Дніпропетровський національний історичний музей

Музейна студія “Жива глина”

Фундатор Дніпропетровського історичного музею Дмитро Іванович Яворницький зібрав цінну і різноманітну колекцію історичних пам’яток, яка в подальші часи збільшувалась і потребувала урізноманітнення засобів її популярізації. У пошуку нових форм роботи в науково-просвітницькому відділі зародилася ідея створення студії ліплення.
Музейна студія в Дніпропетровському музеї виникла в 1995 році. Програма студії розрахована на дитячу аудиторію 5-9 років. Робота музейної студії створює унікальну можливість об’єднання двох найважливіших виховних напрямків. Втілення цих напрямків, за нашою думкою, є умовою формування людини ІІІ тисячоліття :

  • інтегрування культурних надбань людства у особу дитини;
  • виховання її творчих здібностей.

Ці завдання виконуються за допомогою музейних засобів та за допомогою глини. Структура заняття музейної студії є такою: перша частина заняття відбувається, за правилом, у залах музею або на виставках. На фоні експозицій керівник студії знайомить дітей з історією, міфами, казками та переказами. Атмосфера оригінальних давніх речей утворює таємничий фон та “оживляє” історію і допомогає дитині зануритися у глибини віків та відтворити в уяві той образ, який пропонується для втілення. Старша група іноді відвідує фонди. Для деяких занять керівник студії використовує експонати з фондів. Слід зазначити, що, на нашу думку, таким чином, окрім мети, яку ставить перед собою студія “Жива глина”, у дітей формується ще й музейна культура, здатність оцінити унікальність та цінність колекцій. Переоцінити значення експонату, предметного ряду у роботі музейної студії неможливо.
Не можна також применшити і значення літературної спадщини: міфу, староруської билини, козацької думи, казки, переказу. Саме слово допомагає подолати відчуженість та офіційність музейної експозиції. Дитина, яка пережила у своєму серці події скіфської історії та троянської війни, козацького та скандинавського епосу, вже готова зробити крок до творчості. Залишається тільки дати їй в руки глину.
Треба зізнатися, що наступний крок найскладніший. Вивчення передового педагогічного досвіду показує, що дитину не треба заганяти в рамки традиційних та звичних прийомів роботи, що дитина повинна сама відшукувати та придумувати шляхи втілення. Тобто в ідеалі мета така – дитина бере в руки глину і ліпить так, як уявляє. Це – завдання максимум. Іноді це вдається. Але найчастіше так не виходить. Діти часто просять, щоб їм показали, як треба ліпити. Найчастіше відбувається так, що дитина, яка накопичує досвід з ліплення, повторюючи чиїсь роботи (а у студії є вже свій невеличка колекція дитячих робіт) з часом більш вільно поводиться із глиною і набуває більшої творчої свободи. Якщо залишитися на звичному співробітникам музею рівні – експонат-слово – то ми зупиняємось на рівні інтелекту, інтелектуального сприйняття (у межах якого саме і розуміється наш професіональний обов’язок). Завдання ж студії є підключення не стільки емоційної сфери, що, власне, можливо і бажано під час звичайної екскурсії, а й (і це є головне завдання студії) творчих здібностей дитини, затребування фантазії та уяви, здатності відтворити елементи культури, коли дитина сама стає творцем історичних пам’яток і пам’ятників. Таким чином досягається кінцева мета роботи студії – це інтегрування елементів культури у структуру особистості дитини.
Декілька слів про переваги застосування такого матеріалу, як глина. Саме глина є матеріалом (з урахуванням деяких умовностей) за допомогою якого можливо відтворення майже всіх елементів культури різних епох і народів. Можливості застосування глини настільки великі, що майже не обмежують дитину. Вона за допомогою глини здатна відтворити від сцени полювання первісної людини, скіфської кибитки та єгипетської піраміди до космічного прибульця, від дінозавра та мамуна до скарабєя та слимака. Причому не має значення ні складність, ні розміри роботи, які дитина дуже легко змінює і варіює.
Варто зазначити, що таким чином формується і внутрішня свобода дитини, яка вчиться не догматично повторювати, а змінювати і варіювати пропорції, розміри і елементи. Наприклад, половецькі баби набувають схожості з єгипетськими фараонами, а наш чорт стає схожим на грецького Пана. До того ж, проведення аналогій між образами, звичаями та сюжетами національної та світової культури також ставиться за мету під час занять студії. Тобто, можна сказати, що за мету керівник ставить показати єдність культури українського народу з культурами народів світу, з одного боку, та своєрідність і унікальність національної культури, з іншого.
Таким чином, можна сказати, що методика роботи студії фактично поєднує у собі три елементи – експонат, слово і глину.

Тематично програма студії поділяється на декілька блоків.
І. Кілька занять присвячено історії стародавнього світу. На цих заняттях використовуються головним чином експонати І зали музея, яка присвячена історії стародавнього світу, фондові експонати. У якості літературного матеріала використовуються матеріали про тварин доісторичних часів та часів стародавньої історії, оповідання про життя людей цих же часів. Дітям пропонується відтворити образи динозаврів, мастодонтів, мамунів, палеолітичної Венери, стоянку первісної людини.
ІІ. Окрема частина занять присвячена історії і міфології Скіфії. Використовуються експонати скіфської частини І-ї зали, фондові експонати, міфи, матеріали книги Бориса Мозолевського «Скіфський степ», інших книжок. Пропонується відтворення образів скіфської історії – скіфський наметовий віз, царська чаша, скіфська стела.
ІІІ. Частина занять присвячена образам половецької кам’яної пластики. Використовується колекція половецької кам’яної пластики, експозиція І зали, присвячена половецькій історії, фондові експонати, література, з тематики половецької історії. Дітям пропонується відтворення образів половецьких баб.
ІV. Декілька занять присвячені темам давньоруського фольклору. Використовується частина експозиції, присвячена слов’янам, фондові експонати, слов’янські літературні пам’ятки. Дітям пропонується відтворити образ слов’янського багатиря Іллі Муромця, його ворога Солов’я-розбійника.
V. Частина занять присвячена образам стародавнього Єгипту. На таких заняттях використовуються фондові експонати з давньоєгипетської колекції, книжки з цієї ж тематики, міфи давнього Єгипту. Дітям пропонується відтворення образів давньоєгипетської культури: пірамід, стел, зображення давньоєгипетських ієроглифів, давньоєгипетськіх богіх, крокодилів, бегемотів, тварин-образів давньоєгипетської міфології.
VI. Заняття з міфології давньої Греції. Використовується невеличкий фрагмент експозиції І зали, літературна спадщина давніх греків. Пропонується відтворити образи давньогрецької культури – давньогрецькі храми, амфори, інший посуд давніх греків.
VII. Заняття з історії запорозького козацтва. Використовуються експонати II зали, фондові експонати, оповідання, перекази, матеріали козацьких дум. Наприклад, біля макету запорозької чайки дуже доречна козацька дума про Самійла Кішку, біля гармати з фортеці Кодак – розповідь про козацького ватажка Івана Сулиму. Дітям пропонується відтворення образу козака, козацького табору, козацької чайки. До речі, утворення макету козацького табору – це праця колективна і дуже корисна в плані виховання у дітей вміння співпрацювати (варто додати, що зараз цей аспект виховання майже забутий системою освіти і приходиться стикатися із труднощами у такій роботі).
VIII. Окрему частину занять складають так звані «наскрізні екскурсії», скажімо, по засобам пересування (човни є у І та II залі, у І залі музея є колесо мідно-бронзового віку, у II та III залі музея — чумацький віз та дворянська карета), які сприймаються у контексті казки. Звичайно, що розмова біля чумацького воза торкається не тільки явища чумацтва, а й згадуються фаетон Геліоса, візок Селени, візок Тора. Біля карети згадуються , головним чином, казки, у яких фігурує карета (“Попелюшка”, “Кіт у чоботях”, “Снігова королева”, “Дванадцять місяців”), окрім розповіді про карети та життя дворян. Такою ж наскрізною темою є тема «грошика», яка закінчується пропозицією створити свій грошик.
ІХ. Частина занять присвячена образам тварин – собачці, коту, півню, сові, мишці, ведмедю і т.і. Такі заняття базуються на казках, народних віруваннях і на історичному матеріалі, героями якого були ці тварини.
Х. Є і заняття, які присвячені творчості відомих казкарів – Івана Франка, Олександра Пушкіна, Андерсенa, тощо.

Автор: Івлева С.В. — с.н.с. ДІМ

Джерело: встановлюється


Hosting Ukraine Creative Commons