Дніпропетровський національний історичний музей

Сосуди із кокосу у сріблі у зібранні Дніпропетровського національного історичного музею

УДК 069.51: 737.1 (477.3)

Степаненко Н.О.

Старший науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького

 

Сосуди із кокосу у сріблі у зібранні Дніпропетровського національного історичного музею

 

Стаття вводить до наукового обігу два оригінальні предмети музейної колекції – братину та кубок із кокосового горіха у срібній оправі, доповнюючи інформацію про вироби російських майстрів-різьбярів ХVІІІ ст.

Ключові слова: музей, кубок, братина, символ, портрет.

Статья вводит в научный оборот два оригинальных предмета музейной коллекции – братину и кубок из кокоса в серебряной оправе, что дополняет информацию об изделиях русских мастеров-резчиков ХVІІІ в.

Ключевые слова: музей, кубок, братина, символ, портрет.

Article introduces the scientific use of two of the original subject of the museum collection – Bratina and Goblet of coconut in a silver frame. It complements information on products of Russian masters of carvers art of ХVІІІ c.

Key words: museum, Goblet, Bratina, symbol, portrait.

Із ХVІ століття, від часів, коли європейці активізують міжнародну, зокрема заморську торгівлю, серед майстрів – різьбярів, граверів, ювелірів – зростає зацікавленість новим, досі невідомим у Європі матеріалом, а саме шкаралупою кокосового горіха. Виявилося, що вона добре піддається обробці, і тому почала набувати певної популярності та розповсюдження.

У ХVІІ столітті кокосовий горіх оздоблювали різьбленням, оправляли у срібло та золото відомі європейські майстри. Не оминули його увагою також російські ремісники. Їхні вироби зберігалися у царських палатах, у покоях представників заможних верств, у зібраннях високого духовенства. З кінця ХVІІІ століття гладкі поліровані або різьблені кокосові горіхи вставляли вже не тільки у срібну або золоту оправу, а почали використовувати для цієї мети і бронзу. Для оздоблення предметів з кокосу використовували навіть коштовне каміння. Кубки, чарки, чаші, вази, виготовлені у такий спосіб, набували ефектного вигляду і досить високо цінувалися. Вони почали приваблювати не лише аристократів, але й просто грошовитих людей – багате чиновництво, заможне купецтво. Не згасає інтерес до виробів з кокосового горіха і у пізніші часи – ХІХ – початок ХХ століття. Тому у сучасних музейних зібраннях Росії та України, а також у приватних колекціях збереглося достатньо подібних пам’яток. Але великими збірками предметів з кокосу можуть похвалитися лише найбільші столичні музеї. В основному у музеях зберігаються один-два, в кращому разі – кілька предметів. Тому виявлення, вивчення та оприлюднення виробів з кокосового горіха з музейних фондів країни – річ цікава і корисна.

У колекції Дніпропетровського музею сьогодні перебувають два предмети з кокосу – кубок і братина. Обидва предмети датуються ХVІІІ століттям. Можливо, у дореволюційній збірці їх було більше, принаймні, на один. Музейний каталог 1910 року, а також документи архіву діловодства наводять запис про дарунок від мешканця Катеринослава Василя Леонова: «Небольшая ваза из кокосового ореха, обделанная серебряным вырезным украшением по краю, с ручками в виде двух змей, на штампованном пьедестале. Ваза разделена на две части серебряной пластиной» [3, арк. 27-28; 3, с. 131-132] (сьогодні предмет втрачено). Період від 1910 до 1948 року, коли була проведена повоєнна інвентаризація, у музейних облікових документах відсутній через втрату власне самих цих документів. Облік здійснювався інвентарними картками, що збереглися лише фрагментарно. Щодо кубка і братини, то вони могли потрапити до музею у період від 1910 до 1941 року. Братина проходить по документах перевірки експонатів з дорогоцінних металів за 1938-1939 рік [1], а кубок – по списку експонатів, що повернулися з евакуації у 1945 році [4]. З інвентарного запису 1948 року про кубок відомо й те, що він був придбаний музеєм за 100 рублів [2].

Братина з музейної колекції (мал. 01) має типову для подібних предметів ХVІІ-ХVІІІ ст. срібну (800 проби, без клейм) оправу: вінчик у вигляді широкого обідка, три пласкі обіймиці, що з’єднують обідок з дном, яке кріпиться до піддону. Аналогічно зроблена також оправа покришки – три широкі стрічки срібла зібрані угорі під навершя з карбованою розеткою з листя та кулястим хватком-маківкою. Братина має розміри 11,9 × 8,5 × 8,5 см. Оправа гладка, без зображень (окрім навершя покришки). Натомість поверхня самого кокосового горіха вкрита різьбленими зображеннями, що розміщені у трьох медальйонах на тулубі та покришці. Доволі високий рівень художнього різьблення та тематика зображень свідчать про те, що предмет виготовлений майстром-фахівцем, який був не просто вправним ремісником-різальником, а й обізнаною у модних образотворчих джерелах, що брали за взірці для своїх композицій і гравери, і ювеліри, і різьбярі, людиною. З ХVІІ століття майстрам були відомі різноманітні графічні аркуші, що привозили до Росії з Європи та використовували як навчальні посібники. Окрім того, у 1705 році в Росії було видано книжку «Символи і емблемата», що у Європі була відома на декількох мовах [6]. Майстри різних галузей ужиткового мистецтва використовували готові ілюстрації з цієї книжки для оздоблення своїх робіт. Так само вчинив і автор нашої братини. З трьох композицій, розташованих на тулубі предмета, дві композиції – це пряме цитування малюнків з названої книги.

Перша композиція – двоголовий орел під імператорською короною, який тримає в пазурах блискавки та палаючий факел (мал. 02). У «Символах…» таке зображення (щоправда, орел не має факела) назване «Захист величності» («Защищение величества», у латинському варіанті – «Гарнізони величі», praesidia majestatis). Двоголовий орел як емблема державної монархічної влади, а також як державний герб, часто був присутній на виробах ХVІІІ століття. Факел у лапі орла, зображеного на братині, додає нового сенсу загальновідомій емблемі. Факел – символ світла, просвітництва, «свет в нощи». Певно, автор бажав втілити думку про освічену монархію або просто підкреслити одне із значень зображених у лапах орла блискавок, які з одного боку є знаком сили, швидкості руху, емблемою суверенної влади, а з іншого боку – співвідносяться зі світлом як таким, а також з просвітою і просвітництвом. Таким чином, у стандартну зразкову композицію автор вніс свій нюанс для підсилення певного значення зображеного символу.

Друга композиція на братині уникла додатків (мал. 03). Ми бачимо того ж таки орла. Він сидить на гарматі, яка стріляє. У небі над орлом ширяють блискавки. Це зображення назване в книзі так: «Ні того, ні іншого не боїться» (російський та латинський варіанти, голландський варіант – «Орел летить блискавично, як стріляє гармата»). Птах, який у книзі є емблемою «вождя и оборонителя против неприятеля» та виступає втіленням безстрашшя, у даній композиції має бути потрактованим як складова військової символіки.

Третя композиція вже цілком авторська, хоча з використанням книжкових зображень (мал. 04). Дві руки, що тримають одна – дубину, інша – живу гілку з листям. Вони, хоч і кореспондуються з надрукованими символами (дубина – непереборна сила, гілка – знак тиші, миру, а також слави та доброчинності), які зустрічаються у різних композиційних сполученнях, об’єднані майстром в одну емблему-медальйон. Ця композиція має означати поєднання сили та миролюбства.

Круглі медальйони, у які вміщені алегоричні композиції на братині, облямовані бароковими елементами в чотирьох кутах. На кришці братини зображені три імператорські корони (мал. 05). Дно кокоса прикрашає айстроподібна розетка.

Художнє барокове оздоблення предмета, прямі цитати з «Символів та емблемата», державна монархічна та військова силова символіка зображень дають підставу датувати пам’ятку першою половиною ХVІІІ століття – часом становлення та укріплення імперії у вирі воєнних подій, тобто періодом правління Петра І та найближчих до нього часів. Предмет має офіційний парадний вигляд і міг побутувати у середовищі представників військової верстви або чиновництва.

Кокосовий кубок з музейної колекції датується другою половиною ХVІІІ століття (мал. 06). Предмет має розміри 21 × 10 × 10 см. Срібне оздоблення (проба 800, клейма відсутні) так само типове для свого часу. Кокос розділено срібними пласкими смужками на три частини, вінчик обгорнутий срібним обідком. Покришка відповідно розділена металевими смужками на три частини, в яких вміщені різьблені зображення двох імператорських корон та військових трофеїв (мал. 07-08). Срібне навершя покришки рифлене у вигляді багатопелюсткової розетки з маленьким біконічним хватком. Дно кубка спирається на ніжку у вигляді фігурки Вакха (мал. 09). Фігурка трохи понівечена кустарною «реставрацією», але численні квіти безпомилково вказують на бога виноробства, рослин та натхнення, якого називали Повним Достатку та Квітучим. Вакх стоїть на піддоні з рельєфним бароково-рокайльним візерунком. На тулубі кубка вирізьблені два портрети та гербовий двоголовий орел у круглих медальйонах, які розташовані на тлі прапорів та зброї.

Жіночий портрет – це Катерина ІІ (мал. 10). Ця частина кубка має суттєву втрату, але пошкодження не утруднює атрибуцію і не стоїть на заваді експозиційним можливостям предмета. Створюючи образ цариці, різальник взяв за взірець монетний штемпель лицевого боку рубля зразку 1762 року, виготовлений медальєром Петербурзького монетного двору Тимофієм Івановим (мал. 11). Майстер старанно скопіював деталі вбрання та зачіски, невеличку корону, стрічку на шиї Катерини, вдало дотримався портретної подібності.

Щодо чоловічого портрета, то перше, що спадає на думку, беручи до уваги контекст загальної монархічної композиції кубка, – це те, що поруч з Катериною має бути зображений її чоловік, Петро ІІІ (мал. 12). Вони обоє повернуті обличчям до державного герба, двоголового орла (мал. 13), над ними на кришці кубка зображені дві імператорські корони. Але одразу виникають питання з приводу поєднання цих двох персонажів. По-перше, удвох вони були зображені лише у статусі великого князя і княгині на портреті роботи Г. Гроота (мал. 14), а також на двох кокосових кубках із зібрання Ермітажу (Інв. №№ ЕРО-4023, 4024) [5, с. 19]. Більше урочисті парадні поєднання цих осіб не зустрічаються. Є, правда, ще один подвійний портрет подружжя, але не парадний, а скорботний – медаль невідомого гравера, датована 1762 роком (мал. 15). На медалі над обома профільними портретами зображена імператорська корона, а композиція зворотного боку сповіщає, що імператора вже немає живого (тут зображений гостроконечний пам’ятник, біля якого схилилася скорботна жінка, а угорі ширяє геній смерті з косою). По-друге, якщо Катерина на урочистому кубку зображена вже не великою княгинею, а імператрицею, то до чого тут скинутий нею з престолу у 1762 році Петро ІІІ? До того ж портретна подібність останнього викликає сумніви. Відомі живописні портрети Петра ІІІ (роботи художників О.П. Антропова, Ф.С. Рокотова, Л.К. Пфанцельта, Г.Х. Гроота), а також зображення імператора на монетах та пам’ятних медалях (штемпель для рубля 1762 року роботи Самійла Юдина, портретний штемпель медалі роботи Карла Леберехта 1762 року (мал. 16, 17), медаль з подвійним портретом Петра ІІІ та пруського короля Фридриха ІІ роботи А. Абрамсона) показують нам зовсім іншого чоловіка, скоріше довговидого, ніж повновидого, як на нашому кубку.

Все ж таки багато деталей, безумовно, скопійовано з названого вже монетного штемпеля С. Юдина: вигляд перуки над чолом, хвилястий комір, елементи обладунка, орденська стрічка через плече.

Можливо, на кубку зображений спадкоємець трону Павло І. Але його зовнішність настільки характерна, що шукати портретну схожість тут просто не потрібно. Павло кирпатий, з великими опуклими очима, на відомих портретах має великі залисини над чолом. До того ж царювати він почав у зрілому віці, маючи 42 роки. А на кубку зображена досить молода людина. Ця обставина знову повертає нас до постаті Петра Федоровича, який прожив усього 34 роки.

Є іще одна особливість: портрет на кубку повернутий ліворуч, тоді як усі відомі монетні та медальні портрети як Петра, так і Павла, повернуті праворуч. Майстер мусив розвернути зображення, щоб обидва портрети дивилися у бік гербового двоголового орла. Цією технічною складністю можна було б пояснити втрату портретної подібності, скажімо, того ж Петра ІІІ, а також мішанину і неточність у деталях одягу та зачіски (буклі перуки перетворилися на великий примхливий завиток, на чоловікові одночасно надіті і обладунок, і м’який цивільний одяг із застібками на ґудзики).

Не може не звернути на себе увагу іще одна деталь: на грудях чоловіка біля коміра зображена якась личина. Припустити, що так спрощено майстер зобразив портретний медальйон, неможливо – дуже грубе виходить спрощення. Ця личина більше схожа на зображення повного місяця, яке зустрічається на культових предметах – хрестах, іконах. А якщо згадати, що у символічній традиції смерть співвідноситься з місяцем, який помирає та відроджується, зв’язує світ живих і світ мертвих, то це зображення буде останнім та вагомим аргументом на користь того, що чоловік на кубку – померлий імператор Петро ІІІ.

Датування кубка начебто очевидне: це має бути 1762 рік або найближчі після нього часи. Завершуючи огляд предмета, треба зазначити, що у даному випадку ми говоримо про досить рідкісний випадок портретного зображення Петра ІІІ та Катерини ІІ, коли подружжя змальоване разом, до того ж в офіційно-урочистому трактуванні.

Беручи до уваги, що предмети з кокосового горіха – це речі завжди оригінальні та неповторні, необхідно зазначити, що братина і кубок з колекції Дніпропетровського музею складають безумовний інтерес для дослідників та доповнюють інформацію про особливості виробів російських майстрів-різьбярів ХVІІІ ст.

 

Бібліографічні посилання

  1. Акти перевірки та передачі експонатів з коштовних металів (1938-1939 рр.) – Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького (далі – ДНІМ). – Архів діловодства. – Од. зб. 97.
  2. ДНІМ. – Закрита інвентарна книга «І». – № 780.
  3. Касова книга за 1900-1921 роки. – ДНІМ. – Архів діловодства. – Оп. 1, од. зб. 1. – Арк. 27-28; Каталог Екатеринославского областного музея имени А.Н. Поля. Археология и этнография. – Екатеринослав, 1910. – С. 131-132.
  4. Список експонатів, що прибули з евакуації в 1945 р. – ДНІМ. – Архів діловодства. – Од. зб. 114.
  5. Уханова И. Художественные изделия из кокоса русских мастеров ХVІІ-ХІХ веков // Антиквариат. Предметы искусства и коллекционирования. – 2007 – сентябрь – № 9 (50) – С. 19.
  6. Symbola et Emblemata. – Amstelaedami, 1705.

Список ілюстрацій

  1. Мал. 01. – Братина з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Перша половина ХVІІІ ст.
  2. Мал. 02. – Братина з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Перша половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  3. Мал. 03. – Братина з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Перша половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  4. Мал.04. – Братина з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Перша половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  5. Мал. 05.– Братина з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Перша половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  6. Мал. 06. – Кубок з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Друга половина ХVІІІ ст.
  7. Мал. 07. – Кубок з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Друга половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  8. Мал. 08. – Кубок з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Друга половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  9. Мал. 09. – Кубок з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Друга половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  10. Мал. 10. – Кубок з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Друга половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  11. Мал. 11. – Монета. Рубль. Росія, 1762 р. Лицевий штемпель роботи Т. Іванова.
  12. Мал. 12. – Кубок з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Друга половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  13. Мал. 13. – Кубок з кокосового горіха у срібній оправі. Росія. Друга половина ХVІІІ ст. Фрагмент.
  14. Мал. 14. – Гроот Георг-Христофор. Петро Федорович і Катерина Олексіївна. 1745 р. Російський музей.
  15. Мал. 15. – Медаль пам’ятна на честь Петра ІІІ та Катерини ІІ. Невідомий гравер. 1762 р.
  16. Мал. 16. – Монета. Рубль. Росія, 1762 р. Лицевий штемпель роботи С. Юдина.
  17. Мал. 17. – Медаль пам’ятна з портретом Петра ІІІ. Гравер К. Леберехт. 1762 р.


Hosting Ukraine Проверка тиц