Дніпропетровський національний історичний музей

Форми та методи збирання і комплектування колекцій в меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»

УДК 069.02 (477.63)

Єрмолаєва І.В.

Старший науковий співробітник Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»

 

Форми та методи збирання і комплектування колекцій в меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»

Проведено аналіз форм та методів збирання і комплектування колекцій у Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».

Ключові слова: форми, методи, комплектування, музейна колекція, Велика Вітчизняна війна.

 

Проведен анализ форм и методов собирания и комплектования коллекций в Мемориальном комплексе «Национальный музей истории Великой Отечественной войны 1941-1945 годов».

Ключевые слова: формы, методы, комплектование, музейная коллекция, Великая Отечественная война.

 

The analysis of forms and methods of collection is conducted in completing of collections in the Memorial complex «The National museum of history of Great Patriotic war 1941-1945».

Key words: forms, methods, completing, museum collection, Great Patriotic war.

Наукове комплектування – один із напрямів музейної діяльності, що ґрунтується на методологічних принципах музеєзнавства та є основною умовою реалізації музеєм функції документування. Фундаментом формування музейного зібрання, а відтак успішного розвитку всього музею є науковий підхід до комплектування – планомірного, цілеспрямованого процесу виявлення та збору предметів музейного значення з метою формування й поповнення музейного зібрання [8].

Фондове зібрання Меморіального комплексу є невід’ємною частиною Музейного фонду України, що налічує понад 350 тисяч музейних предметів, складається з основного та науково-допоміжного фондів, відповідно до типів предметів, структурно поділяється на писемні, речові, фалеристику, фотодокументальні, нумізматику, образотворчі, зброю і техніку.

Згідно з музейною класифікацією Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років є меморіальним, суть якого полягає в реліквійності багатьох типових музейних предметів і навіть у раритетності деяких із них. У фондовому зібранні музею переважають джерела особистісних матеріалів учасників війни різних родів і видів військ, різних звань та посад. Більшість предметів передані до музею безкоштовно.

Наукова концепція комплектування ґрунтується на науковій концепції музею, яка визначає такі пріоритетні напрями діяльності: розкриття історичної правди про Другу світову та Велику Вітчизняну війни; показ героїзму, жертовності народу України, його вагомого внеску в досягнення Перемоги; увічнення пам’яті героїв і жертв війни; збереження громадянської злагоди в суспільстві; заповнення «прогалин», внесення уточнень та корективів у наукову діяльність; відображення участі українців у локальних війнах та збройних конфліктах ХХ сторіччя; патріотичне виховання молоді [2].

У процесі наукового комплектування, відповідно до зазначених вище напрямів, увага музейників зосереджується на матеріалах, що сприяють урізноманітненню та поглибленню показу народного характеру війни, акцентують узагальнений образ головного трудівника війни – Солдата, підкреслюють ціну Перемоги.

Попри те, що впродовж десятиліть у Меморіальному комплексі сформовано найбільше та найцінніше тематичне зібрання в Україні, кожна колекція, однак, потребує доповнення й поглиблення. Продовжуючи комплектування за традиційними темами, головними перспективними науковими завданнями в цьому аспекті є розширення та актуалізація джерельної бази.

Сучасний стан наукового комплектування зумовлений потребами суспільства, яке очікує від Меморіалу об’єктивного та неупередженого висвітлення всіх без винятку сторінок війни – у їхній багатовимірності, суперечливості та складності. Це пов’язано, насамперед, із загальною історичною тенденцією перенесення в епіцентр дослідницького інтересу Людини, повороту в бік вивчення гуманітарних аспектів Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, формування історичної пам’яті [6]. Важливий сегмент концепції комплектування – пошук нових джерельних пластів стосовно мікроісторії, історії повсякденності, усної історії.

З огляду на викладене, основними напрямами наукового комплектування слід вважати: традиційні теми і проблеми, що розроблялися десятиріччями, котрі дадуть змогу поповнити колекції та усунути окремі «білі плями»; питання воєнної антропології, проблеми соціальної та тендерної політики; проблемні теми історії України в роки Другої світової війни, недостатньо представлені у фондовій колекції (будні окупаційного життя в Україні, депортації населення України, репресії в середовищі Червоної армії та проти цивільного населення, побут жителів тилових районів та військовослужбовців на передовій, втрати України, зокрема людські, матеріальні, культурні тощо); історія українського самостійницького руху напередодні, у роки Другої світової війни та в повоєнні роки; історія військового полону та діяльності нацистських концтаборів; «образ ворога» з погляду людини ХХІ сторіччя; перевага загальноцивілізаційних, гуманістичних цінностей над ідеологічними, расовими та релігійними; злочинна сутність воєн, будь-яких терористичних та інших військово-насильницьких заходів; важливість збереження миру в світі та консолідації в суспільстві [3].

Головне завдання музею – виявити й вилучити із середовища побутування саме ті предмети музейного значення, які мають репрезентативні сліди історичного минулого та об’єктивно й повно відображають суспільний розвиток. Зосереджуючи увагу на пошуках і комплектуванні фондів матеріалами зазначеної проблематики, науковці музею намагаються дотримуватися врівноваженого та неупередженого відбору джерел, відмовляються від очевидної в минулому міфологізації окремих явищ і подій війни, а також критично аналізують спроби деяких сучасних дослідників продукувати нові міфологеми.

Отже, критеріями відбору предметів музейного значення для їхньої подальшої музеєфікації є репрезентативність, автентичність, достовірність, комунікативність, інформативність, експресивність, меморіальність, а також стан збереження. При цьому перевага надається збиранню не окремих предметів, а комплексів взаємопов’язаних між собою речей, зображувальних матеріалів, писемних документів. Особливий інтерес представляють предмети, які мають неординарну «історію» щодо виявлення, побутування, що дає змогу виокремити їх з-поміж інших аналогічних предметів. Так, книга Олександра Твардовського «Василий Теркин» (видання 1942 р.) представляє певний інтерес як продукція воєнного часу, однак дарчий напис автора книги воїну, до того ж датований 1943 р., надає предмету особливої ваги.

Відбір предметів для комплектування фондів не обмежується часовими рамками Другої світової війни. У фондозбірні музею є предмети довоєнного та повоєнного часу, які відображають не тільки бойовий і життєвий шлях учасників війни, але й соціальні, економічні, політичні процеси в СРСР та Німеччині напередодні війни; висвітлюють події, що призвели до найжорстокішої трагедії ХХ століття; наслідки війни для України та її населення, котрі дотепер впливають на сучасне українське суспільство. Розширені також рамки предметного комплектування. Під час збирання матеріалів поза увагою науковців не залишаються предмети етнографії та народознавства, що посилюють емоційний вплив на відвідувачів.

Основними формами і методами комплектування в музеї є традиційні, узвичаєні, що відпрацьовані багатьма роками музейної практики – систематичне, тематичне та поточне комплектування, експедиції, наукові відрядження, по «гарячих слідах», закупівля [5].

Так, прикладом систематичного комплектування (поповнення музейних колекцій однотипними предметами) може слугувати колекція бойових прапорів, що налічує понад 600 од. Це прапори партизанських загонів, розформованих у рамках скорочення Збройних сил України військових училищ та військових частин. 57 мають почесні найменування визволених ними українських міст. Водночас із прапорами надійшли грамоти про їхнє вручення, нагородні документи та самі нагороди (переважно воєнного часу) [9].

Триває комплектування фондів справами Героїв Радянського Союзу, які в повоєнні роки проживали в Україні. Матеріали передані військкоматами України (завдяки досягнутій у 2007 р. домовленості між керівництвом музею та Міністерством оборони України). Після наукової обробки до фондів надійшли справи 400 героїв. Документи містять біографічні дані, зокрема, відомості про бойовий шлях, обставини потрапляння в оточення, полон, проходження спецперевірок, повоєнні судимості, участь у локальних конфліктах ХХ століття тощо [9].

З метою доукомплектування Документального фонду з обліку людських втрат України в роки Другої світової війни не припиняється розпочата в 2001 р. робота з військкоматами України та в архіві Міністерства оборони України. Нині фонд налічує 8367 архівних справ, які містять близько 3 млн. персональних документів загиблих та зниклих безвісти воїнів, призваних із території України.

Тематичне комплектування реалізується в різних площинах. Зокрема, у лютому 2010 р. до музею передано колекцію непрочитаних листів 1941-го, яка надійшла в Україну з Австрії в контексті міжнародного реституційного процесу. Натепер всі епістоли опрацьовані науковцями музею та взяті на постійне державне зберігання до фондового зібрання Меморіального комплексу. Листування ефективно поповнює різні тематичні фондові колекції автентичними матеріалами бійців 1941-го (зібрано комплекси 15 адресантів).

Проводиться робота з родичами загиблих воїнів, які звертаються до музею за копією «похоронки» і погоджуються передати до музею реліквії, що зберігали упродовж багатьох років. Так, до фондів музею надійшли матеріали старшого лейтенанта Рябініна Володимира Павловича, який загинув у Могильовській області під час виходу з оточення; старшого сержанта Гунька Олексія Федотовича, який зустрів ворога на радянсько-польському кордоні в Білорусії, загинув у серпні 1941 р.; політрука Гур’янова Сергія Сергійовича, занесеного до списків зниклих безвісти в листопаді 1941-го; лейтенанта Косолапова Віктора Григоровича і рядового Титаренка Азарія Антоновича, котрі загинули в боях за визволення Польщі [4].

Один із традиційних напрямів наукового комплектування – збір музейних предметів родинного характеру. У фондових колекціях музею чимало матеріалів членів однієї родини, родичів, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної або трудилися в тилу. Серед них представлені матеріали (зокрема геройські грамоти): братів Михайла та Миколи Панічкіних – обидва Герої Радянського Союзу, льотчики-бомбардувальники, Михайло – учасник Параду Перемоги 24.06.1945 р.; чотирьох братів Гарамів – усі льотчики-винищувачі, старший Михайло – Герой Радянського Союзу; братів-артилерістів Охріменків –  Георгій помер від поранення, отриманого під час визволення Кіровоградської області, Іван закінчив війну в Берліні, про що засвідчив напис на рейхстазі: «Мы пришли сюда за тем, чтобы Германия к нам не ходила. Охрименко Михайлин»; матері-героїні Євдокії Лисенко та її синів, у роки Великої Вітчизняної війни десятеро синів воювали на фронтах i всi десятеро повернулися додому в с. Бровахи, відбудовували зруйноване господарство, працювали в колгоспі, п’ятеро з них – інваліди, єдиний, Олександр, дійшов до рейхстагу і розписався на його стіні за всіх братів; подружжя Воловиків – Олександра Давидовича та Раїси Миколаївни, чиї долі поєднала війна; Орлова Павла Костянтиновича та Акименко Олександри Іллівни, які познайомилися в таборі для радянських військовополонених «Грослазарет» (м. Славута), по війні одружилися, та багато інших матеріалів [4; 9].

Реалії сьогодення вимагають залучення до наукового обігу нової інформації. У цьому плані вбачаємо перспективною співпрацю з провідними архівними установами України, країн СНД та профільними архівами та музеями зарубіжжя не тільки для створення спільних виставок, а й з метою комплектування науково-допоміжного фонду копіями документів, що використовуватимуться для вивчення та презентації першоджерел, заповнять «прогалини» в експозиції, слугуватимуть науковцям вагомим підґрунтям у дослідницькій роботі. Упродовж багатьох років науковці музею плідно співпрацюють з Центральним державним архівом громадських об’єднань України. У 2011 році були отримані копії документів на тему «Голодомор в Україні 1932-1933 рр.» та документи зі слідчої справи репресованого Савченка Тимофана Савовича – їздового колгоспу «Нове життя» с. Винарівка Ставищенського району Київської області, заарештованого за підозрою «в участі в Українській націоналістичній контрреволюційній повстанській організації» й засудженого до вищої міри покарання, які представлені в новій експозиції залу «Початок Другої світової війни». У тісній співпраці із співробітниками Галузевого державного архіву Служби безпеки України науковці музею досліджують складні, суперечливі проблеми українського визвольного руху. Результатом дослідження стали 43 оригінальні документи 1946-1950 рр. про діяльність осередків ОУН, альбоми з 21 листівкою видавництва підпільної друкарні ОУН ім. Т. Шевченка та 79 графічними роботами Ніла Хасевича – найкращими з його творчого доробку 1940-х рр. Протягом останніх двох років музей співпрацює зі Службою зовнішньої розвідки України, за цей час Галузевий державний архів служби передав до музею 30 автентичних документів: про діяльність та структуру німецьких поліцейських і розвідувальних органів в окупованій Україні, розвідзведення Штабу КОВО щодо розміщення німецьких та румунських військ у прикордонній смузі напередодні війни, доповідні НКДБ та НКВС УРСР тощо. Передані Центральним державним кінофотофоноархівом України імені Г.С. Пшеничного 347 фотодокументів воєнного часу Дмитрієва Олександра Павловича, кореспондента газети 16-ї повітряної армії «Доблесть», поповнили багату колекцію авторських знімків, зібрану науковцями впродовж 30 років функціонування Меморіалу. Надзвичайно плідною стала робота з обласними архівами України. Вона сприяла поповненню колекції науково-допоміжного фонду музею 1000 од. копій важливих архівних документів за темами: «Мобілізаційні процеси в Україні», «Закарпаття в роки війни», «Україна на міжнародній арені», «Економічне й культурне життя України в умовах окупації», «Наслідки окупації», «Матеріальні, культурні, духовні втрати регіонів України в роки війни» [9].

З 1998 р. музей отримує від українських митниць предмети, вилучені на кордоні, зокрема: нагороди, документи, речі, зразки німецької холодної зброї та спорядження, грошові знаки, друковану продукцію тощо.

Певний пласт музейних джерел містить колекція документів, передана УНФ «Взаєморозуміння і примирення», яка після ретельного ознайомлення, відбору, атрибутування має увійти до складу фондового зібрання.

Від дня відкриття музею і донині науковці постійно проводять роботу щодо комплектування фондів матеріалами родин ветеранів у м. Києві. Ця робота дає вагомі результати, позаяк лише минулого року в Києві зібрано майже 500 од. предметів 26 осіб. Серед них варто виокремити особову справу Героя Радянського Союзу Руднєва Семена Васильовича – комісара Сумського партизанського з’єднання; справу на військового юриста 2 рангу Заславця Данила Оксентійовича, який вийшов з оточення; комплекс матеріалів (73 од.) полковника Максименка Олександра Панкратовича, серед яких – штабні документи про підготовку та участь у Берлінській операції 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту; 4 льотні книжки двічі Героя Радянського Союзу льотчика-штурмовика старшого лейтенанта Недбайла Анатолія Костянтиновича [4; 9].

Особливе значення в систематичній роботі з комплектування фондів належить науковим відрядженням. Вони передбачаються щорічними планами і мають комплексний характер. Їм, як правило, передує науково-дослідницька робота науковців в архівах, робота з пошуковцями громадських організацій та фондів, тривале листування, плідна робота з Радами ветеранів.

Комплектування спонукає науковців не відставати від життя, йти з ним у ногу. Задля цього вони систематично стежать за матеріалами телебачення, радіо, преси, ретельно вивчають публікації, що стосуються проблем війни, та планують відрядження одного дня по «гарячих слідах». Так, із одноденної поїздки в м. Полтаву (за газетною статтею) були привезені матеріали сержанта Гофмана Йосипа Давидовича – одного з останніх свідків Нюрнберзького процесу, особистого охоронця головного обвинувача від СРСР Руденка Романа Андрійовича, автора книги «Нюрнберг попереджує»: перепустка до залу засідань Нюрнберзького трибуналу, книга з дарчим написом автора та годинник –  подарунок сержанта Збройних сил США Джона Вудда –  виконавця смертного вироку нацистським злочинцям [4; 9].

Плідні результати дає робота з колекціонерами. Дехто з них передає матеріали до музею безкоштовно. Тісний конструктивний зв’язок налагодився з бельгійським колекціонером Мартіном Богартом, який подарував музею понад 600 предметів, серед них – книжка А. Гітлера «Моя боротьба», видана в Мюнхені в 1938 р.; мотоцикл BMW тип Р-12 із коляскою, що використовувався у військах танкової дивізії SS «Вікінг» 1-ї танкової армії генерал-фельдмаршала Клейста групи армій «Південь» і був узятий як трофей радянськими воїнами наприкінці 1941 р. в Криму [9]. Трудові книжки, робочі картки, листи та поштові картки українських «остарбайтерів» (загалом 50 од.) передав американець українського походження Георгій Вербицький [9]. Запорізький журналіст Віктор Педак після спільної виставки з Меморіалом «Про них ще не все сказано… (Долі українських остарбайтерів)» погодився передати до музею з власної колекції матеріали Комар Ганни Йосипівни, Пономарьової Марії Савелівни та Буренка Андрія Івановича [4].

З 2003 р. відновилися закупки предметів для музейного зібрання, передусім творів мистецтва, предметів обмундирування та спорядження німецької армії, нагород, нагородних та інших німецьких документів часів Другої світової війни. У процесі функціонування виставки «Концтабір Освенцим – український вимір» була досягнута домовленість із донькою З.Ш. Толкачова – відомого українського графіка й живописця, у роки війни – художника політуправління 1-го Українського фронту, про закупку його робіт із серії «Освенцим» і «Квіти Освенцима». Переважна більшість закуплених у колекціонерів предметів уже представлена в основній експозиції, що надало їй більшої змістовності та емоційної забарвленості.

У ході здійснення систематичного й тематичного комплектування, працюючи з радами ветеранів, учасниками війни, членами їхніх родин, колишніми в’язнями гітлерівських концтаборів, учасниками та свідками подій національно-визвольного руху 40-50-х рр. ХХ століття, збираючи матеріальні джерела, науковці музею останні роки активізують роботу зі збору і фіксації наративних джерел, оскільки ці матеріали є невід’ємною складовою формування національної історичної пам’яті [6]. Колекція фонозаписів музею налічує 1144 од., серед писемних джерел – 138 щоденників, близько 7 тисяч листів. Листи, щоденники, спомини – першоджерела, що віддзеркалюють не тільки діяльність, моральний облік, внутрішній світ людини, але й розкривають її ставлення до інших осіб, передають атмосферу епохи.

Завершальний етап комплектування фондів – наукова атрибуція музейного предмета та складання бойового шляху учасника війни (довідкова картка). Якомога повне вивчення та атрибуція музейного предмета необхідні для його подальшого використання у всіх видах роботи музею [5]. Певні вимоги до складання наукової документації на музейний предмет висуває комп’ютерна програма, яка вимагає більш чіткого, уніфікованого описання предмета й бойового шляху ветерана. Комп’ютеризації всіх видів фондової роботи в музеї останнім часом приділяється неабияка увага: створено сукупну базу даних музейних предметів, яка містить текст і зображення (картотеки музейних предметів за групами зберігання, власників, авторів, виставок, літератури, різноманітні довідники тощо).

З огляду на викладені вище форми та методи збирання і комплектування колекцій в музеї, варто констатувати, що головним завданням наукового комплектування фондового зібрання Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» є концентрація зусиль науковців задля максимального використання різноманітних методик для збору і збереження надзвичайно важливого, унікального за своїм інформативним, емоційним, морально-психологічним та інтелектуальним наповненням пласту історичних джерел інформації про історію України у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах.

 

Бібліографічні посилання

  1. Долматовский Е.А. Автографы Победы. – М., 1972.
  2. Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років / Концептуальні засади наукової діяльності. – 2012.
  3. Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років / Концепція наукового комплектування фондів. – 2012.
  4. Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років / Науково-довідкова картотека музею.
  5. Основы музееведения: Учебное пособие / Отв. ред. Э.А. Шулепова. Изд.2-е, испр. – М., 2010.
  6. Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси. Кн.1, 2. – К., 2010.
  7. Україна в Другій світовій війні: джерела та інтерпретації (до 65-річчя Великої Перемоги) / Матеріали Міжнародної наукової конференції. – К., 2011.
  8. Тельчаров А.Д. Музееведение. – М., 2011.
  9. Фонди Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років / Генеральний каталог.

Hosting Ukraine Creative Commons