Дніпропетровський національний історичний музей

Проблеми та перспективи комплектування фондів на сучасному етапі (із досвіду роботи Музею історії міста Дніпродзержинська)

УДК 379.4 (913)

 

Лось О.М.

Старший науковий співробітник Музею історії міста Дніпродзержинська

Проблеми та перспективи комплектування фондів на сучасному етапі (із досвіду роботи Музею історії міста Дніпродзержинська)

 

Розглянуто питання комплектування фондів Музею історії м. Дніпродзержинська – невід’ємної частини Музейного фонду України – в умовах глибокої трансформації суспільства та держави.

Ключові слова: Дніпродзержинськ, музей, фонди, наукове комплектування фондів, музейний предмет, колекція.

 

Рассмотрен вопрос комплектования фондов Музея истории г. Днепродзержинска – неотъемлемой части Музейного фонда Украины – в условиях глубокой трансформации  общества и государства.

Ключевые слова: Днепродзержинск, музей, фонды, научное комплектование фондов, музейный предмет, коллекция.

 

The question of acquisition of the Museum of the history of the city. Dnieprodzerzhinsk – an integral part of the Museum Fund of Ukraine in the conditions of profound transformation of society and the state

Key words: Dnieprodzerginsk, museum, funds, scientific acquisition of funds, museum object, collection.

Наукове комплектування фондів є однією з ключових проблем діяльності музеїв і потребує вдумливого та ґрунтовного аналізу. Адже, як зазначив відомий музеєзнавець Ф. Вайдахер: «Серед всіх закладів культури тільки музеї керуються тим, що для людей сьогодні та у майбутньому важливими є відбір та збереження автентичних об’єктів та матеріалів всієї діяльності. Без колекцій не існує музеїв. Вони є неодмінною передумовою мети існування музеїв: донесення змісту колекцій до громадськості» [1, с. 163].

Дана проблема актуалізується ще і тією обставиною, що в умовах глибокої трансформації суспільних відносин, що переживає країна з часів здобуття незалежності, змінилася не тільки роль музеїв у сучасному житті, а й відношення до них з боку державних інституцій, що не могло не відбитися на їх збиральницькій роботі.

Слід зазначити, що сучасний стан фондового зібрання Музею історії міста зумовлений не тільки тими завданнями, що ставили радянські партійно-державні інституції, та рівнем кваліфікації наукового апарату музею, а й його виникненням та подальшою історією. За спогадами старожилів, Музей революції (таку назву носив тоді музей), який був створений у 1931 р., володів доволі багатою колекцією музейних предметів, що постійно поповнювалася. Але з початком Великої Вітчизняної війни музейні фонди не встигли евакуювати, і вони були безповоротно втрачені. Не допомогли навіть 5 тисяч крб., що були виділені у 1944 р. (і це у важкий час відбудови міста) для заохочення громадян, яким вдалося зберегти музейні предмети в часи окупації [2]. Нажаль, було повернуто лише один предмет – металева пластинка з зображенням В.І. Леніна, яку зберіг учень ремісничого училища О. Головін. І тільки з жовтня 1957 р. музей, на правах історико-революційного відділу Будинку партосвіти, відновив свою роботу. У 1960 р. він став державним і отримав сьогоднішню назву.

Більш як за 50 років працівниками музею скомплектовані основні колекції, що на сьогодні нараховують понад 95 тисяч одиниць збереження. Аналізуючи склад, зміст, повноту колекцій нашого музею, відображення ними історичних фактів, в першу чергу, слід звернути увагу на історичні події, які фактично не знайшли глибокого та ґрунтовного висвітлення у матеріалах музею, а саме: відображення життя і суспільного укладу запорізького козацтва; об’єктивне відображення подій 1917-1920 рр., голодомору, репресій та реабілітацій; дисидентство в Україні; побут і культура національних меншин та інше.

Пильної уваги вимагають вивчення і відображення сучасних реалій: народження державності, реформа політичної системи (крах однопартійності, формування та розвиток багатопартійної системи), поява ринкових відносин, сучасне господарське середовище, падіння і відродження виробництва, життя і побут різноманітних прошарків населення в нових умовах тощо.

Актуальним залишається збирання експонатів для доукомплектування етнографічної колекції, зокрема тих, що стосуються доби козацтва. Дієвою формою поповнення збірок даної теми є етнографічні експедиції та обстеження старих районів регіону та області. У 80-х роках, наприклад, музей провів декілька історико-етнографічних експедицій. Тоді із Запорізької області до музею потрапило чотири половецькі кам’яні баби, датовані XI-XII ст. Результатом експедиції на затоплені острови Дніпродзержинського водосховища в районі Орлика Полтавської області стала археологічна колекція часів козацтва XVIII ст. Серед предметів побуту із кераміки, скла та заліза представлені: козацькі люльки-«носогрійки», фрагменти посуду, кахлів, свічників, цвяхи, підкови, ножі, точила, рибальські грузила та інші речі. У 1990 р. було здійснено десятиденну експедицію до території Дніпровокам’янки – одного зі старовинних козацьких сіл Верхньодніпровського району, місця археологічних пам’яток широкого історичного періоду: від неоліту до Київської Русі.

У наш час спорядити подібні експедиції стало дуже «дорогим» задоволенням. Відмовитись від цього джерела комплектування доводиться ще й через відсутність у музеї будь-якого виду транспорту. Тому музейники задовольняються випадковими знахідками чи даруваннями місцевих колекціонерів та краєзнавців, таких, наприклад, як Василь Сідак, Микола Павлов, Олександр Слоневський.

За період існування СРСР панівною ідеологією була комуністична, що домінувала над істиною. Саме через її призму і відбувався показ історії нашої країни. Аналіз музейного зібрання показує, що 70 % колекції Музею історії м. Дніпродзержинська складається із матеріалів конкретних персоналій радянської доби: учасників Жовтневої революції та громадянської війни, ветеранів партії, учасників Великої Вітчизняної війни, переможців соціалістичного змагання, передовиків, новаторів, раціоналізаторів виробництва, діячів науки, культури, спорту тощо. Тобто, основна частина музейного фонду – це документи на паперовій основі і фотодокументи, пов’язані з історією міста і всієї країни суто у радянський період: різноманітні грамоти, свідоцтва, посвідчення за трудові досягнення та бойові подвиги.

Великий приплив «одиниць збереження» дають теперішні виборчі кампанії найрізноманітніших рівнів. Велика кількість кандидатів, їх передвиборне суперництво, відбите в листівках, плакатах, газетах тощо, поповнюють музейне зібрання, говорячи мовою фондовиків, «листовим матеріалом». Тому в перспективі збиральницької роботи особливу увагу слід звернути на речові предмети, трьохвимірність яких полегшує їх сприймання і робить найбільш атрактивними.

Відносно перспектив подальшого формування музейної збірки, то тут виникають проблеми, пов’язані, насамперед, з певними категоріями: у кого і як збирати? Значно звузилася база пошуку та відбору, зменшилося коло осіб, матеріали яких можна використати для поповнення фондів музею. Звузилось і коло методів та шляхів комплектування. Останні роки пов’язані для всіх нас зі скрутним фінансовим становищем, недостатнім централізованим фінансуванням закладів культури, зокрема музеїв. В умовах ринкової економіки, на тому її стані розвитку, на якому нині перебуває Україна, кожний предмет, що має музейне значення, має і певну ринкову вартість. Ця обставина практично зводить можливість повноцінного комплектування музейних колекцій до однієї форми надходження – закупівлі. Але музей через відсутність коштів не в змозі придбати пропоновані матеріали. Із зароблених музеєм коштів можна дозволити собі зовсім небагато на закупівлю.

Достатньо проблем має і збір предметів сучасної етнографії, які одночасно є предметами побуту, виробами народного мистецтва, предметами культу, що несуть у собі елементи соціального укладу. Комплектуючи фонди етноматеріалами, треба пам’ятати, що основна маса предметів стосується сільського населення, а експонатів з робітничого середовища та міського населення мало або вони відсутні зовсім. Враховуючи це, необхідно робити наголос на пошук саме таких зразків одягу, взуття, меблів, посуду та інших предметів ужитку і начиння, святково-обрядових предметів, виробів народних промислів та ремесел (вишивки, ткацтва, різьблення, обробки металу та ін.). Виробами народних майстрів доцільно поповнювати фондові колекції, тим більше, що майстри у місті є.

Одна із основних форм поповнення музейних колекцій – поточний збір матеріалів, що раніше проходив на підприємствах, установах, будівництвах, у сім’ях ветеранів, героїв війни та праці, визначних діячів науки та культури, зазнала значних змін. Дивом збережені та працюючі державні підприємства та установи, а також комерційні структури, нічим, крім рекламної продукції своїх виробів та послуг, доповнити музейні фонди не в змозі. До того ж, збір цих матеріалів вигідніше проводити не на даних об’єктах, а безкоштовно на різних виставках та презентаціях.

У грудні 2004 р. Дніпродзержинська міська рада прийняла рішення «Про затвердження порядку формування матеріалів для утворення хроніки розвитку й діяльності органів місцевого самоврядування міста». Цим рішенням окреслено коло тих матеріалів, які мають бути передані для зберігання до музею. Серед них не лише копії розпорядчих актів з важливих питань соціально-економічного та культурного розвитку міста і фотографії, що стосуються проведення заходів загально місцевого значення, але й зразки продукції місцевих підприємств усіх форм власності, що відіграють важливу роль у розвитку сучасної соціально-економічної інфраструктури міста, а також подарунки, сувеніри і нагороди, вручені місту. Подарунки, документи та фотодокументи частково передаються до музею, а от зразки продукції, на відміну від 70-80-х років, до музею не потрапляють.

Що стосується фотофіксації соціально-економічного, політичного і культурного життя міста в різних його проявах, то особливу увагу, як на наш погляд, слід звернути на такі напрямки: висвітлення повсякденного життя жителів міста з його світлими і тіньовими сторонами, соціальною нерівністю і національною своєрідністю, з її чисто побутовими етнографічними ознаками; сучасний вигляд міста, його архітектурні обриси, застосування реклами, будівництво нових об’єктів різного призначення, аварійні ситуації, наслідки стихійного лиха тощо; політичні та громадські акції протесту, що є свідченням формування громадського суспільства.

Комплектування, відоме раніше, як «по гарячим слідам подій», збереглось лише там, де не потрапила під скорочення штатів ставка музейного фотографа. Музею історії м. Дніпродзержинська в цьому питанні не пощастило. Свого фотографа в музеї немає, тому відображення життя міста на сучасному етапі носить випадковий характер. Крім того, як неодноразово вже говорилося, з розвитком сучасних технологій чорно-біле зображення фотодокументів витісняється кольоровим. А кольорові знімки, як ми знаємо, відносяться до науково-допоміжного фонду, незважаючи на якість плівок. Тому необхідно, на наш погляд, методичному відділу музеїв Міністерства культури та туризму України визначити нові критерії відбору матеріалів до основного і науково-допоміжного фондів. Це ж стосується і друкованих джерел.

Окрему групу музейних предметів складають культові предмети. Потрібно визнати, що церква протягом усієї історії виконувала роль історичного комутатора, передаючи через звичаї, традиції, моральні повчання життєвий досвід людей, досягнутий рівень духовної культури, ставши синтезом культурних традицій. З початку 60-х років Музей історії міста знаходився в приміщенні щойно закритого Свято-Миколаївського собору, від якого в спадщину музею залишилися культові речі: ікони, церковні книги, одяг священників тощо. Безсумнівним є те, що доукомплектування фондів на сучасному етапі відродження релігії предметами культу, особистими документами і речами церковних діячів, поповнять музейну скарбницю важливими історичними матеріалами.

Найцікавішою колекцією нашого музею є колекція образотворчого мистецтва. Основу її складають роботи місцевих майстрів, що надходили до музею протягом майже 60-ти років. З 2008 року Музей історії міста проводить щорічний історико-культурологічний фестиваль «Мамайfest», в рамках якого відбуваються виставки, бієнале, пленери. Географія представлених на фестивалі робіт дуже широка – Запоріжжя, Вінниця, Київ, Львів, Івано-Франківськ, Санкт-Петербург. Підсумком проведення кожного фестивалю є передача авторами окремих творів до нашого музею. Цим було започатковано формування збірки для майбутнього музею «Мамай», який планується відкрити в Дніпродзержинську. На сьогоднішній день у цій колекції нараховується близько п’ятидесяти робіт. На наступний фестиваль 2012 року студентами Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша підготовлено десять робіт даної тематики для передачі до музею.

У самій назві цього повідомлення виділене «ключове слово» − проблеми. Дійсно, загальновідомі та випробувані часом форми комплектування фондів для нашого музею, як і для багатьох інших, стали проблематичними. Комплектуючи фондові колекції матеріалами XXI ст., необхідно забезпечити об’єктивне висвітлення подій через речові, фото і документальні матеріали. Від того, як ми укомплектуємо фонди сьогодні, в подальшому буде визначатися обличчя музею: його експозиційна, виставкова, науково-дослідницька робота. Тоді, через певний відрізок часу, дослідники історії не заповнюватимуть так звані «білі плями».

 

Бібліографічні посилання

  1. Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посібник / Перекл. з нім.: В. Лозинський; наук. ред.: З. Мазурик. – Л., 2005. – 632 с.
  2. Зоря. – 1945. – 7 січня.

Hosting Ukraine Creative Commons