Дніпропетровський національний історичний музей

Тіссен Іван Іванович (Іоганн Іоганович). Біографічна довідка

Гласний катеринославської міської Думи, купець першої гільдії, комерції радник, добродійник.

Початок купецького роду Тіссенів з менонітів було покладено у 1803 році, коли Іоганн Тіссен приїхав до Катеринославу з Данцигу, маючи при собі значний грошовий капітал. Побудував дім, млин (вітряк) і крупорушку. На 1825 рік млинар не підприємство Тіссена було самим значним у місті.
Справу продовжили нащадки – І.І.Тіссен став головним мірошником міста і купцем першої гільдії. Його млин, на якому були зайняті 50 робітників що доби давав 5,5 тисяч пудів борошна. Частина борошна, крупи продавалася у приватному магазині по вулиці Казанській (нині вул.Карла Лібкнехта). Якість борошна млину Тіссена була настільки високою, що зразки його експонувалися у 1900 році на Всесвітній виставці у Парижі, де отримали найвищу нагороду – золоту медаль.
Такою ж медаллю була відзначена продукція млина у 1903 році на обласній сільськогосподарській виставці у Кишиневі, а у 1910 році – у Катеринославі. Окрім млину, Іван Іванович володів пароплавним підприємством, мав великий завод з виробництва оцту, за відмінні якості котрого його було нагороджено малою золотою медаллю Виставки 1910р. у Катеринославі.
Іван Іванович був членом Катеринославського Біржового комітету. У 1908 році за заслуги по лінії Міністерства торгівлі і промисловості його було ушановано званням потомственого почесного громадянина, а у грудні 1912 р. надано звання радника комерції.
Надаючи йому це звання, враховували його значну громадську, просвітницьку і благодійну діяльність, яку Тіссен веде з 1891 року. З 1897 по 1917 роки він був гласним міської Думи.
За діяльність у губернському попечительстві дитячих притулків н а посаді члена і скарбника цієї установи, щедрого жертвувателя його було нагороджено у 1902 р. золотою медаллю “За усердие” і медаллю Червоного Хреста в пам’ять російсько-японської війни 1904-1905 рр. Чимало коштів жертвував І.І.Тіссен на будівництво учбових закладів, допомогу малозабезпеченим учням комерційного училища і міського училища імені О.Пушкіна. Під час Пасхальних і Різдвяних свят він безкоштовно надавав борошно для незаможних жителів міста.
Після 1917 року залишив Катеринослав.


Hosting Ukraine Creative Commons