Дніпропетровський національний історичний музей

Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії та його колекція християнських культових пам’яток

Наприкінці 1872 р. в давньому Мазепиному корпусі Київської духовної академії було створено Церковно-археологічний музей, який став першим суто релігійним музеєм не лише в Україні, але й на всій території тодіш­ньої Російської імперії. У заснуванні його активну участь, окрім академічної професури, взяли відомі київ­ські історики того часу, зокрема В. Б. Антонович та П. Г. Лебединцев, а також представники православного духовенства всіх українських єпархій.

Водночас з музеєм створювалася спеціальна Цер­ковно-археологічна комісія, головна мета якої, за планами її творців, полягала в пошуку, зібранні та експер­тизі майбутніх експонатів нового музею. Невдовзі Комі­сія перетворилася на Церковно-археологічне, а згодом Церковно-історичне та археологічне товариство і поле її діяльності суттєво розширилося – вона стала фунда­ментальною науковою організацією, що займалася до­слідженням значного кола історичних питань, серед яких церковна історія України становила хоча й пріоритетну, але не найбільшу частку. Разом з Товариством розро­стався й Церковно-археологічний музей.

За першим своїм Статутом, що був затверджений на початку 1873 р., музей поділявся на відділи: а) рукопи­сів та різноманітних рукописних актів; б) стародруків і гравюр; в) церковної архітектури, г) живопису та скульптури; д) церковного начиння. У тому ж Стату­ті було вказано три способи придбання експонатів: по­купкою, обміном та пожертвуванням, а також три дже­рела залучення експонатів: академічна бібліотека, цер­ковні та монастирські різниці і бібліотеки, приватні колекції. Але обміном та за гроші до музею надійшло обмаль предметів, і викликано це було, головним чином, недостатнім фінансуванням музею, який, за Статутом повинен був існувати на добровільні грошові внески академічної професури, представників духовенства та лю­бителів церковної давнини.

Саме завдяки подібним добровільним внескам й скла­лася найбільш цінна, хоча й не численніша в музеї ко­лекція християнських культових старожитностей. За оцінкою фахівців, ця колекція за своїм багатством та різноманітністю зібраних експонатів перевершувала біль­шість подібних європейських зібрань того часу. А серед творців унікальної музейної колекції слід відзначити, зокрема, Порфирія Успенського, що подарував музею свою славетну збірку з 42-х давніх ікон з Сипаю, Афо­ну» Єрусалиму; V-ХІ століть, серед яких, між іншим, декілька енкаустичних ікон V–VI століть; архімандри­та Антоніна Капустіна, який разом з рештою експонатів передав сюди знамениті «Київські глаголичні листки» відомого мандрівника О. М.  Муравйова, що заповів му­зею 190 культових предметів та бібліотеку у 1740 томів; М. О. Леопардова, який залишив музею всю свою ко­лекцію священних предметів – понад 9 тисяч експона­тів, княгиню Є. П. Демідову-Сан-Донато, яка передала колекцію у 200 екземплярів церковних коштовностей, в тому числі – хрест, яким за легендою преп. Сергій Радонезький благословив перед Куликовською битвою кня­зя Дмитрія Донського; першого голову Київського Цер­ковно-археологічного товариства Філарета Гумілевського, який на всі свої збереження купив для музею велику колекцію (більше 200 екземплярів) старовинних ікон, головним чином, північно-східного письма. Не менш цін­ні внески, хоча й не такі численні, робилися іншими любителями української церковної давнини.

Поповнювалася колекція музею також у результаті археологічних досліджень давніх християнських пам’я­ток України, що проводились членами Церковно-історич­ного та археологічного товариства. Так, унікальні речі культового вжитку датовані давньоруським часом було знайдено під час дослідження Успенського собору та Троїцької надбрамної церкви Киево-Печерської лаври, Михайлівського собору, Борисоглібської церкви у Вишгороді тощо.

На початку XX століття у Церковно-археологічному музеї зберігалося близько 30 тисяч пам’яток духовної та матеріальної культури. Експонати музею, починаючи з 1878 р. розміщувалися у восьми залах першого повер­ху Мазепиного корпусу (до цього – у двох невеликих кімнатах при академічній бібліотеці) та тематично розподілялися по дванадцяти відділах: 1) Первісні та істо­ричні старожитності, переважно дохристиянського ха­рактеру; 2) Знімки з архітектурних будівель, будівельні матеріали, гравірувальні дошки, акварелі, гравюри, літо­графії; 3) Муравйовська колекція старожитностей та святинь; 4) Принаддя християнського богослужіння й обрядів; 5) Ікони, образки, хрестики; 6) Філаретівська (колишня Сорокінська) колекція ікон; 7) Картини і портрети; 8_) Статуї; 9) Пам’ятки медального мистецтва; 10) Зразки письма та друку; 11) Бібліотека музею; 12) Леопардівська колекція.

Протягом всього часу існування Церковно-археоло­гічного музею, – майже 50 років,– його завідуючим та головним хранителем був видатний український історик, академік М. І. Петров. Завдяки йому постійно збагачу­валась колекція музею, грамотно була атрибутована більшість його експонатів. У 1912-1915 рр. він видав п’ять випусків «Альбомов достопримечательностей Цер­ковно-археологического музея при Киевской духовной академии», в яких було зібрано відомості про всі унікаль­ні християнські культові пам’ятки з колекції музею.

Після початку 1-ї світової війни робота музею при­зупиняється, а всі найбільш цінні експонати релігійного характеру в 1915 р. відправляються до Казанської ду­ховної академії. Повернулися вони до Києва вже після Громадянської війни. Але Церковно-археологічного музею вже не існувало – його було ліквідовано у 1919 р. Пролежавши ще кілька років нерозпакованими в при­міщенні колишньої Академії, вони в 1922 р. були передані до Музею культу і побуту, то створювався тоді на території Києво-Печерської лаври.

 К.К. Крайній, провідний науковий співробітник, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.


Hosting Ukraine Creative Commons