Дніпропетровський національний історичний музей

Кузнєцов Михайло Петрович

14.11.1923 — 2.02.1990
Герой Радянського Союзу

Дата указу: 22.02.1944. За мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР гвардії сержантові Кузнєцову М. П. присвоєно звання Героя Радянського Союзу (№ 3123).

Народився 14 листопаду 1923 року в селі Федюково Волоколамського району Московської області в родині селянина. Росіянин. Закінчив 7 класів. У 1939 році надійшов у ФЗУ при одному з заводів містечка Тушино (нині в межах Москви), потім там же працював слюсарем. М.Кузнєцов закінчив війну в Берліні комсоргом артилерійського полку. У 1948 році закінчив Смоленське військово-політичне училище, у 1951 році — середню школу, у 1955 році — Військово-політичну академію імені В.И.Леніна. З 1978 року полковник М.П.Кузнєцов у запасі. Жив у місті Калінін (нині Твер). Працював у політехнічному інституті. Умер 2 лютого 1990 року. Похований у Твері, на Дмитрово-Черкаському цвинтарі. Нагороджений орденом Леніна, 3 орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденами Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у ВР СРСР» 3-го ступеня, Слави 3-го ступеня, медалями.

Командир відділення саперного взводу 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, гвардії молодший сержант.

Улітку 1943 року наступ відновився. У 20-х числах вересня полк підійшов до Дніпра до хутора Вороново. У числі 80-и десантників на саморобному поромі Кузнєцов і ще 6 саперів переправилися на західний берег Дніпра в районі села Військове Солонянського району Дніпропетровської області. Кузнєцов першим висадився на плацдарм і відразу міношукачем перевірив берег. Не знайшовши загороджень, він дав сигнал іншим десантникам на атаку. Десантники під прикриттям кулеметів кинулися вперед і захопили першу траншею. Кузнєцов разом зі своєю групою негайно приєднався до тих, що атакували. Незабаром були зайняті ще 2 траншеї. Ранком Кузнєцов встановив на загрозливій ділянці соняшникового поля протитанкові міни. Коли гітлерівці, зібравшись в соняшниках, почали контратакувати десант, що йшов вперед, танк підірвався на міні, і вони повернули назад. Протягом дня бійці відбили ще 6 атак. Однак сили були нерівними. До вечора гітлерівцям удалося відтіснити десантників у першу траншею. Уночі лютою контратакою десантники відновили положення. До світанку на плацдарм висадилися ще 2 роти, а потім і основні сили полку. Усього на плацдармі Кузнєцов установив на танкозагрозливих напрямках 157 протитанкових мін. Бої на плацдармі продовжувалися. В одному з них Кузнєцов був важко поранений. Потрапив у санчастину, потім у госпіталь. Більше 3-х місяців пролежав на лікарняному ліжку. Після видужання у свою дивізію Кузнєцов не повернувся. Його направили в запасний полк, де він закінчив курси молодших лейтенантів, а відтіля в саперний батальйон 35-ї гвардійської стрілецької дивізії. У цьому батальйоні і застала його звістка про присвоєння йому високого звання.


Hosting Ukraine Creative Commons