Дніпропетровський національний історичний музей

Міні-виставка «Нам шлях прослався вгору…»

stus.jpg

Під такою назвою у музеї «Літературне Придніпров’я» відкрилася міні-виставка до 75 – річчя з дня народження українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника, одного з найактивніших представників українського культурного руху шестидесятників, Героя України Василя Стуса (1938— 1985).
На виставці представлені три світлини Василя Стуса з архіву його студентського товариша, пізніше дніпропетровського поета Володимира Міщенка (1937 – 2008). Протягом 1954-1959 року вони навчалися в одній групі Сталінського педінституту (сьогодні Донецький університет), разом відвідували інститутську літстудію, де активно вирувало національне і літературне життя. На канікулах вирушали у діалектологічні експедиції у села біля славетної Савур – Могили. Саме з цих подорожей виросте у майбутніх творах Стуса незабутній образ донецького степу, який «у північній трагічній віддаленості поета стане образом-символом не тільки рідного краю, але й усієї України?!»
По закінченні інституту Василь Стус і Володимир Міщенко, які на той час уже вчителювали: один у Горлівці, інший у Дмитрівці, входили до творчого об’єднання «Обрій», що було, по суті, другою в Донецьку Спілкою письменників, альтернативною офіційній.
У травні 1963 року Володимира Міщенка, тоді поета-початківця разом з Василем Стусом запросили на тритижневий творчий семінар молодих літераторів в Одесу, де Василя помітили прихильні до шістдесятників критики Віктор Іванисенко, Володимир П’янов, поет-шістдесятник Микола Вінграновський.
Володимир Міщенко продовжував спілкуватися зі своїм товаришем і в роки гонінь Стуса, коли той був виключений із аспірантури Інституту літератури і вже не мав змоги друкуватися. На літературній сторінці Сєвєродонецької міської газети, куди Міщенко влаштувався працювати редактором після його звільнення з видавництва «Донбас», він видрукував вірші свого товариша “Сонет з веслами” і «В розкриллі». Останній є і на сьогодні маловідомим варіантом цієї широковідомої поезії. Публікація ще одного стусового вірша «Тиша» стала своєрідним дружнім привітанням Стуса з його тридцятиліттям.
На початку 1970-х років, після сумнозвісних подій пов’язаних із судовим процесом над Василем Стусом, Володимир Міщенко переїздить до Дніпропетровська. Працює кореспондентом Дніпропетровської студії телебачення, редактором видавництва «Промінь». Продовжує листування з ув’язненим товаришем. Щоправда, листів тих нікому не показує.
На Дніпропетровщині публікації творів Василя Стуса стали з’являтися лише у кінці 1980-х рр., коли у Дніпропетровськ після свого другого ув’язнення повертається побратим Стуса поет, правозахисник Іван Сокульський.
Сокульський стає засновником і головним редактором громадсько-політичного і літературно-мистецького альманаху «Пороги», де активно друкує твори Василя Стуса та матеріали про нього. Так, у числах 1 і 2 «Порогів» від 1989 р. були опубліковані вірші Стуса з «поетичного снопа», подарованого автором своєму співв’язневі Володимиру Рокецькому («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе», «У передсвітті мав я дивен вік», «Ти власну плоть утратив і життя», «Вервечка заборонених бажань», «Є дві надії…», «мені зоря сіяла нині вранці», «Читаючи Ясунарі Кавабату», «Аж ось воно блаженство самоти», «О, скільки слів неначе поторочі» та інші), лист Василя Стуса до свого товариша, літературознавця і фольклориста Василя Скрипки з приводу його книги «Навіжені есеї» («Пороги», 1990, вересень), виступ Раїси Лиші з нагоди вручення їй літературної премії ім. Василя Стуса («Пороги», 1990, вересень), стаття Євгена Сверстюка та Михайлини Коцюбинської «Анонім про музу В. Стуса» («Пороги», 1989, №3), поетичний цикл Лідії Яценко «Страсті», присвячений Стусу та інші.
На виставці представлені всі названі примірники «Порогів». Кожний — унікальний, ручної роботи: тексти друковані під кальку на машинці, вклеєні фотографії, аркуші зшиті і вкладені в обкладинку. У 2009 році київський «Смолоскип» на 600 сторінках видав вибране цього літературно-мистецького і громадсько-політичного самвидаву, який, написала в передмові Раїса Лиша — одна із засновників, поетеса, лауреат премії імені Василя Стуса, і зараз «несе ідеї й енергію відкриттів».

Виставка триватиме протягом січня 2013 року
Адреса: пр. К.Маркса,64 (музей «Літературне Придніпров’я»)
Тел. для довідок: (0562) 778-01-00
Часи роботи музею: вівт., п’ятн., суб., нед. з 11:00 до 17:00 без перерви; середа з 11:00 до 19:00


Hosting Ukraine Creative Commons