Дніпропетровський національний історичний музей

Виставка до 140-річчя від дня народження П.П.Скоропадського

З 15 травня 2013 р. у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І. Яворницького працює міні-виставка до 140-річчя від дня народження П.П.Скоропадського (1873 — 1945), останнього гетьмана України.

Народився 3 (15) 1873 р.   м.Вісбаден, Німеччина — 26.04.1945, монастир Меттен, прах перевезено до м.Оберсдорфа, Німеччина — український громадський, політичний і військовий діяч, гетьман Української Держави (29.04.1918-14.12.1918). Нащадок гетьманського роду Скоропадський. Кар’єра була блискучою: корнет, командир ескадрону, кінного полку. З 1912 р. — генерал-майор, з 1916 — генерал-лейтенант. Був нагороджений золотою Георгіївською зброєю, відзначений багатьма почесними нагородами від Святої Анни ІУ ступеня (1904), Святого Володимира  ІУ ступеня з мечами і бантом (1905), ІІІ ступеня (1909), Святого Георгія ІУ ступеня (1914). У вересні 1918 р. на запрошення кайзера Вільгельма ІІ виїхав до Німеччини, де йому було вручено Великий Хрест Ордена Червоного орла (1918) за вплив на вищу політику Німецької держави. В 1917 р. — командир 34 корпусу (українізованого) та реорганізованого в Перший український корпус, з жовтня — отаман Вільного українського козацтва обраного на першому з’їзді вільного козацтва (Чигирин). В березні 1918 р. створив політичну організацію «Українська Громада» опозиційну до Центральної Ради.

29 квітня 1918 р . на хліборобському з’їзді (конгресі) в Києві при підтримці УкрНарГромади, Укр-Дем-хлібороської Партії і союзу Земельних власників та німецької військової влади був проголошений гетьманом України в присутності 6432 делегатів від 8 губерній України. Згідно з законом про тимчасовий державний устрій Української держави в руках у гетьмана зосереджувалася вся верховна влада.

За його правління був прийнятий державний бюджет, ряд основних законів: Закон про громадянство  «Про віру», «Права і обов’язки Українських Козаків і Громадян», «Про порядок призначення на урядову службу» (24 липня), «Про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі» (на виставці). Проголошена автокефалія Української Православної Церкви. Відновлено приватну власність. На законодавчому рівні було закріплено основу інституту державної служби, запроваджено складання присяги, як невід’ємний атрибут вступу на державну службу, як обов’язкову умову набуття статусу держслужбовця.

Сформовано 60-тис. регулярну армію, для керівництва якою було створено Генеральний штаб, штабні структури у 8-ми територіальних корпусах, введено погони та військові звання в основу яких була покладена козацька ієрархія (генеральний бунчужний — значковий — хорунжий). На виставці – фото О.Ф. Рогози, генерального бунчужного, військового міністра, який 1 листопада 1918 р. прибув до м. Катеринослава з приводу огляду військ армії Української держави.

В галузі культурного будівництва було утворено Українську Академію наук, Український Національний музей, Національну галерею мистецтв — архів, бібліотеку, театр драми та опери, Державну капелу, 2 Українських університети в Києві, Каменець-Подільську, відкрито 150 шкіл з українською мовою викладання, а в російських школах введені як обов’язкові предмети «українська мова і література», «історія і географія України». На виставці – «Школярський збірничок» м. Полтава, 1918 р., трудовий список О.П. Шапкіна, зав. відділом наросвіти земської управи, звільненого з посади, як «не українця», так як згідно з положенням він не оволодів українською мовою на протязі 2-3 місяців.

14 листопада зміна курсу — проголошення федерації з майбутньою Росією прискорила антигетьманське повстання, яке закінчилося перемогою Директорії УНР. 14.12.1918 р. зрікся влади і виїхав за кордон — до Швейцарії, потім Німеччини. В еміграції очолив гетьманський рух, з’явилися філії в Австрії, Німеччині, Чехо-Словаччині, Франції, Канаді, США та Польщі, за його сприяння утворено Український науковий інститут при Берлінському університеті, завдяки його зусиллям із німецьких концтаборів були звільнені: А.Мельник, С.Бандера, Я.Стецько та інші українські емігранти. Відмовився від співпраці з гітлерівцями. 16 квітня 1945 р. під час бомбардування станції Платлінг біля Мюнхена був смертельно поранений і через 10 днів помер (26 квітня). На виставці – книга гетьмана П.С. Скоропадського «Спомини» (Київ, 1992 р.), герб Скоропадських (Г. Нарбут, 1912-1914 рр.), фото «Гетьман Скоропадський серед представників окупаційної влади» (Київ, 1918 р.), гроші Української держави, серед яких — «гетьманка» — народна назва купюри номіналом 1000 крб.


Hosting Ukraine Creative Commons