Дніпропетровський національний історичний музей

Монети козацької доби в експозиції історичного музею

Постійно діюча експозиція зали №2 «Козацька доба в історії краю» оновилася. З’явилася нова експозицію, яка присвячена грошовій одиниці періоду запорозького козацтва.

Нижче наводимо статтю Павленко С.С., к.і.н., с.н.с., автора зали.

Історія козацтва далеко не обмежується їх військовим ремеслом та політичною діяльністю. Одна із теорій виникнення українського лицарства веде його ґенезу від уходників – жителів центральних та північноукраїнських земель, що мігрували у малозаселені небезпечні південні степи, Дике поле. Тут вони займалися різними промислами – полюванням, рибальством, бджільництвом, створювали зимівники та активно брали участь у торгівельних відносинах

Перебуваючи у складі різних держав, козаки переймали їх грошові системи. Існують припущення щодо ймовірного карбування Б. Хмельницьким та П. Дорошенком монет, але ця теорія не має нумізматичного підтвердження. За козацької доби (XV–XVIII ст.) на українських просторах були поширені гроші різних країн – Чехії, Нідерландів, Польщі, Литви (Речі Посполитої), Пруссії, Швеції, Московського царства (Російської імперії), Османської імперії, Кримського ханства та інших. Нумізматичні пам’ятки, що свідчать про ці процеси є важливою складовою частиною зібрання Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Саме ними і була доповнена експозиція зали № 2.

У XV–XVI ст. своєрідними світовими грошима були срібні талери, що мали німецьке походження. Також їх карбували Нідерланди, Скандинавські країни, Італія, Англія, Франція та інші. Кожна країна давала монетам власну назву, наприклад в Нідерландах вони отримали найменування – альбертусталер, які можна побачити у доповненні експозиції.

Іншою популярною монетою був «пражський грош», що карбувався у період 1300–1547 рр. Їх поширення пов’язане з відкриттям великих родовищ срібла у Чехії. Його вивезення за кордон дозволялося лише у вигляді монет. Подібна практика була запроваджена за правління Венцеслава (Вацлава ІІ) 1278–1305 рр. На протязі всього періоду обігу празькі гроші зберігали однаковий вигляд, змінювалися імена правителів, дрібні деталі, вага та вміст срібла. До 1533 р. на цих монетах не вказувався рік карбування. У період зародження козацтва (XIV–XV ст.) саме празькі гроші набули найбільшого поширення на території України.

Перебуваючи у складі Великого князівства Литовського та Польщі для козаків було закономірним явищем використання монет цих країн. Після утворення Речі Посполитої – її грошова система стає домінуючою. Історія перетворення козацтва на суспільну верству, визнання за ним певних прав та привілеїв пов’язана з правлінням Стефана Баторія (1576–1586), що остаточно завершив створення реєстрового козацтва (1578 р.). Платня реєстровця за службу становила 15 злотих. Поступово відбувається її зростання. Вже за Сигізмунд ІІІ (1587–1632) у 1625 р., за Куруківською угодою, вона становила 60 злотих. Значне збільшення платні для козацької старшини зафіксовано у «Ординації війська запорозького» 1638 р. часів короля Владислава IV (1632–1648). Зокрема, винагорода військових осавулів зросла з 150 до 600 злотих. Паралельно відбувається збільшення ціни і на продукти харчування: 1 кг пшениці на кінець XVI ст. коштував близько 6 злотих, а у 1616 р. – вже більше 12.

Грошова система Речі Посполитої

  • Злотий 1
  • Орт 1 1,5
  • Шестак 1 2 3
  • Трояк 1 2 4 6
  • Півторак 1 3 6 12 18
  • Грош 1 1 2/3 5 10 20 30

Серія козацьких повстань першої половини XVII ст., Національно-Визвольна революція під проводом Б. Хмельницького, постійні війни та низка інших факторів призвели у XVII–XVIIІ ст. до економічної кризи у Речі Посполитій. За часів короля Яна Казимира (1648–1668 рр.) в обігу з’являється низькопробна (білонова) монета «тимф», що отримала назву від прізвища орендатора польського королівського монетного двору – Андреас Тимф. Монету намагалися запровадити у обігу на рівні зі срібними не дивлячись на малу частку в ній цінного металу. Розміщений на ній напис мав виправдати подібний крок – «PRETIVM SERVATA SALVS POTIORQ METALLO ES» – «Бажання врятувати Вітчизну переважає над ціною металу». Не дивлячись на подібний заклик – цей захід лише посилив інфляцію. У другі половині ХVI–XVIІI ст. Річ Посполита починає карбувати мідні монети.

У XVІІ ст. на українському ринку набувають поширення гроші Московського царства. Знахідки монет Московії на території України датуються першою половиною XVII ст., але їхня маса значно менша порівняно з другої половини XVII ст. У Московському царстві офіційний обіг європейських монет (у тому числі і талерів) був заборонений. Але на землях, які раніше належали Польщі та Литві, де населення звикло до крупних європейських номіналів, ці монети залишалися вживаними.

У 1654 р. цар Олексій Михайлович (1645–1676) здійснив спробу провести грошову реформу, яка в цілому виявилася невдалою. Серед іншого, було введено в обіг срібний рубль, перекарбований з талера («єфимками»), дозволені європейські талери з надкарбованими двома клеймами. Ці монети дістали назву «єфимок з ознакою». Наприкінці XVІІ ст. в російському обігу поширюються копійки, що отримали назву «семечки» або «чешуйки» через свою форму. Їх карбування мало досить низьку якість.

Кардинальні зміни до грошової системи Російської імперії були внесені за Петра І (1689–1725 рр.). Поруч зі срібними монетами почали використовуватися мідні, що з часом набували домінуючого положення. Цікавою пам’яткою початку ХVІІІ ст. є «знак за бороду» – срібний жетон, своєрідна квитанція що свідчила про сплату мита на носіння бороди. На 1705 р. для дворян та чиновників її розмір становив 60 карбованців на рік, міщан – 30. У 1715 р. було встановлено єдине мито у 50 карбованців. Це мито існувало до 1772 р. Хоча слід відзначити, що на українських землях ця практика не набула поширення.

Відповідно до грошової реформи Петра І в обігу були монети:

  • Карбованець (рубель) = 100 копійок
  • Копійка = 2 деньги
  • Деньга
  • Полтинник = 50 копійок
  • Полуполтинник = 25 копійок
  • Гривенник = 10 копійок
  • Полушка = 1/2 деньги

Ця грошова система набула домінуючого характеру у козацькому середовищі XVIII ст. Вартість продукції переважно розраховувалася у рублях та копійках, інші монети виконували функцію розмінних. Наприклад, великі кінські заводи голову кращих порід оцінювали від 2,4 до 10 тис карбованців. Дрібні мали менші ціни – 40–500 карбованців. Рядові козаки, розводячи коней простих порід оцінювали свій товар у 10-20 карбованців. В 70-х роках XVIII ст. четверть жита (близько 200 кг) коштувала 1 крб. 80 коп.

Окрім російських та європейських монет на українських землях були поширені гроші східного походження. Безпосереднє сусідство з Кримським ханством та тривала історія їх взаємин супроводжувалися активними торгівельними контактами. У козацькому середовищі були поширені кримські акче – білонова (низькопробне срібно) монета.

Про використання тих чи інших грошей на Запорожжі свідчать археологічні знахідки виявлені на рештках Ново-Богородицької фортеці, яка існувала у XVII–XVIII ст. (заходилася в околицях сучасного м. Дніпро). Тут були виявлені: шведський драйпелькер (1730-ті рр., мідь), литовський солід (1660-ті рр. мідь), польські 3 гроши (1722 р., мідь), півторак (1720-ті рр. мідь, на території України отримав назву «чех»), російські срібні копійки XVII ст., полушка (1722 р., мідь), кримські акче (перша половина XVIII ст., білонові) та інші. Усі ці монети також можна побачити у експозиції зали № 2.

Таким чином, для українського монетного ринку козацької доби була характерна наявність монет різних держав, які поступово були витіснені мідними російського походження. Козаки активно торгували, займалися веденням власного господарства, отримували платню за службу, сплачували податки. Хоча вони і не створили власної монетної системи, гроші були невід’ємною складовою їх життя, побуту та культури.

IMG_20180907_141248.jpg IMG_20180907_140754.jpg IMG_20180907_140748.jpg IMG_20180907_140743.jpg


Hosting Ukraine Creative Commons