Дніпропетровський національний історичний музей

Архів В.Г. Кравченка в фондах Житомирського обласного краєзнавчого музею

Кравченко Василь Григорович (літературні псевдо­німи «Тавричанин», «Корсак Могила», «Старий») наро­дився 8 травня (25 квітня за ст. ст.) 1862 року в бідній багатодітній родині міста Бердянська. Не маючи мате­ріальної підтримки, у 1880 році закінчив Феодосійський учительський інститут, проте, за виявлені революційні та народовольчі погляди, позбавлений диплому та права вчителювати. Обставини змусили Василя Григоровича піти на військову службу. Обіймаючи протягом ряду років різні посади, він не полишив наукових уподобань, до яких долучився в Одеському науковому гуртку, до­бираючи матеріали для словника російської мови за до­рученням вченого-історика Л. Смоленського.

Цариною наукового інтересу Кравченка стала само­бутня духовна та матеріальна культура народу. Пере­буваючи з жовтня 1898 року на акцизній роботі в Жи­томирі, він провадив вивчення та запис звичаїв, обрядів, пісень, переказів, казок населення північної частини Волинської губернії. Сприяло цьому і створення в 5900 році в місті Товариства дослідників Волині, яке об’єднало навколо себе передову інтелігенцію, вчителів, духовенство.

Василь Григорович став одним з ініціаторів та фун­даторів етнографічної секції при Товаристві. На той час наукові дослідження Кравченка стали відомими далеко за межами України – в Російській Академії наук. Саме завдяки підтримці і матеріальній допомозі історико-філологічного відділення Академії на чолі з академіком О. О. Шахматавим виходять з друку праці В. Г. Крав­ченка «Етнографічні матеріали, зібрані на Волині та по суміжних губерніях», «Народні оповідання й казки», «Звичаї в селі Забрідді та по деяких інших недалеких від цього села місцевостях» [1] «Народне весілля в с. Курозвонах Острозького повіту Волинської губернії» [2].

Очоливши у п’ятдесят вісім років (1920 р.) етногра­фічний відділ Волинського науково-дослідного музею (м. Житомир), багато зусиль доклав Василь Григоро­вич до організації роботи та фундації зібрання. Разом з Н. К. Дмитруком, П. А. Шонтковським, Ю. В. Герасимчуком та багатьма іншими молодими своїми поміч­никами започаткував комплектування музею зразками ткацтва, традиційного народного одягу, предметами до­машнього вжитку, поповнював зібрання писанок, мальо­ванок та вишивок з найглухіших куточків Житомирської округи. Під безпосереднім керівництвом В. І. Кравченка в краї створюється ціла мережа етнографічних гурт­ків, проводяться етнографічні експедиції, в яких студен­ти, вчителі, краєзнавці-початківці вчаться фіксувати яви­ща традиційної духовної та матеріальної культури: населення краю, в т. ч. і нацменшинств, набувають прак­тичних навиків наукової роботи.

ВУАН, належно оцінивши працю В. Г. Кравченка, в 1927 році створила при етнографічному відділі Волин­ського науково-дослідного музею аспірантуру під керів­ництвом Василя Григоровича, яка проіснувала до жовт­ня 1931 року, коли з відкриттям у Харкові інституту матеріальної культури аспірантури при музеях були скасовані.

Початок у 1929 році сфабрикованого процесу над так званою Спілкою визволення України став причиною арешту В. Г. Кравченка, звинуваченого у спілкуванні з керівництвом Спілки – академіком С. Єфремовим. Після кількох місяців допитів, не знайшовши в діях Василя

Григоровича ніякої контрреволюції, його звільняють і поновлюють на роботі. Проте, через нестерпні умови, які склалися в музеї, Кравченко змушений був влітку 1931 року прийняти запрошення академіка Д. І. Явор­ницького – переїхати працювати до Дніпропетровського історичного музею. Це був час, коли загальні негативні тенденції в країні, переслідування та необґрунтовані звинувачення українських етнографів 20-х рр. у наслі­дуванні буржуазної методології та націоналізмові не оминули і Дніпропетровський історичний музей, спричи­нивши в жовтні 1933 року звільнення В. Г. Кравченка з роботи. Останні роки життя провів він у сина Михай­ла в Ростові-на-Дону. Там і помер 20 березня 1945 року.

Започаткований Василем Григоровичем етнографіч­ний відділ в Житомирському обласному краєзнавчому музеї відновив свою роботу 15 травня 1990 року. Осо­бовий архів Кравченка зберігається в фондах музею і складається з:

— документів, фотографій 1909–1931 років службо­вої, громадської та біографічної діяльності, зокрема діяльності керованого Василем Григоровичем етногра­фічного відділу. Матеріали зареєстровані згідно поло­жень діючої інструкції по обліку та збереженню музей­них цінностей, які знаходяться в державних музеях в головній книзі надходжень за номерами: КП 34544/9, КП 37708/1-2, КП 37828/1-362, КП 37943, КП 38120 та в книзі обліку науково-допоміжних матеріалів НДМ 5601/1-2;

фотокопій з фотографій (1911 –1938 рр.) біогра­фічного характеру, переданих в музей внучатою племін­ницею В. Г. Кравченка – Савинковою Лілією Євгенів­ною і зареєстрованих за номерами НДМ 4877-4878;

— матеріалів особистого архіву В. Г. Кравченка (1893–1945 рр.), переданих його невісткою – Кравченко Софією Яківною і зареєстрованих за номерами КП 6369/ 1-138, КП 38465/1-2. В складі архіву: книги, поштові листівки, фотографії, малюнки. На деяких книгах, а са­ме: Толстой Л. Н. Исповедь. С.-Петербург, 1906 р. [3], пов­ний збірник творів Т. Г. Шевченка під редакцією Д. До­рошенка, Катеринослав, 1914 р. [4], Кравченко В. Буденне житє. Львів, 1902 р. [5], Біблія. Святе письмо старого і нового завіту. Видання Британського і заграничного біб­лійного товариства. Відень. 1903 р. [6], М. Чернявський. Зъ розпуттивъ жыття. (Відтиск з журналу «Київська старовина») Київ, 1903 р., с. 33 [7], автографи В. Г. Кравченка. Серед книг: два журнали «Книгарь» ном. 1, 2. Київ, 1917 р. (редактор В. Старий) [8, 9], авторські екземп­ляри перших українських опер М. В. Лисенка «Наталка Полтавка» з відтиском на обкладинці «Коханій дочці Галі 30 мая 1900 р.» [10] та «Утоплена» з аналогічною по­святою, датованою 30.05.1901 року [11], Г. Лессінг. Натан Мудрий. Київ, 1893 р.[12], в документах – листівки, доку­менти. Привертають увагу саморобні бланки листівок, адресованих В. Г. Кравченку від художника Т. 3. Подрябіннікова [13], чорновик листа Кравченка В. Г. до Шо­лохова М. О. [14], малюнки І. Немоловського [15]. Особові фонди В. Г. Кравченка поповнилися в 1995 році журна­лом «Краєзнавство. Етнографія» ч. (14) 1 1924–1925 рр., переданим в дар музею на честь 130 роковин з дня заснування [16]. В журналі містяться матеріали дослід­ження с. Барашівка Троянівського району студентами Житомирських педкурсів під керівництвом В. Г. Крав­ченка, його зауваження щодо проведення досліджень [17] та «Короткий зразок розроблювання програми» [18].

Ці та інші матеріали виділені у фондах музею в си­стемі іменного та тематико-хронологічного каталогів, вписані в інвентарні книги, згідно груп зберігання.

Примітки:

Труды общества исследователей Волыни (далі СИР).– Жи­томир. 1911.– Т. V.

Труды ОИР.– Житомир. 1914.– Т. XII.

Труды ОИР.– Житомир. 1920.– Т. XIV.

Кравченко В. Г. Народне весілля в с. Курозвонах Острозько­го повіту Волинської губернії.– Житомир. 1902.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 585.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 587.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 589.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 590.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 592.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 600.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 601.

ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 595.

» ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 593.

« ЖОКМ КП 6369 ІКн/ст 588.

ЖОКМ КП 6369 ІД 1901, КП 6369 ІД 1903.

ЖОКМ КП 6369 ІД 1892, КП 6369 І/п 906.

ЖОКМ КП 6369 І/п 905.

ЖОКМ КП 37941 ІД 10349.

Там же. С. 1–8.

Л. Г. Гарбузова, зав. відділом етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею

Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.


Hosting Ukraine Creative Commons