Дніпропетровський національний історичний музей

Музей історії Національної гірничої академії України

Створення музею почалося в 1971 р., коли по всій країні виникали музеї історії підприємств, навчальних закладів, державних установ. Ректорат доручив кафед­рі історії КПРС вирішити цю проблему до 75-ої річниці з дня заснування Дніпропетровського гірничого інсти­туту.

На посаду завідуючої музеєм була запрошена Ма­рина Григорівна Яранцева, яка до цього брала участь у створенні Музею комсомольської слави ім. О. Матро­сова і дечому навчилася від В. М. Петрищевої, а остан­ня мала більш ніж 20-річний досвід роботи в історично­му музеї ім. Д. І. Яворницького.

12 жовтня 1974 р. в головному корпусі вузу, в одній із найбільших аудиторій (1-104), був урочисто відкритий музей історії гірничого інституту. Експозиція складалася з шести розділів, які вміщували 500 експо­натів, в т. ч. 318 оригінальних. З об’єктивних причин музей мав ряд недоліків. Проте, початок був зроблений і першокурсники мали можливість знайомитися з істо­рією вузу, з його провідними науковцями. На жаль, че­рез півтора роки М. Г. Яранцева звільнилася з ДГІ.

У 1976 р. завідуючим музеєм став військово­службовець у відставці Валерій Дмитрович Сливкович. При ньому в 1977 р. музей одержав статус «народного музею», а в наступному році був відзначений Почесною грамотою облуправління культури. На початку періоду перебудови експозиція музею зазнала змін і стала ще гіршою. Робота по збору експонатів була недостатньою. До того ж В. Д. Сливкович звільнився з посади, не до­чекавшись спадкоємця. Колекція музею зазнала втрат.

У 80-х роках в ДГІ була розпочата копітка робо­та по написанню історії інституту у двох томах: в пер­шому томі мала бути історія і розвиток вузу в цілому, а у другому – історія кафедр. Творчу групу очолив рек­тор інституту 1963–1972 років Олександр Олександро­вич Ренгевич. Історія кафедр за єдиною схемою писала­ся на самих кафедрах. Після завершення роботи по написанню двотомної історії переважаюча більшість фо­тографій надійшла до фондів музею.

У 1989 р. на посаду завідуючої музеєм історії гірничого прийшла Людмила Миколаївна Сергеєва, яка до того більше 25 років працювала в музеї ім. Д. І. Яворницького. З перших днів на новому місці їй довелося працювати з ранку до вечора, а іноді і без вихідних, бо треба було впорядкувати занедбані фонди, вивчати іс­торію інституту, поновлювати експозицію до 90-річчя ДГІ, щоб достойно зустрічати гостей у музеї.

У 1990 р. ректорат вирішив, що експозиція не відпо­відає вимогам часу ні за змістом, ні за оформленням і Ті зняли. Незабаром був підписаний договір з художником-експозиціонером І. Маликіним про підготовку ново­го художнього проекту експозиції музею. Л. Сергеева та І. Маликін підготували проект, але з причин еконо­мічних негараздів робота по здійсненню проекту навіть не починалася. Одночасно з роботою над проектом Л. М. Сергеева, переглядала особові справи в архіві ДГІ, перевіряла наявність наукових праць співробітни­ків у бібліотеці, відвідувала кафедри – все це з метою поповнення фондів. За п’ять років Л. М. Сергеева ви­конала великий обсяг роботи: провела перереєстрацію фондів, у кілька разів збільшила основний фонд, напи­сала тематико-експозиційний план, підготувала довід­ковий матеріал до тому «Історія кафедр» і значну кіль­кість фотографій в лабораторії відомого майстра Семе­на Просяка.

В серпні 1993 р. постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни ДГІ одержав новий статус і назву «Державна тірнича академія України».

У жовтні 1994 р. Л. М. Сергеєва звільнилася з посади завідуючої музеєм, але на прохання керівництва академії залишилася науковим працівником музею.

Починаючи з 1994 р. музей активно включився у ви­конання програми підготовки до 100-річчя академії.

червня 1997 р. указом Президента України Л. Куч­ми академія одержала статус і назву – Національна гірнича академія України.

В січні 1999 р. розпочалися роботи по оформленню но­вої експозиції. Тематико-експозиційний план музею ство­рений за тематико-хронологічним принципом, має схваль­ну рецензію історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Головна задача експозиції – оригінальними експоната­ми об’єктивно висвітлити історію виникнення, становлен­ня і розвитку першого вищого навчального закладу Ук­раїни, який до того ж став значним науковим центром.

Під музей керівництво академії виділило зал площею 420 кв. м. Це дає можливість збільшити кількість експонатури. Для порівняння: у 1974 р. вся експозиція мала 500 експонатів, з яких лише 118 оригінальних, а тепер лише період з 1899 по 1941 рр. вміщує більше 350 експо­натів і з них більше 250 оригінальних.

Сподіваємося, що музей буде значним культурним центром академії по сприянню у професійній підготовці і патріотичному вихованні майбутніх інженерів, по про­паганді новітніх досягнень гірничої науки і техніки, ук­ріпленню зв’язків академії з її вихованцями і вироб­ництвом.

І. Єлінов, завідуючий музеєм історії НГА України

Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.


Hosting Ukraine Creative Commons