Дніпропетровський національний історичний музей

До питання створення нових експозицій в краєзнавчих музеях

З позицій сьогодення більшість стаціонарних експозицій краєзнавчих музеїв має досить стереотипний вигляд.

На наш погляд, одним з головних завдань музеєзнавців є побудова принципово нової моделі, яка б відповідала сучасним вимогам економічного, соціального і культурного життя і була б індивідуальною і єдиною в своєму роді.

При цьому, обов’язково треба зважувати фондові колекції музею, наукові розробки, актуальність та інтерес до тем, що відпрацьовані, основний контингент відвідувачів.

Враховуючи все це і, насамперед велику етнографічну колекцію Кременчуцького музею, частиною нової експозиції може стати широко представлена картина народних промислів краю, на фоні якої можна буде показати окремі сторони народного побуту. Центром експозиції, її об’єднуючою ланкою бачиться інтер’єр хати з фрагментом селянського подвір’я, де всі вироби народних промислів будуть представлені у їх, так би мовити, вжитковому призначенні.

Передбачається зовсім новий художній підхід у вирішенні поставлених завдань з обов’язковими елементами театралізації, гри; використанням народного гумору, котрий на протязі всього життя українського народу .допомагав йому долати біди і труднощі.

Дуже хотілося б по-новому поглянути на непорушне правило музею: «Руками не чіпати». Повинні бути муляжі, які можна буде не лише розглядати, тримаючи в руках, а й приміряти на себе, якщо це одяг, або ще краще, спробувати щось зробити самому, наприклад: горщик або іграшку із глини, прядіння вовни тощо.

Бажаним було б використання музики, народних пісень, технічних новинок, комп’ютера, кіносюжетів, ди-

«станційне управління світлом, шумами (ранок, вечір, троза і т. п.).

Враховуючи великий емоційний вплив на людину .ароматів, хотілось би використати їх в новій експозиції – сіно, лікарські рослини, квітучі дерева і т. ін.

Можливо, це допоможе створити у залі свою, особливу атмосферу або, як говорять зараз, ауру, яка допомагала б відвідувачу відчути, перш за все, високу духовність і величезну працелюбність українського села.

І ще одна, остання вимога до майбутньої експозиції– вона має бути рухливою, тобто легко мінятися. Це буде необхідним при показі календарних та релігійних свят, при заміні експонатів на нові, ще цікавіші.

Хронологічні рамки визначають наявні експонати – це кінець XIX – початок XX ст.

Поставлена мета намічає таку тематичну структуру:

І. Загальна характеристика розвитку сільського господарства Кременчуцького повіту:

  1. Вирощування зернових та технічних культур.
  2. Розвиток тваринництва.
  3. Кількість господарств, родин в них, землі.
  4. Передумови розвитку промислів у краї.

II.        Традиційні народні промисли краю.

  1. Прядіння та ткацтво.
  2. Кравецький промисел.
  3. Техніки вишивки.
  4. Гончарний промисел.
  5. Обробка деревини.
  6. Розвиток дрібних промислів у краї.

III. Інтер’єр селянської хати, фрагмент селянського подвір’я.

  1. Хата, сіни, комора, піч, піл; стіл, лави, мисник, покуть.
  2. Сарай, стайня, колодязь, клуня, перелаз, плетінь.

Нова експозиція повинна стати безцінною скарбницею виховання та збереження історичного досвіду ба- татьох поколінь, всього того найкращого, що витримало випробування часом в сфері матеріальної і духовної культури.

Т. В. Скрипинська, зав. відділом ІДП Кременчуцького краєзнавчого музею

Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.


Hosting Ukraine Creative Commons