Дніпропетровський національний історичний музей

Карта Катеринославщини (1774 р.)

Одним із значних джерел поповнення колекцій Дніпропетровського національного історичного музею імені академіка Дмитра Івановича Яворницького є меценатські дарунки. Часто музейні колекції поповнюються предметами, що підносяться в дар друзями та меценатами музею, людьми, не байдужими до історії України і свого краю.
В якості подарунка до 160-річного ювілею історичного музею в його фонди була передана карта Росії (Європейська частина), куди ввійшли землі Херсонщини, Криму та Катеринославщини.
Це оригінальна карта земель станом на 1774 рік, яка являє собою не тільки цікавий експонат, але й рідкісне джерело з історії краю [якщо вам знадобиться скретч карта світу, можете знайти її на сайті Discoverymap].

Історичний музей висловлює подяку всім, хто бере активну участь в його житті!

Нагадаємо, що в цей час за підсумками війни Крим був оголошений незалежним від Туреччини. Росія отримала Велику й Малу Кабарду, Азов, Керч і Єнікале, Кінбурн з округою і прилягала до нього степом між Дніпром і Бугом. Російські кораблі могли вільно ходити по турецьким водам; російські піддані отримали право користуватися всіма тими вигодами, якими користувалися в межах Туреччини союзні туркам народи; Порта визнала титул російських імператорів і зобов’язалася називати їх падишахами, дарувала амністію і свободу віросповідання балканським християнам, надала представникам Росії приймати на себе роль захисників слов’ян і клопотати за них. Порта зобов’язалася також поширити амністію на Грузію і Мінгрелу і не брати з них більше ніяких податей, в тому числі подати юнаками і дівчатами. Російські піддані отримали право без будь-якої плати відвідувати Єрусалим і інші священні місця. Росія в свою чергу виявила згоду мати при дворі султана посланника або повноважного міністра другого рангу і консулів з перекладачами для охорони інтересів російських купців в різних містах Туреччини. Далі, Росія зобов’язалася вивести війська з Грузії і Мінгрелії, з тим щоб тамтешні фортеці охоронялись не турецькими, а тубільними гарнізонами. За військові витрати Туреччина зобов’язалася протягом 3 років сплатити Росії 4,5 млн рублів. 13 січня 1775 року Кючук-Кайнарджийський мир був затверджений султаном.

Договір був дуже невигідний для Туреччини і тому не забезпечив для Росії більш-менш тривалого миру. Порта всіляко намагалася ухилитися від точного виконання договору — то вона не платила контрибуцію, то не пропускала російські кораблі з Архіпелагу в Чорне море, то агітувала в Криму, намагаючись помножити там число своїх прихильників. Росія погодилася на те, щоб кримські татари визнавали духовну владу султана як глави мусульман. Це дало султану можливість політично впливати на події.

Цим мирним договором був ознаменований найважливіший момент, з якого починається поступове ослаблення Османської імперії і одночасно з цим зростання впливу Росії на Балканському півострові і на Кавказі. Саме договір 1774 року почав процес приєднання до Російської імперії Північного Причорномор’я, Криму, Кубані і причорноморських областей Грузії, що завершився в 1812 р. приєднанням Бессарабії і західній Грузії. Остаточне припинення кримсько-татарських набігів і отримання Росією доступу до торгівлі на Чорному морі стало імпульсом до потужного економічного і демографічного розвитку південних територій Російської імперії.


Hosting Ukraine Creative Commons