Дніпропетровський національний історичний музей

Володимир В’ятрович. Історія з грифом «Секретно». Думки з приводу книжки

4 жовтня о 17.00 у музеї «Літературне Придніпров’я» відбудеться зустріч з відомим письменником-дослідником Володимиром В’ятровичем та презентація його книги «Історія з грифом «секретно».

«Книга Володимира В’ятровича «Історія з грифом «секретно» швидко стала в Україні одним із лідерів продажів історичної літератури. Більше того, не так давно був надрукований її додатковий наклад для задоволення потреб книжкового ринку. Популярність книги обумовлена тим, що автор, у доступному для широкіх кіл стилі, розповідає про маловідомі дискусійні сюжети української історії. Особливий інтерес до книги викликає те, що в ній уперше публікуються фотографії деяких документів із Галузевого державного архіву Служби безпеки України, директором якого в 2008–2010 рр. був Володимир В’ятрович.

Книга складається з окремих нарисів про різноманітні події в історії України, усі вони раніше були опубліковані В. В’ятровичем. Читач дізнається про невисвітлені епізоди боротьби проти радянської влади українських повстанців у 20 рр. XX ст., про маловідомі факти голодомору, долі представників т. зв. «розстріляного відродження», протистояння УПА і радянських спецслужб, долі священників у Радянському Союзі, дисидентський рух, про намагання радянських спецслужб створити міф про те, що бійці українського батальону «Нахтігаль» брали участь у знищенні єврейського населення, а також про багато інших цікавих подробиць українського минулого.

Читачі книги В’ятровича мають можливість більше дізнатися про аварію на Чорнобильський АЕС, наслідки якої відчуваємо дотепер. Як свідчать документи КДБ, наведені у книзі, одна із головних причин аварії 1986 р. – численні порушення технологій будівництва станції, про що КДБ повідомляло керівництву радянської України ще на початкових стадіях будівництва. Як свідчать документи КДБ, аварійні зупинки енергоблоків і витоки радіації вібдувалися задовго до величезної аварії 1986 р., а причною аварії 1986 р. стало недбальство персоналу. Незважаючи на аварію 26 квітня 1986 р., керівництво СРСР спочатку не повідомляло громадськості про трагедію, а потім, коли 28 квітня 1986 р. факт аварії був оприлюднений, масштаби самої небезпеки були описані значно применшеними. Тоді по телебаченню показували сюжети про наміри зібрати рекордні врожаї в колгоспах поблизу Чорнобиля – про все це пише Володимир В’ятрович у своїй книзі.

Читача може здивувати вибірковість процесу реабілітації в незалежній Україні. Наприклад, повстанський отаман 20 рр. ХХ ст. Григорій Чупринка був реабілітований в 1996 р., а от Дмитра Дмитровича Вітовського – одного з командирів УПА – не реабілітували навіть у 1997 р., оскільки, за висновком обласного управління СБУ у Львівській області, яке знаходиться на вулиці Дмитра Вітовського, названій на честь батька Дмитра Дмитровича, він вів боротьбу проти СРСР і не підлягає реабілітації.

Крім того, на с. 25 Володимир В’ятрович пише про те, що назва «Українська повстанська армія» вперше прозвучала в 1921 р. у зв’язку із рейдом українських військ на чолі із Юрієм Тютюнником по територіях України, які контролювали більшовики. Однак відомо, що назва «Українська повстанська армія» зустрічаається раніше і саме в документах радянських з’єднань. У наказі від 26 вересня 1918 р. Всеукраїнського центрального військово-революційного комітету про порядок формування загонів словосполучення «Українська повстанська армія» ужито декілька разів, після того ця назва разом із назвою «Повстанська армія України» активно використовується в радянських документах того часу, про що можна прочитати у статті О. І. Божко «Повстанська армія України (осінь 1918 р.): створення, організаційна структура, склад (Український історичнйи журнал. – 2009. – № 4.) Однак ці невеликі зауваження не знижують наукової і громадської вартості книги Володимира В’ятровича «Історія з грифом «секретно»».

Богдан Івченко


Hosting Ukraine Creative Commons