Дніпропетровський національний історичний музей

Володимир Лазаревич Рівін: «Это не должно повториться!»

До адміністрації музею надійшов лист підтримки від видатного російського художника, лауреата Держпремії УРСР Володимира Лазаревича Рівіна, який брав участь у створенні експозиції Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького.

Дорогие мои друзья! 

Прошло много лет и, наверное, я многих не знаю и многие не знают меня. Но все равно, нас объединяет история НАШЕГО Музея, созданного благодаря общему творческому и научному труду, воспоминания о котором до сих пор меня не покидают и доставляют истинное наслаждение.  История создания Музея — это история взаимного доверия, уважения и дружбы двух народов, которой сегодня, к моему ужасу, грозит разлад. Моей самой любимой работой  в жизни была и остается экспозиция выставочного зала «Это не должно повториться». Мы помним реакцию посетителей . Мы помним нашу общую реакцию на эту выставку. Мы пережили это и были уверены, что ЭТО повториться не может. Сегодня у меня такой уверенности нет. От этого становится стыдно и горько. И  в этот не простой в нашей жизни момент, я хочу сказать, что я с Вами, с Нашим Музеем, с Вашим Музеем, с Моим и Вашим Днепропетровском, с Моей и Вашей Украиной.

В.Ривин. Лауреат Госпремии УССР. 


Рівін Володимир Лазаревич (1935 р.н.) — художник-дизайнер, лауреат Шевченківської премії 1979 р.

Ривин.jpg Народився 7 грудня 1935 р. в Ленінграді, в сім’ї лікарів. У 1941 р. його батько був призваний в армію, де був до кінця війни. Мати, як військовозобов’язана, працювала лікарем в бактеріологічній лабораторії і всю війну знаходилась в Ленінграді, включаючи блокаду. З нею був її син Володимир і бабуся — матір чоловіка. В. Рівін згадував ці роки так: “Добре пам’ятаю воєнні роки, роки блокади. Завжди хотів їсти. Поки військова частина батька була в Ленінграді, тато бувало заходив до нас ненадовго і завжди приносив частину свого військового пайка, який був, ох, який невеликий. Вижили”.

У 1944 році вступив в 2-й клас сто вісімдесят першої школи, колишньої Третьої гімназії Петербурга. Закінчив школу в 1953 р. зі срібною медаллю. Вступив на архітектурний факультет Інституту живопису, скульптури та архітектури Академії Мистецтв СРСР. Поступив завдяки навичкам, які отримав в  художній студії Ленінградського Палацу піонерів. Закінчив інститут в 1959 році, навчався в  майстерні Є.А. Левінсона, відомого радянського архітектора. Після трьох років роботи архітектором в Промбудпроекті та інституті “Ленпроект”, вступив до аспірантури художнього інституту. В аспірантурі познайомився з аспірантом Коротковим Володимиром Івановичем. Це знайомство обернулося двадцятирічною спільною роботою в системі Художнього Фонду Спілки Художників СРСР, членом якої Рівін був з 1972 р.

Працював в інституті “Ленпроект” (1960-1962). З 1965 р. в апараті Спілки художників РРФСР. Створена і керована Рівіним і Коротковим творча майстерня протягом 1960-1980-х рр. розробила та здійснила ряд проектів: масштабна виставка «Історія будівництва Петропавлівської фортеці”, інтер’єри і експозиції Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького, музею історії м. Дніпродзержинська, Центрального Музею В.І. Леніна в Москві (3-й поверх), Музею В.І. Леніна в м. Красноярськ, Музею Сталінградської битви в м. Волгограді, нового Музею В.І. Леніна в Горках Ленінських, Музей Революції в Улан-Баторі, Монголія. Художнє рішення частини цих музеїв включали в себе застосування сучасних і нових аудіо-візуальних прийомів — тенденція, яка сьогодні стала одним з основних прийомів створюваних експозицій. Музей в м. Дніпродзержинську, наприклад, був першим у країні «музеєм сеансу», де екскурсія була побудована на повній автоматизації процесу і вела екскурсантів по музею за допомогою світла, звуку, використовуючи аудіо- та кіно-проекції.

Роботи Рівіна були відзначені Державною премією УРСР, званням “Заслуженого діяча мистецтв МНР” і премією Спілки Художників СРСР. У 1980 р. творча майстерня Рівіна та Короткова розділилася на дві незалежні групи художників-дизайнерів.

Найбільш значною роботою  майстерні В. Рівіна у 1989-1990 рр. було оформлення виставки «Це не повинно повторитися» (про репресії 1930-1950-х рр.) у Дніпропетровському історичному музеї. У 1990-2000-х рр. займався проектуванням приватних будинків, інтер”єрів квартир, торговельних центрів тощо. Мешкає в Петербурзі.

Hall_9_00.jpg

Виставка «Це не повинно повторитись»


Hosting Ukraine Creative Commons