Дніпропетровський національний історичний музей

Півстоліття служіння Кліо

29 серпня 2014 року пропрацювавши в музеї 5о років (25 з них — на посаді завідуючої відділу історії України і краю 1917-1945 рр.) пішла на пенсію фахівець музейної справи, авторка 2-х залів історичного музею (зала №6 «Історія України і краю 1921-1941 рр.» та зала №9 «Це не повинно повторитися»), завідуюча відділом «Історія України і краю 1917-1945 рр.» — Людмила Миколаївна Маркова.
Адміністрація та колектив історичного музею від щирого серця бажають Людмилі Миколаївні доброго здоров’я, наснаги, благополуччя, любові, миру й злагоди! Двері нашого музею завжди відкриті для Вас!

Також хочеться додати, що 23 липня Людмила Миколаївна відсвяткувала 70-річчя з дня народження. А починалося все у 1944 р., коли в родині військовослужбовця в м. Челябінську народилася Людмила Миколаївна. Її дитинство (з 1947 р. по 1957 р.) пройшло на Далекому Сході – у тайзі та на узбережжі Японського моря, що закалило й надало твердості характеру цій тендітній жінці. У перший клас вступила в 1951 р. в м. Іман. Подальше навчання проходило в початкових школах селищ та військових містечок: м. Бухта Ольга, м. Серафимівка, хутір Гороховадського… У 1957 р. з батьками переїхала до Москви, де і закінчила 10 класів у 1961 р. У цьому ж році зробила спробу вступити на історичний факультет Московського університету, але не вистачило двох балів. У січні 1962 р. повернулася на батьківщину – до міста Челябінська, звідки виїхала у трирічному віці. Тут уважно познайомилася з містом, його історією, й була зачарована металургійною столицею Уралу. Книги про історичні події захоплювали Людмилу з дитинства. Однією з перших була книга «Каменный пояс» Єфремова. Тож, попри все вирішила стати істориком. У березні 1962 р. пішла працювати на Челябінський годинниковий завод, оскільки для вступу до інституту необхідно було мати два роки трудового стажу. Саме завод здавався їй тим трампліном, який допоможе у вирішенні подальшої долі та здійсненню мрій. У серпні 1962 р. звільнилася із заводу і переїхала до батьків в с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області. Для продовження необхідного виробничого стажу влаштувалася працювати в інспекцію держстраху Новомосковського району.
1 серпня 1963 р. була прийнята на посаду доглядача музейних залів Дніпропетровського історичного музею. З липня 1964 р. Маркова вступила на історичний факультет Дніпропетровського державного університету (заочне відділення), який закінчила у 1970 р. У травні 1966 р. її призначили на посаду наукового співробітника в масовий відділ. З грудня 1972 р. – завідуюча масового відділу музею. А з листопада 1989 до сьогодення — липень 2014 р. – завідуюча відділу історії радянського суспільства, пізніше відділ отримав назву «Історія України й краю у 1917-1945 рр.»
З 50 років музейного стажу 25 років вона займалася своєю улюбленою темою: «Наш край у 1920-1940 рр.». Ретельно досліджувала голодомори, репресії, іспанську революцію, грошовий обіг, перейменування вулиць, адміністративно-територіальний устрій області, історію аптечної справи, розвиток телефонізації, електрифікації, медицини, фармації, спорту, культури краю. Її цікавили біографії місцевих діячів: Хрукалової, Ширшова, Петровського, Бродського, Котіна, Писаржевського, Гаврилова та багатьох інших. Пошуки і дослідження, енергію та організаторський талант Людмила Миколаївна використовувала у своїй популяризаторській діяльності, а саме: була членом авторської знімальної групи по створенню документального фільму для поліекранного видовища «Наш край». 1977; автор понад 50 різноманітних довідок та 20 методичних розробок з історії краю 1920-1940-х рр., створених у 2000-2014 рр.; організатор і автор численних виставок, учасник телепередач, зйомок 10-тисерійного хронікально-документального фільму «Жива пам’ять регіону», всього перелічити неможливо.
За час роботи в музеї Л.М. Маркова зарекомендувала себе ініціативним, енергійним, кваліфікованим співробітником, про якого з гордістю можна сказати – фахівець музейної справи. Свій досвід вона щедро віддає молодому поколінню працівників музею. В екскурсійній роботі їй немає рівних, її екскурсії відрізняє змістовність, глибоке знання теми та артистизм у викладенні матеріалу. Праця Л.М. Маркової гідно оцінена владою та громадськістю. Вона щорічно нагороджувалась грамотами, дипломами та подяками державної та місцевої влади, є кавалером ордену «За заслуги» ІІІ ст.

15-березня-1969.jpg DM2011.jpg DSC_2096.jpg


Hosting Ukraine Creative Commons