Дніпропетровський національний історичний музей

Портрет Гавриїла Розанова

Портрет Гавриїла Розанова, архієпископа Катеринославського, Херсонського і Таврійського. Невідомий художник. Російська імперія, ХІХ ст. Полотно, олія.

ГАВРИЇЛ – архієпископ Катеринославський, Херсонський і Таврійський (в миру Василь Федорович Розанов; 1781-1858) народився 26 січня 1781 р. в родині сільського священика Костромської єпархії. Освіту Василь Розанов здобував у Костромській семінарії та семінарії Троїце-Сергієвої Лаври, яку закінчив 1803 р. В 1828 р. 22 травня 1828 р. Гавриїл отримав призначення на Катеринославську кафедру, де розгорнув активну діяльність. Саме його зусиллями в губернському місті розпочалося широке капітальне церковне будівництво. В 1830 р. Гавриїлом був закладений кафедральний Преображенський собор у нагірній частині міста. А в 1835 р. після закінчення будівництва був ним освячений. В червні 1837 р. архієпископ Гавриїл встиг закласти замість старих дерев’яних нові кам’яні Успенську та Свято-Троїцьку церкви, зробивши таким чином  важливий внесок у формування архітектурного обличчя Катеринослава. Винятковий внесок зробив Гавриїл також в культуру регіону: він перший розпочав цілеспрямоване дослідження історії Катеринославщини і Південної України в цілому. Дослідженню історії Південної України архієпископ присвятив сім  відносно невеликих розвідок і один синтетичний, узагальнюючий твір. Три з них стосуються історії Катеринославщини: «Историческая записка о Самарском Пустынно-Николаевском монастыре»; 1838; «Устное повествование… Н.Л.Коржа», 1842; «Историческая записка о заложении  в Екатеринославе соборного храма и начале самого города», 1846 р.  9 травня  1837 р. у зв’язку з розподілом Катеринославської єпархії,  Гавриїл був призначений першим архієпископом новоствореної Херсонської і Таврійської єпархії з центром в Одесі, де продовжував свої історичні вправи. Потім в 1848 р. був вимушений переїхати до Твері. В Твері архієпископ Гавриїл закінчив і зміг надрукувати окремим виданням обидві частини головної праці свого життя «Очерка повествования о Новороссийском крае из оригинальных источников  почерпнутого», 1857 р. В лютому 1858 р. у зв’язку з погіршенням здоров’я Гавриїл був відправлений на пенсію і переведений до тверського Желтикова монастиря, де й помер 8 вересня 1858 р.


Hosting Ukraine Creative Commons