Дніпропетровський національний історичний музей

Д. І. Яворницький в художній літературі 1880–1910-х рр.

З 1880-х рр., коли ім’я Д. І. Яворницького стало відоме широкому загалу громадськості, авторитетний, ерудований, творчо обдарований вчений завжди стояв у центрі літературного і культурного життя України. Очолюваний ним історичний музей в Катеринославі став осередком української культури, гордістю й окрасою міста, а слава про нього розійшлася далеко за межі України. Протягом усього свого життя вчений підтримував дружні і творчі стосунки з діячами української та російської культури, літератури, мистецтва, серед яких І. Ю. Рєпін, М. В. Лисенко, М. Л. Кропивницький, І. С. Нечуй-Левицький, Олена Пчілка, Леся Українка, М. М. Коцюбинський, М. К. Вороний, Б. Д. Грінченко, Є. Х. Чикаленко та ін. Багато хто з них вшанували видатного вченого і щирого друга рядками своїх творів, про що свідчать літературні та епістолярні джерела.

Я. І. Щоголів (1824-1898) – український поет, представник українського романтизму, одним із перших присвятив свій вірш «В степу»  Д. І. Яворницькому в пам’ять про захоплюючу лекцію, прочитану 1884 р. молодим вченим у Харкові в Біржовій палаті. Найбільш міцні стосунки були у Д. І. Яворницького з українським поетом, активним діячем української громади в Петербурзі, лікарем за фахом, К. О. Білиловським (1859-1938), що видавав альманах «Складка», в якому співпрацював і Дмитро Іванович. К. О. Білиловський – автор вірша-пісні «Пісня поета. Присвята Дм. Ів. Яворницькому» (1895). З М. Л. Кропивницьким (1840-1910), українським драматургом, актором, основоположником українського реалістичного театру, Д. І. Яворницький познайомився і заприятелював ще у Харкові восени 1884 р. В стилі відомої народної пісні написані рядки його вірша «Ой, Дмитре мій, Дмитре…» (1887), присвячені Дмитру Івановичу. Новорічне привітання у віршованій формі «З Новим роком привітаю Батька Кошового!» (грудень 1909) надіслав вченому В. В. Данилов (1881-1970) – український фольклорист, літературознавець. Український поет Т. М. Романченко (1880-1930) – автор вірша «Високоповажному Дмитру Івановичу Яворницькому з нагоди 30-літнього ювілею». Тридцятилітній ювілей літературно-наукової діяльності Д. І. Яворницького відзначався у Катеринославі 24 листопада 1913 р. Вірш «Музеум» український поет, представник раннього українського неоромантизму Г. А. Чупринка (1873-1921; розстріляний денікінцями) присвятив Істо­ричному музею ім. О. М. Поля в Катеринославі – храму Кліо, де він побував у 1915 р.

1-а-фрагмент-експозиції.jpg 1-б-фрагмент-експозиції.jpg 1-вітрина--виставки.jpg 2-a-Щоголів.jpg 2-Щоголів.jpg 3-Кропивницький.jpg 4-Білиловський.jpg 5-Данилов.jpg

Вітрина та фрагменти експозиції виставки «Яворницький – літературний герой».

Щоголев Я. І. Твори. Повний збірник з ілюстраціями. – Х., 1919.

Кропивницький М. Л. «Ой, Дмитре мій, Дмитре…». Лист М. Л. Кропивницького до Д. І. Яворницького. 1. 04. 1887. Єлисаветград – С-Петербург.

Білиловський К. О. Пісня поета (Присвята Дм. Ів. Яворницькому). Лист К. О. Білиловського до Д. І. Яворницького. 24. 01. 1895. С-Петербург – Москва.

Данилов В. «З Новим роком привітаю Батька Кошового!..». Лист В. В. Данилова до Д. І. Яворницького. 31. 12. 1909. Одеса – Катеринослав.

Велика кількість віршів-посвят Д. І. Яворницькому надійшла в листах від поетів-аматорів, шанувальників вченого, його друзів та знайомих, відомих і маловідомих широкому загалу – М. Ю. Обідного «До Д. І. Яворницького (в 30-літній ювілей наукової діяльності)», військового О. Василенка «Шановному Добродієві Д. І. Еварницькому», учителя І. К. Гордика «Пройшло два роки, добродію», студентки О. Заборської «Спасибі, голубе наш сивий», мелітопольського земського діяча П. К. Дзяковича «Д. И. Эварницкому. Степной курган-великан», священика А. Пальчевського «Підходить празник святого Димитрія Солуньского», молодої поетеси А. Д. Бізюкіної «Нынче летом мы читали О Днепре, о Сичи…», харківського поета В. Каплуновського «Украинцу, Дмитрию Ивановичу Эварницкому», П. Рябошапки «Мертве поле. Посвята онукові славних дідів Д. І. Еварницькому» та ін.

1-а.jpg 1.jpg 3-Обідній.jpg 4-Василенко.jpg 5-Дзякович.jpg 6-Гордик.jpg 7-Заборська.jpg 8-Невідомий.jpg

Фрагменти експозиції виставки «Яворницький – літературний герой».

Обідний М. Ю. До Д. І. Яворницького (в 30-літній ювілей наукової діяльності). Лист М. Ю. Обідного до Д. І. Яворницького. 30. 04. 1913. Москва – Катеринослав.

Василенко О. Шановному Добродієві Д. І. Еварницькому. На спомин 17 марта 1890 року. Лист О. Василенка до Д. І. Яворницького. 16. 12. 1890. Севастополь – Петербург.

Дзякович П. К. Д. И. Эварницкому. Степной курган-великан. Лист П. К. Дзяковича до Д. І. Яворницького. 20. 09. 1901. Царицин – Олександрівськ.

Гордик І. К. «Пройшло два роки, добродію…». Лист І. К. Гордика до Д. І. Яворницького. 1. 01. 1893. с. Кушугумівка, Катеринославська губ. –Ташкент.

Заборська О. «Спасибі, голубе наш сивий…». Лист О. Заборської до Д. І. Яворницького. 16. 06. 1912. Полтава – Катеринослав.

Вірш невідомого автора.

Д. І. Яворницький емоційно і з захопленням змальований як видатний історик, директор і хранитель історичного музею, невтомний збирач запорозької та катеринославської старовини у творах Олени Пчілки, Т. С. Сулими, В. О. Гіляровського, М. Д. Телєшова та ін. Добродій, що ретельно порався в музеї – професор Д. І. Яворницький, про знайомство  з яким поділилась у своїх спогадах «В гостях  у Катеринослава» (1908) Олена Пчілка (справжнє ім’я – О. П. Косач; 1849-1930) – українська письменниця, мати Лесі Українки. 1905 р. вона була серед гостей ХІІІ Археологічного з’їзду в Катеринославі, який проходив у Палаці Потьомкіна. «В музею побачила я Еварницького – він же доглядач свого музею. Я зараз пізнала, що то він. Д(оброд)ія Еварницького я, звичайне, знала по імені, яко ученого й письменника, але особисто стріватися з ним не доводилось. Знаючи, що він в Катеринославі, я звернула увагу, між іншими орударями музею, на одного добродія, що якось особливо ретельно порався в музею і притім так охоче й уміло давав пояснення скільком людям, що завітали до музею. Оце був сам пан професор».

Пан в окулярах, великий майстер розшукувати скарби, що день і ніч оберігає музей – Д. І. Яворницький, герой оповідання «Катеринославські публіцистки» (1911) української письменниці, актриси Т. С. Сулими (Сулими-Бичихиної; 1863, с. Новопавлівка Павлоградського пов. Катеринославської губ., тепер Дніпропетровської обл. – 1930-і): «/…/ у Мазеї /…/ чого тільки там нема!.. І гроші лежать /…/ у скриньках позамикані. Є там, кажуть, такий пан в окулярах, він там завжди, день і ніч стереже, і ото показує усім, хто приходе подивитись /…/  отой пан – великий митець клади шукати. Скілько вже він їх порозшукував, так і краю нема! Ото ж і кістки з мертвяків він туди поназносив /…/ Щоліта, кажуть, копає /…/ Бог його зна, чи він, отой пан, що в мазеї, з книжок вичита, чи так що зна, що він вгада, де той клад шукати і як копати?».

1.jpg 2-Катеринославські-публіцистки.jpg 3-ілюстрація-Єрмакова.jpg 4-Премєрний-показ.jpg 4-а-Премєрний-показ.jpg 5-Фрагмент-екс.jpg 5-а-Фрагмент-експозиції.jpg  9-вітрина.jpg

Сулима Т. Народні оповідання. – К., 1911.

Сулима Т. Катеринославські публіцистки. Малюнки В. Єрмаков. – Дніпро: Літограф. Вид-во «Навіки», 2014.

Єрмаков В. С. Ілюстрація до оповідання «Катеринославські публіцистки». Папір, акварель. 2014.

Фото. Оповідання Т. Сулими «Катеринославські публіцистки» у постановці фольклорно-обрядового театру «Вертеп Марії» Павлоградського Центру української культури.

Перегляд відеозапису вистави

Фрагменти експозиції та вітрина виставки «Яворницький – літературний герой».

В. О. Гіляровський (1853-1936), російський письменник, журналіст, українець за походженням, у нарисі «Запорожская Сечь (1775-1925)» згадує відомого українського історика Д. І. Яворницького, що став прототипом для постаті писаря з картини І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану»: «Эварницкий – друг И. Е. Репина, давший ему тему для его знаменитой картины «Письмо к султану». Это запорожцы с Чертомлыцкой Сечи во главе с отаманом Сирко пишут письмо к султану турецькому. На этой картине художник увековечил свого друга – Дмитрия Ивановича Эварницкого: как живой он сидит со своей улыбкой в фигуре писаря». У листах до Дмитра Івановича часто звертався у віршованій формі з нагоди днів народження, відкриття музею по дружньому: «Мой друг!», «Тебе завидую, Митро!» (1902), «Музей» (1905).

Правовірний українець, оповідач веселих історій про запорожців, професор – Д. І. Яворницький, приват-доцент Московського університету, постійний відвідувач літературних вечорів російського письменника М. Д. Телєшова (1867-1957) та Д. І. Тихомирова, видавця журналів «Детское чтение» і «Педагогический листок». Таким постає вчений у спогадах М. Д. Телєшова «Записки писателя» (1948): «В начале девяностых годов в Москве, на Тверской, помещалась редакция журналов «Детское чтение» и «Педагогический листок. /…/ Чтецов было немало, но в памяти остался только один, профессор Эварницкий Дмитрий Иванович, правоверный украинец, с весёлыми запорожскими рассказами, которые я слушал, бывало, всегда с удовольствием. Невольно запомнился мне и образ казака, встречавшийся чуть ли не во всех его рассказах почему-то в одном и том же излюбленном виде, а именно: «в одній сорочці і без штанів».

1-фрагмент-експозиції.jpg 2-Гіляровський.jpg 3-Гіляровський.jpg 4-Телєшов.jpg

Фрагмент експозиції виставки «Яворницький – літературний герой».

Вітальний лист московських друзів Д. І. Яворницького з малюнком М. І. Струннікова, на якому   зображений один із найближчих московських друзів історика – В. О. Гіляровський, на прізвисько «дядя Гіляй».

Гіляровський В. О. Тебе завидую, Митро! Лист В. О. Гіляровського до Д. І. Яворницького. 2. 01. 1902. Москва – Катеринослав.

Телешов Н. Д. Записки писателя. – М., 1948.

В образі Грицька Дурденка Д. І. Яворницький постає перед читачами як головний герой автобіографічного роману-хроніки «За чужий гріх» (1907), старшим агроном губернського земства Борисом Касьяновичем Дібровою у збірці оповідань «Поміж панами» (1911), ліричним героєм ряду поетичних творів виражено автобіографічного характеру («Моя доля», «Недоля», «Пізно», «Думи мої, діти мої!», «День св. Дмитра (26 жовтня 1909). На день власних іменин» та ін.), надрукованих у збірці «Вечірні зорі» (1910), катеринославських та київських часописах «Дніпрові хвилі», «Споживач», «Кооперативне життя», «Рідний край», «Рада».

1-вітрина.jpg 2-.jpg 3.jpg 4.jpg 5-ікона.jpg

Вітрина виставки «Яворницький – літературний герой».

Яворницький Д. І. Вечірні зорі. – Катеринослав, 1910.

Яворницький Д. І. Моя доля // Д. І. Яворницький. Вечірні зорі. – Катеринослав, 1910.

Яворницький Д. І. День св. Дмитра (26 жовтня 1909). На день власних іменин // Рідний край. – 1913. № 12.

Ікона. «Св. Великомученик Димитрій Солунський». ХХ ст.

В основу написання роману «За чужий гріх» лягли враження дитинства та юності, які залишили глибокий слід  в його душі: життя в рідному селі Сонцівка на Харківщині (нині – Борисівка) з батьками, перша дитяча дружба, навчання в семінарії та Харківському університеті, прагнення до знань, бідність, голодування в студентські роки, відсутність житла, намагання власними силами здолати вади суспільства і знайти правду в житті, нещасливе перше кохання до дочки українського поета Я. І. Щоголіва Єлизавети. «Персонажі оповідання – більш-менш портрети з живих людей, з котрими автор зустрічався на протязі свого життя, тільки під псевдонімами… Я тут знайшов не тільки моїх власних учителів і товаришів по професурі, а навіть і самого себе під назвою Донець-Залозного, і самого автора оповідання, як колишнього мойого учня і приятеля під назвою Грицька Дурденка», писав професор М. Ф. Сумцов  у праці «До історії наукового впливу О. О. Потебні» (1926).

1-а-вітрина.jpg 1-вітрина.jpg 2-документ.jpg 3-IMG_2163.jpg 4-IMG_2162.jpg 5-IMG_2165.jpg 8-IMG_2197.jpg 9.jpg


Вітрини виставки «Яворницький – літературний герой».

Свідоцтво Д. І. Яворницького, студента Харківського університету. 30.01.1881.

Яворницький Д. І.  За чужий гріх. – Катеринослав, 1907.

Яворницький Д. І. За чужий гріх: Роман.  Художник Р. О. Волинський. – Х., 1993.

Яворницький Д. І. За чужий гріх: Роман, повість, малюнки з життя. Худ. А. П. Дерев’янко. – Д., 2006.

Дерев’янко А. П. Макет книги «Д. І.  Яворницький «За чужий гріх». Акварель. 2005: обкладинка; форзац. Графічний портрет Д. І. Яворницького: фронтиспис.

1 Село Борисівка(Сонцівка).JPG 2 Місце будинку Яворницьких.JPG 3 Ставок у долині річки Липчик 2.JPG 4 Біля струмка Яворницького.JPG 5 Урочище 1.JPG 6 Памятник Яворницькому 1.JPG

1.Село Борисівка (Сонцівка) на Харківщині, де народився Д. І. Яворницький. 2. Місце, де стояв  будинок Яворницьких. 3. Ставок у долині річки Липчик. 4. Біля струмка Д. І. Яворницького. 5. Урочище. 6. Пам’ятник Д. І. Яворницькому. Фото І. О. Кочергіна (2005).

Волинський Р. О. Ілюстрації до роману Д. І. Яворницького «За чужий гріх». 1993.

6-IMG_2198.jpg 10_cmyk.jpg 11_cmyk.jpg 1_cmyk.jpg 2_cmyk.jpg 3_cmyk.jpg 4_cmyk.jpg 5_cmyk.jpg 6_cmyk.jpg 7_cmyk.jpg 8_cmyk.jpg 9_cmyk.jpg

Використана література

  1. Василенко Н. До історії написання автобіографічного роману-хроніки Д. І. Яворницького «За чужий гріх» / Наддніпрянська Україна: історичні процеси: події, постаті: [зб. наук. пр.] / ред кол.: С. І. Світленко (відп. ред.) [та ін.]. – Д.: Вид-во ДНУ, 2010. – Вип. 8. – С. 152-161.
  2. Мазуренко І. В. Літературно-мистецьке життя Придніпров’я 1917 – початку 1950-х років / І. В. Мазуренко. С. М. Мартинова // Літературне Придніпров’я: навч. посібник з хрестоматійними матеріалами до шкільних програм. У 2-х томах. Том ІІ. Розділ 5. – Д., 2005. – С. 3-478.
  3. Мартинова С. М. Неопублікована поема Михайла Чхана «Яворині думи» [Текст] / С. М. Мартинова // Грані. – 2005. – № 5. – С. 85-87.
  4. Хом’як Т. В. Концепція образу Дмитра Яворницького в романі Олеся Гончара «Собор» [Текст] / Т. В. Хом’як // Регіональне і загальне в історії. Тези міжнар. наук. конф., присвяч. 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького. (Листоп. 1995). – Д.: Пороги, 1995. – С. 279–280.
  5. Шубравська М. М. Д. І. Яворницький: Життя, фольклорно-етнографічна діяльність. – К.: Наук. дум., 1972.

Автор – Н. Є. Василенко, старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я».


Hosting Ukraine