Культурно-просвітницька функція музею має свою реалізацію через науково-освітню роботу, форми якої за останні 10 років значно змінились. Традиційно до музею завжди йшли відвідувачі, щоб ознайомитись з експозицією, або подивитись виставки. Наприкінці 1980-х рр. музей мав свого відвідувача, переважно туристичні групи. На початку 1990-х рр. значно зменшився потік відвідувачів і історичний музей мочав пошук нових форм роботи. Щоб по-справжньому виконувати освітницьку функцію, музей повинен зацікавити людей. Це і є головний принцип, за яким ми намагаємось працювати.
Головною формою науково-освітньої роботи була і залишається екскурсія. Нашим завданням було як можна: більше використати таку форму роботи. На протязі останніх 10 років у Дніпропетровському історичному музеї була створена комплексна програма роботи з учнями шкіл, технікумів, училищ. Наукові працівники протягом тривалого часу збирали нові та глибоко вивчали існуючі музейні колекції, що дало змогу підготувати багато музейних занять з народознавства, краєзнавства, етнографії та ін., які складають Систему роботи з підростаючим поколінням музейними засобами. До речі, ця програма увійшла як складова частина програми Президента під патронатом дружини Президента «Діти України». Головна мета створюваної системи – розвиток особи, формування у неї ціннісно-емоційного відношення до історико-культурної спадщини українського народу, виховання стійкої потреби у спілкуванні з нею, формування естетичних почуттів та смаків, розвиток творчого потенціалу уяви, фантазії, виховання музейної культури. Тільки постійна, планомірна робота з дітьми протягом всіх років шкільної освіти може дати бажаний результат.
В перші роки свого існування така програма розрахована була на початкову школу. Вона складалась з 36 музейних занять і розрахована на 4 роки. Музейні заняття проходили у школах, куди виїздили наші співробітники. Кожен рік діти приїжджали до музею на екскурсії, які були для них безкоштовними. Така програма була створена для середньої та старшої школи. У 1992– 1996 р. ця програма дала значний результат. За рік за програмою музей відвідувало 30–50 тис. дітей. За останні роки, коли погіршало економічне становище у державі, у школах з’явилися підручники по народознавству, констатуємо факт зниження потоку школярів за такою програмою. Перед нами стоїть завдання пошуку нової співпраці з школами, тому що розуміємо: сьогодні формується музейна аудиторія на першу половину XXI ст. Цільовий досвід нашої роботи ми маємо з деякими школами, в яких на протязі 5–7 років проводився курс музейного факультативу (СШ № 66, 130, 46, 32). Музейний предмет введений в розклад занять і один чи два рази на місяць співробітники ведуть такі уроки. Теми таких факультативів («Живі голоси історії», «Духовна спадщина нашого народу», «Історія гончарства на Україні») дають змогу познайомитись з історією рідної землі, а також привчають дитину до необхідності постійного спілкування з музеєм.
За останні декілька років у місті з’явилися приватні школи. Ці школи мають значно більше можливостей, в тому числі і фінансових. В приватних школах № 1 та № 5 ведуться факультативи, програми яких розроблені окремо: «Різнобарв’я всесвіту» та «Історія рідної землі». Наприкінці минулого року ми вперше провели у музеї на базі нашої сумісної виставки з гірничою академією «Магія каменю» виставку-продаж виробів з каменя. Запросили майстрів з Харкова, Києва, Феодосії, Керчі, Коктебелю та ін. Це залучило до музею багато відвідувачів, які змогли і подивитися виставку і щось придбати. Побажання відвідувачів – продовжувати такі форми роботи.
Взагалі, виходячи з побажань відвідувачів, ми стали перед пошуком нових привабливих форм роботи з дорослим населенням міста і одночасно перед нами постала проблема, як і перед іншими музеями світу – в пошуках нових форм роботи не загубити свою душу, бо на перше місце виходить отримання користі, грошей, а це може привести до знижування якості музейної роботи, а також до втрати постійних відвідувачів, для яких цікаві всі музейні виставки, а не тільки модні. Але сьогодні музей повинен задовольнити і широку публіку, і більш освічену, і не втратити свого обличчя. В цьому напрямку музей буде вже працювати у XXI столітті.
Л.І. Баско, зав. відділом науково-освітньої роботи ДІМ
Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.
