Створення музею почалося в 1971 р., коли по всій країні виникали музеї історії підприємств, навчальних закладів, державних установ. Ректорат доручив кафедрі історії КПРС вирішити цю проблему до 75-ої річниці з дня заснування Дніпропетровського гірничого інституту.
На посаду завідуючої музеєм була запрошена Марина Григорівна Яранцева, яка до цього брала участь у створенні Музею комсомольської слави ім. О. Матросова і дечому навчилася від В. М. Петрищевої, а остання мала більш ніж 20-річний досвід роботи в історичному музеї ім. Д. І. Яворницького.
12 жовтня 1974 р. в головному корпусі вузу, в одній із найбільших аудиторій (1-104), був урочисто відкритий музей історії гірничого інституту. Експозиція складалася з шести розділів, які вміщували 500 експонатів, в т. ч. 318 оригінальних. З об’єктивних причин музей мав ряд недоліків. Проте, початок був зроблений і першокурсники мали можливість знайомитися з історією вузу, з його провідними науковцями. На жаль, через півтора роки М. Г. Яранцева звільнилася з ДГІ.
У 1976 р. завідуючим музеєм став військовослужбовець у відставці Валерій Дмитрович Сливкович. При ньому в 1977 р. музей одержав статус «народного музею», а в наступному році був відзначений Почесною грамотою облуправління культури. На початку періоду перебудови експозиція музею зазнала змін і стала ще гіршою. Робота по збору експонатів була недостатньою. До того ж В. Д. Сливкович звільнився з посади, не дочекавшись спадкоємця. Колекція музею зазнала втрат.
У 80-х роках в ДГІ була розпочата копітка робота по написанню історії інституту у двох томах: в першому томі мала бути історія і розвиток вузу в цілому, а у другому – історія кафедр. Творчу групу очолив ректор інституту 1963–1972 років Олександр Олександрович Ренгевич. Історія кафедр за єдиною схемою писалася на самих кафедрах. Після завершення роботи по написанню двотомної історії переважаюча більшість фотографій надійшла до фондів музею.
У 1989 р. на посаду завідуючої музеєм історії гірничого прийшла Людмила Миколаївна Сергеєва, яка до того більше 25 років працювала в музеї ім. Д. І. Яворницького. З перших днів на новому місці їй довелося працювати з ранку до вечора, а іноді і без вихідних, бо треба було впорядкувати занедбані фонди, вивчати історію інституту, поновлювати експозицію до 90-річчя ДГІ, щоб достойно зустрічати гостей у музеї.
У 1990 р. ректорат вирішив, що експозиція не відповідає вимогам часу ні за змістом, ні за оформленням і Ті зняли. Незабаром був підписаний договір з художником-експозиціонером І. Маликіним про підготовку нового художнього проекту експозиції музею. Л. Сергеева та І. Маликін підготували проект, але з причин економічних негараздів робота по здійсненню проекту навіть не починалася. Одночасно з роботою над проектом Л. М. Сергеева, переглядала особові справи в архіві ДГІ, перевіряла наявність наукових праць співробітників у бібліотеці, відвідувала кафедри – все це з метою поповнення фондів. За п’ять років Л. М. Сергеева виконала великий обсяг роботи: провела перереєстрацію фондів, у кілька разів збільшила основний фонд, написала тематико-експозиційний план, підготувала довідковий матеріал до тому «Історія кафедр» і значну кількість фотографій в лабораторії відомого майстра Семена Просяка.
В серпні 1993 р. постановою Кабінету Міністрів України ДГІ одержав новий статус і назву «Державна тірнича академія України».
У жовтні 1994 р. Л. М. Сергеєва звільнилася з посади завідуючої музеєм, але на прохання керівництва академії залишилася науковим працівником музею.
Починаючи з 1994 р. музей активно включився у виконання програми підготовки до 100-річчя академії.
червня 1997 р. указом Президента України Л. Кучми академія одержала статус і назву – Національна гірнича академія України.
В січні 1999 р. розпочалися роботи по оформленню нової експозиції. Тематико-експозиційний план музею створений за тематико-хронологічним принципом, має схвальну рецензію історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Головна задача експозиції – оригінальними експонатами об’єктивно висвітлити історію виникнення, становлення і розвитку першого вищого навчального закладу України, який до того ж став значним науковим центром.
Під музей керівництво академії виділило зал площею 420 кв. м. Це дає можливість збільшити кількість експонатури. Для порівняння: у 1974 р. вся експозиція мала 500 експонатів, з яких лише 118 оригінальних, а тепер лише період з 1899 по 1941 рр. вміщує більше 350 експонатів і з них більше 250 оригінальних.
Сподіваємося, що музей буде значним культурним центром академії по сприянню у професійній підготовці і патріотичному вихованні майбутніх інженерів, по пропаганді новітніх досягнень гірничої науки і техніки, укріпленню зв’язків академії з її вихованцями і виробництвом.
І. Єлінов, завідуючий музеєм історії НГА України
Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.
