Дніпропетровський державний історичний музей ім. Д. Яворницького має велику колекцію музичних інструментів. Серед них значне місце посідає група українських музичних інструментів, їх налічується більше 20 одиниць: струнно-щипкові (бандури, цимбали), струнно-ударні (цимбали) і одна ліра. Початок цієї колекції було покладено ще Дмитром Івановичем Яворницьким. Ці музичні інструменти можна віднести до найдавніших, які є в колекції музею, — кінець XIX — початок XX століть.
Це троє цимбал, які надійшли до музею ще за життя Яворницького, і нині за документами проходять по інвентаризації 1948 р. Ймовірно, всі три фабричного виробництва. Одні цимбали (Э-732, КП-40387, розм. 80X30X6,5 см) мають 44 струни, датуються початком XX ст., експонуються в залі № 4, ще двоє цимбалів (Э-561, розм. 105X32X6 см та Э-563, розм. 99X26X5,5 см), які теж датуються початком XX ст., нині зберігаються у фондах музею без струн і потребують копіткої роботи по реставрації. Інших відомостей про ці інструменти немає.
До цієї ж підгрупи, тобто придбань Яворницького, належать колісна ліра на 3 струни (Э-3026, КП-52076, розм. 65X25X7,5 см), початку XX ст., інвентаризація 1948 р., яка була у 1977 р. реставрована народним майстром з смт. Підгороднього (нині м. Підгороднє) Ковалем Олексою Семеновичем (1909—1979) і нині експонується у залі № 2 як ілюстрація розвитку культури козацької доби. Тут же експонується бандурка початку XX ст. (Э-3027, КП-52068, розм. 87X42 см), інвентаризація 1948 р., ручна робота, яка у 1977 р. теж була реставрована Ковалем О.С.
До інструментів початку XX ст., придбаних Яворницьким, належить торбан, або панська бандура на 28 струн (Э-3036, КП-32077, розм. 117X33), яка належала К.С. Кривошій-Шевченкові і ним була передана до музею з дарчим надписом: «…Гей, зберіться, україньці, я на торбан всім заграю, про колишнє запоріжжа всімь я стиха заспіваю». Подарував музею ім. О.М. Поля уродженець містечка Батурин Чернігівської губернії К.С. Кривошій-Шевченко 25 лютого 1909 р. Цей інструмент був виготовлений на фабриці музичних інструментів у Києві і належав Г.І. Індржитяк, нині експонується в залі № 4. В цій же залі експонується ще один торбан на ЗО струн ручної роботи (Э-3219, КП-3223 розм. 126X8 см), який був подарований Кунич А.А. музею у 1953 р. Обидва інструменти експонуються як ілюстрація розвитку культури в Україні кінця XIX — початку XX століття.
До інструментів, які ймовірно були придбані Д. Яворницьким, належить бандура на 18 струн (Э-568 КП 40230, розм. 90Х41Х 10 см). Цей інструмент ймовірно належав Часнику Р.О., музиканту та композитору довоєнної доби, який, до речі, був першим упорядником дитячого співаника, виданого на Катеринославщині у 1919 р. Документи про реставрацію не збереглися, але, як показало обстеження, така реставрація частково проведена, оскільки інструмент наново покритий лаком. Інвентаризацію 1948 року пройшла бандура на 26 струн (Э-2700, КП-42206, розм. 110Х34Х 7 см), з написом на самому інструменті: «И.Н. Дворниченко», з 26-ти струн 19 донині не збереглися.
До найкращих придбань нашого музею належать музичні інструменти, виготовлені народним майстром з смт. Підгороднього Ковалем Олексою Семеновичем. Наш музей має чотири інструменти його роботи.
Найдавніший з інструментів — бандура на 48 струн (Эт-16, КП-21462, розм. 89X49X8 см), виготовлена 1948 року з пам’ятним написом: «В меморіальний будинок Д.І. Яворницького — від кобзаря Олекси Коваля з с. Підгороднє 12.02.1972». Інструмент оздоблений різьбленням та інкрустацією.
У 1951 році Ковалем О.С. була виготовлена бандура на 69.: струн (Эт-1304 КП-98508, розм. 95X57X10) см), теж оздоблена різьбленням та інкрустацією в стилі народної символіки, у 1980 р. через земляка Солодкого О.А. ця бандура надійшла до музейної колекції.
1957 роком датується третя бандура роботи Коваля з музейної колекції (б/н, розм. 96X47X8 см) на 40 струн, яка надійшла до музею приблизно 1976 року (документ про надходження ні знайдено).
Бандура на 41 струну (б/н, розм. 89X45X8,5 см) належить до останніх робіт, красиво оздоблена інкрустацією деревом та перламутром.
Окрім інструментів, які Коваль О.С. виготовив самостійно, у нашому музеї зберігається інструмент спільної роботи Коваля та його земляка Солодкого О.А. (Эт-1305, КП-98502, розм. 100Х 51X11 см), на 54 струни, виготовлена ними до 200-річчя міста Дніпропетровська, тобто у 1976 р. Оздоблював цей інструмент відомий майстер петриківського розпису Федір Савич Панко.
Дві бандури, які Солодкий зробив самостійно, завершують «підгороднянську» частину колекції інструментів: перший інструмент (Эт-1306, КП-98503, розм. 116Х5ЭХ10 см) на 55 струн, яку Солодкий оздобив профілем Т.Г. Шевченка та написом «Мені ж, о господи, подай любити правду на землі і друга щирого пошли. Шевченко»; другий інструмент (б/н, розмір 95Хі51Х6,5 см) на 37 струн був виготовлений приблизно у 70-х роках XX ст. і невдовзі надійшов до музею. Цей інструмент цікавий своїм різьбленням та виступом на гребені у вигляді пташки — опори для лівої руки під час гри.
Дніпропетровський музей у своїй колекції українських народних музичних інструментів має також дві бандури, виготовлені відомим майстром Циганенком Федором Юхимовичем, який проживав у Дніпропетровську.
Перша з них (И-4977, розм. 86X42X6 см) на 25 струн була виготовлена у 30-ті роки XX ст., а надійшла до музею 1963 р. За формою, кількістю струн та технікою виконання цей інструмент близький до давніх козацьких бандур, а другий інструмент (Э-3949, КП 21110, розм. 104X48X10,5 см) на 48 струн був виготовлений у 1971 р. і тоді ж надійшов до музею. За формою і кількістю струн він вже близький до фабричних інструментів. Цей інструмент прикрашений профілем В. І. Леніна та словами: «Мистецтво належить народу. Ленін».
Останній інструмент ручної роботи (Э-3352, КП-8415, розм. Ю4’Х56Х6 см) на 28 струн виготовлений на початку 20-х років майстром Сіренком Андрієм Кириловичем, який мешкав у с. Хорошево Петропавлівського району. У 1961 році цю бандуру вдова Сіренка передала до музею.
І завершення всієї колекції — бандура (И-5376, КП-11731, розм. 1161X52X6,5 см) на 55 струн, виготовлена на Чернігівській музично-меблевій фабриці. Цей інструмент був подарований колективом Дніпропетровського театру музичної комедії ім. Т. Шевченка режисеру Кобринському Іллі Григоровичу. На бандурі вирізьблено текст: «Народному артисту УРСР лауреату Державної премії Іллі Григоровичу Кобринському за 15 років керівництва театром ім. Т. Шевченка в день 60-річчя від вдячних шевченків-ців. 23.12.1964 р.».
Таким чином, у музейній колекції представлені різноманітні українські музичні інструменти: давні, які цікаві своїм виконанням, інструменти, які належали відомим особам або були зроблені відомими майстрами нашого краю.
Але все ж таки цю колекцію не можна назвати повною, оскільки можливостей для її поповнення ще багато: відомі деякі інструменти, які зберігаються у приватних осіб та музеях на громадських засадах. Так, у музеї заводу ім. К. Лібкнехта зберігається бандура роботи чудового майстра Санжаровського; в СШ № 49 зберігається бандура народного композитора Сидоренка В., роботи Циганенка; дочка В. Носачевського — викладача Дніпропетровського музичного училища — пропонує музею придбати у неї інструмент батька теж роботи Циганенка; чекають своєї черги меморіальні речі І. Скотареика — учня і послідовника О. Коваля. Серед цих речей — бандура, на якій він грав.
У приватній колекції бандур потомственого кобзаря нікопольчанина Т. Ясинського зберігаються музичні інструменти, які б прикрасили будь-який музей. Справжні перлини кобзарського та різьбярського мистецтва зберігаються у музеї педучилища м. Нікополя, зібрані нині покійним кобзарем М. Топчієм.
Практично не представлені духові інструменти (свирілі, сопілки, дводенцівки і т. ін.), шумові інструменти. Тобто, щоб належно представити українське народне музичне мистецтво нашого краю, потрібні подальші пошуки та кошти для придбання вже виявлених унікальних зразків.
Піцик О.В., старший науковий співробітник ДІМу
Джерело: Музей і майбутнє: Доповіді та повідомлення наукової конференції до Міжнародного дня музеїв, травень 1997 р. — Дніпропетровськ, 1998. — 106 с.
