У 1892 році в С.-Петербурзі було надруковано перший том «Історії запорізьких козаків» Д. І. Яворницького, у передмові до якого автор писав: «Зрештою, знаючи з досвіду, яких величезних грошей коштують у нас, в Росії, ілюстровані видання> автор «Історії» не смів би й мріяти про це, якби йому не прийшов на допомогу освічений любитель запорізької старовини – землевласник Херсонського повіту Микола Миколайович Комстадіус.
Та мало хто знає, що в цьому ж 1892 році, також у С.-Петербурзі, було надруковано ще одну працю: «Історія села Фалеєвки-Садовой». Зверху було прізвище автора – Д. І. Яворницький, а трохи нижче назви стояло: «Видання Миколи Миколайовича Комстадіуса».
Село Фалєєвка було засновано у 1780 році як «Інгульська дача» обер-штеркріге-комісара флота, бригадира М. Л. Фалеєва, одного з найбільш обізнаних помічників князя Г. О. Потьомкіна у справі створення Чорноморського флоту. По заповіту М. Л. Фалеєва «Інгульська дача» передавалася на довічне родове володіння його давньому приятелю надвірному раднику Ф. С. Комстадіусу.
«Отримавши у власність «Інгульську дачу»,– писав Д. І. Яворницький, Федір Савелійович Комстадіус населив її вихідцями
3 полтавської і чернігівської губерній і дав їй назву на спомин свого благодійника –Фалеєвка; але чудові сади, розведені тут Федором Савелійовичем, дали привід місцевим селянам називати Фалеєвку Садовою, з якою назвою це село відоме і в наш час і в офіційних паперах».
У 1903 році в Херсоні була надрукована праця В. І. Гошкевича «Клады и древности Херсонской губернии», де неодноразово згадувалися М. М. Комстадіус і Д. І. Яворницький.
«У 1890 р. полковник лейб-гвардії М. Комстадіус розкопав 4 кургани в своєму маєтку Фалєєвка поблизу Херсона…».
«В 1898 р. професором Московського університету Д. І. Яворницьким розкопано курган в маєтку А. Н. Синельникова в с. Михайлівці-Апостолово, Херсонського повіту».
І далі: «У кургані під назвою Баби на глибині 3 аршини було знайдено кістяк воїна IV століття по Р. X. (по визначенню професора Яворницького), а нижче його на 2 аршини була могила кам’яного віку, а в ній кістяк з дуже товстими кістками, який було увезено г. Яворницьким».
Одержавши працю В. І. Гошкевича, Дмитро Іванович написав йому листа, в якому були його зауваження: «Передивляючись, однак, Вашу книгу, я пошкодував, що Ви не звернулися „до мене особисто за відомостями, щодо моїх розкопок курганів в Херсонській губернії, а передрукували якусь безглузду кореспонденцію про них. А між тим та розкопка, про яку писав невідомий кореспондент, надрукована мною у звітах Імператорської Археологічної комісії, окремий відбиток якого я Вам і надсилаю. Цей відбиток Ви могли б передрукувати у Вашу капітальну і корисну книгу.
Далі Ви посилаєтесь у Вашій праці на книгу М. М. Комстадіуса, власника с. Фалєєвка, а також приписуєте йому цю працю й розкопку курганів в Фалєєвці. Однак книгу цю написав я; я й проводив розкопку могил у Мик. Мик. Комстадіуса, то й тут Ви могли б одержати від мене належну відповідь, коли б тільки звернулись до мене з запитом.
У всякому разі тепер я сподіваюсь, що у наступному , томі Ви виправите Ваші вимушені помилки…»
Знайомство і дружні стосунки Д. І. Яворницького – з 1902 року директора музею старожитностей у Катеринославі, і В. І. Гошкевича – директора музею старожитностей у Херсоні, продовжувалися і надалі. У 1911 році до дня відкриття «Міського музею старожитностей Херсонського краю» у новому приміщенні, було надіслано запрошення Д. І. Яворницькому. Не маючи змоги приїхати із-за хвороби він прислав теплого листа
В. І. Гошкевичу: «…Палко вітаю Вас з відкриттям Археологічного музею у Херсоні і від усієї душі бажаю збагачення його безцінними скарбами, схованими у землі і тими, що знаходяться на поверхні її в нашій великій і багатій різноманітного роду старожитностями Новоросії.
Музей – це минуле, його історія, це душа, це серце наших предків, а для нас – просторий храм, куди ми повинні входити з благоговінням, а виходити з глибокою повагою і палкою любов’ю до всього того, чим жили наші батьки, діди і прадіди і 5чому повинні наслідувати і повчатись всі ми і майбутні за нами іпокоління, поки стоїть земля і світить сонце. Незмінно люблячий і поважаючий Вас Д. Яворницький.»
В.Б. Піворович
Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
