Поет і вчений – україніст Яр Славутич (псевдонім Григорія Михайловича Жученка) здобув відомість за кордоном, здебільше – у Канаді, але витоки його творчості належать Україні.
Письменник народився на хуторі Жученків у Херсонській губернії. Серед своїх предків Яр Славутич називає полтавського полковника Федора Жученка, який у сімнадцятому столітті здобув герб для своєї родини. Дід письменника дбайливо зберігав запорізькі реліквії, приятелював з Д. І. Яворницьким.
У книзі спогадів «Місцями запорізькими» (Едмонтон, 1985) Яр Славутич присвятив цьому знайомству главу: «Ті, що вчили любити запорожців», назва якої свідчить, що двох чоловіків – хлібороба і вченого – поєднувала спільна любов до української історії.
Вперше Яр Славутич запам’ятав відвідини Д. І. Яворницьким їх хутора, що біля села Благодатне, приблизно у 1926–1927 роках.
«Шановний гість завітав до нашого хутора на північній Херсонщині. Дід мій побожно, немов перед плащаницею в церкві, ходив коло гостя й частував його горілкою… гостеві піднесли здоровенну мідяну коновку, з якої пригощались колись не тільки славні предки роду… і навіть сам гетьман Мазепа. Потім ’ гість і дід пішли в нашу простору клуню, де обережно знімали з товстих балок мережані сволоки з останніх запорізьких куренів. Підпилий Яворницький роняв сльози, коли списував якусь там вирізьблену дату чи слова молитви зі сволока».
Наступна зустріч Яра Славутича з Д. І. Яворницьким припала на чорні для України тридцяті роки. Було репресовано батька, помер від голоду дід Яра Славутича.
Сумною вийшла й зустріч з постарілим, не тільки від часу, Дмитром Івановичем: «Я дістав його адресу в краєзнавчому музеї, де, між іншим, оглянув у дворі також сволоки із запорізьких куренів (чи не з наших?) – якісь дрючки, сірі, напівзгнилі від дощів, потріскані від сонця. Ані сліду дорогоцінної різьби. Яворницький, тепер уже старий, престарий дідусь, гірко плакав, обмацуючи мене сухими, але теплими руками: … Який козак виріс!..
У той же день Дмитро Іванович подарував мені останній примірник свого «Описания вольностей Войска Запорожского».
У спогадах письменника ще не раз з’являється ім’я Д. І. Яворницького. Рядки, присвячені великому вченому, сповнені почуттям поваги і любові.
В.В. Мусійко (Херсон)
Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
