Визначні українські історики Д. Яворницький і М. Слабченко захоплювалися дослідженням історії запорізького козацтва, водночас (у червні 1929 р.) були обрані академіками ВУАН. Молодший за віком Слабченко вважав Яворницького за «запорізького батька», уважно вивчав праці Дмитра Івановича, високо оцінював їх, мав у власній бібліотеці.
І це цілком зрозуміло, оскільки Д. Яворницькому належали такі видатні праці з даної тематики, як: «Історія запорізьких козаків» (у 3 т.), «Вольності запорізьких козаків», «І. Д. Сірко – славний кошовий отаман Війська запорізьких низових козаків», «Число і порядок запорізьких січей» та ін. Історик зібрав величезний археологічний, фольклорний, етнографічний матеріал з історії Запоріжжя.
Особливо пожвавилися творчі зв’язки М. Слабченка з: Д. Яворницьким у 20-ті роки. У вересні 1925 р. Слабченко сповіщав свого вчителя про те, що приступив готувати до друку V і VI томи своєї фундаментальної багатотомної праці «Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни» і що ці томи саме присвячуються господарству Запоріжжя. Він уболівав про те, що не мав археологічних даних про сільськогосподарські культури в запорізьких паланках і просив Яворницького надати йому відповідні матеріали. Йшлося також про необхідність знімків деяких експонатів Дніпропетровського музею. У свою чергу Д. Яворницький з’ясовує у Слабченка значення поняття «жлоби» (дрібні орендарі в XVI ст.).
Михайло Єлисейович віддає належне великим науковим заслугам Яворницького, зазначаючи в листі від 23.Х.1929 р.: «В царині історії Запоріжжя я продовжую Вашу працю, беручи її у розрізах, що Ви їх тільки торкались» (Цит. за: Заруба В. М. Постаті. – Дн-ськ, 1993.– С. 143). Справді, якщо Д. Яворницький переважно концентрував увагу на політичній історії Січі, на етнографічному її аспекті, джерельній стороні, то М. Слабченко активно взявся за дослідження соціально-економічного розвитку Запоріжжя. Зокрема, у 1927–1929 рр. він опублікував роботи «Соціально-правова організація Січі Запорізької», «Паланкова організація Запорізьких вольностів». В. Заруба представляє чомусь ці дві статті як т. V «Організації господарства .України» (там же. – С. 130), хоча це тільки окремі фрагменти тому.
Нам пощастило виявити в архіві завершений машинопис даного тому під заголовком «Організація господарства на Запоріжжі, т. V: Економічно-соціальний уклад Січі» (ЦДАВОВУ, ф. 166, оп. 10, спр. 1399, арк. 1–229). М. Слабченко зробив досить докладний огляд чисельних праць своїх попередників, виділяючи серед них Д. Яворницького. Широко аналізуються праці зарубіжних авторів. На великому конкретному матеріалі розкривається специфіка найважливіших сторін соціально-економічного життя Січі.
Структура монографії є проблемно-тематичною. Розділ І присвячується питанню утворення Січі, наступні розділи – найважливішим категоріям Запорізького державного утворення: куреню; Січі (як вищій структурі) і січовому праву. Закінчується праця оригінальним розділом про запорізьку духовну та господарську культуру.
М. Слабченко інформував Д. Яворницького про наукові новини, зокрема повідомляв про підготовку до друку документів Коша Запорізького, сповіщав про дискусії з цього питання.
В кінці 1992 р. відбулися зміни в структурі історичних установ ВУАН. Встановлювалася спеціалізація кафедр за марксистською методологією. Д. Яворницький одержав кафедру передісторії України, а М. Слабченко – кафедру історії України за доби феодалізму. Але двом ученим не довелося разом попрацювати, тривалий час на «історичному фронті». У 1929–1930 рр. почалися арешти серед науковців, представників української інтелігенції у сфабрикованій ДПУ справі СВУ.
Серед заарештованих у 1930 р. був і М. Слабченко. Але навіть у Харківській тюрьмі, під час слідства він продовжував – свою наукову роботу. І після винесення вироку, протягом весни-осені 1930 р. Слабченко листовно звертається до Д. Яворницького з проханням надсилати йому наукову літературу та відомості, необхідні для наукової роботи. Він працював над монографією про культуру Запоріжжя, очевидно поглиблюючи доробок т. V «Організації господарства України». Розробляв плац 3-томника «Запоріжжя в соціологічному освітленні», я Михайло Єлисейович просив Яворницького надіслати йому «Путешествие в Запорожскую Сечь иеромонаха Яценка», «Малорусские народные песни», «До історії Степової України», «Источники для истории запорожских казаков». Дмитро Іванович надсилав необхідні матеріали, які ув’язнений академік з, вдячністю отримував.
Слабченко консультувався у Яворницького з різних питань побуту, одягу запорізьких козаків, тощо (див.: Заруба В. Постаті. – С. 163–164).
Отже, досить активними були творчі зв’язки Д. Яворницького і М. Слабченка у дослідженні історії Запорізької Січі.
А. В. Санцевич (Київ)
Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
