Вивчення наукової спадщини Д.І. Яворницького як історика, етнографа, фольклориста, письменника останнім часом значно актуалізується. Однак проблема Яворницький-лексикограф на сьогодні залишається нерозв’язаною. Виданий ним перший том «Словника української мови» містить близько чотирьох з половиною тисяч слів, які були відсутні в тогочасних словниках або вживалися з відмінними від зафіксованих значеннями.
Особливий інтерес з точки зору сучасного дослідника становить, на наш погляд, архаїчна лексика, оскільки вона пов’язана з історичними реаліями нашого народу, зокрема із назвами колишніх професій, адміністративних посад, народних традицій, ігор, розваг тощо. Значну частину цих назв становлять дієслова. Вони характеризують як трудову діяльність людей взагалі, так і суто професійну. Напр., в окремі групи можна виділити лексику кравців, лірників, теслів, крамарів, проте найбільш широко представленими у «Словнику…» є професіоналізми з мови рибалок (волочити (123) забродичкувати (232), катранити (341), койлати (336)), лоцманів (драяти (204), жеглювати (221), за- шихуватися (281),, кермувати (346)) та з мови гончарів, як-от: вибокчувати (75), зводити (288), кидати (346), крайкувати (389) тощо. Очевидно, значне поширення лексем цих значеннєвих груп пов’язане із розповсюдженням вказаних професій на даній мовній території, що зумовлюється особливостями географічного положення. Досить цікаву і своєрідну групу складають історичні канцеляризми, напр., інквировати (320), інспектору- вати (324), контрадиковати (375), концептувати (375).
Особливо важливими для етнографа є лексеми на позначення обрядовості та розваг. Це переважно характеристики з життя молоді (напр., вивіновати (76), випосівати (94), запарубкувати (262), зсипати (314)), хоча, безперечно, наявні й назви процесів, поширених серед усього загалу (вихлювати (103), дідичити (189), завірчувати (235), замоляшити (255)), серед яких можна виділити терміни з ворожбитства, картярства, знахарства, кухарства, назви танців та ігор, а також звичаїв інших народів.
Варто підкреслити, що до вищевказаних груп діалектних лексем належать як давніші дієслівні архаїзми, утворені різними словотвірними засобами (напр., блешнювати — ловить рибу на блешню (39), запанщанити — закріпостить (262), кошику- вати — делать привалъ, стоять кошемъ (388)), так і словоутво – рення більш пізнього часу, які з’явилися на народному грунті разом з появою термінів з різних галузей науки і суспільного життя (винародовлюватися — денационализироваться (90), де- клярувати — объявлять (180), декретовати — определять приговоре, постановлять решеніе (181), депоновати — делать вкладе (181), детронізовати — низложить се престола (184). Як правило, словотвірні дієслівні архаїзми утворюють словотвірні синоніми, ніапр., босякувати (48), босячити (48) —быть ве бо- сякахъ, бродяжничать. Однак, безумовно, кількісно переважають лексичні синоніми (зросійщитися (314), змосковщитися (306) — обрусеть; знотовати (309), ізрееструвати (323) — завести ве реестре).
Отже, зібрані Д.І. Яворницьким мовні факти, і зокрема дієслівні лексеми, становлять досить цікавий матеріал для вивчення відображених у мові етнографічних реалій нашої місцевоссті.
Баракатова С.А., викладач кафедри української мови філфаку ДДУ
Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
