Крім предметів матеріальної культури та літературно-писемних пам’яток, багатющим матеріалом для вивчення історії Нікопольщини, звичаїв, обрядів, традицій є фольклорні твори. Серед збирачів народної творчості, які працювали на фольклорній ниві нашого краю — О. Стороженко, Д. Яворницький, Я. Новицький.
З усіх зібраних впродовж багатьох років уснопоетичних народних творів більш досліджені і систематизовані та й частіше друкувалися пісні, казки, думи, твори малих фольклорних жанрів. Легенди ж і перекази ще потребують ретельного історико-літературознавчого дослідження.
Серед видань даного жанру можна назвати збірник «Савур-могила» (К-, 1990 р.) Легенди і перекази Нікопольщини відбивають народні уявлення, свідомість та світогляд пізнішого часу і більша їх частина пов’язана із запорізьким козацтвом. Запорізька Січ була тим духовним джерелом, що живило народну фантазію, сприяло розвитку народного словесного мистецтва. І легенди, і перекази нашого краю по праву є вагомим внеском у загальнонаціональну скарбницю фольклорної прози.
Необхідно визначити дані жанри:
- Легенда—це малосюжетне фантастичне оповідання історико-героїчного, міфологічного чи апокрифічного змісту з обов’язковою установкою на вірогідність.
- Перекази — це розповіді про минуле, іноді вигадані, але без елементу фантастики.
Легенди і перекази Нікопольщини можна умовно поділити на жілька тематичних груп:
- Про походження запорожців та їх появу у нашому краї;
- Про освоєння козаками південноукраїнських земель;
- Про побут і звичаї козаків;
- Про видатних козаків, осіб козацького воїнства;
- Про руйнування Січі російською царицею та її наближеними;
- Про лицарство козаків, їхню любов до Батьківщини, героїзм та мужність;
- Про надзвичайні, надприродні властивості козаків;
- Про козацькі скарби;
- Про походження назв місцевих топонімів, що мають зв’язок з добою козацтва.
Саме з появою сильних могутніх людей запорізьких козаків, які оселилися на Чортомлику, пов’язана записана у 1827 р. С. Стороженком в с. Капулівці легенда про виникнення цього села. У кінці XIX ст. Я. Новицький записав від жителя м. Нікополя Д.С. Биковського дві легенди про походження козаків. А легенда «Запорожці — з малих дітей» записана Д. Яворницьким в с. Капулівці, майже в казковій формі розповідає про весь устрій життя запорожців. Відбили легенди та перекази дивовижне вміння козаків вживатися в природне середовище, почувати себе в ньому, як риба у воді; а також чудове знання секретів народної медицини, багато з яких місцевим жителям дісталося у спадок саме від козаків.
Опоетизований силою народною таланту світ козаччини мав великий вплив на матеріальну культуру нашого народу, на художньо-естетичне оформлення житла, оздоблення інтер’єру, домашніх речей, одягу та інших сторін побуту. Дбайливо зберегла народна пам’ять і портрет козака і найменшії деталі його побутового життя. Так, у переказах, записаних Д. Яворницьким, на початку 80-х рр. XIX ст. з уст жителя с. Чернишівки (нині с. Червоногригорівки) І. Розсолоди, детально розповідається про зовнішній вигляд козака: його одяг, зачіску, взуття, страви і напої.
Один із поширених мотивів легенд — про заховані скарби. На Нікопольщині теж їх складено багато, цікавими є записані Я. Новицьким в селах Капулівці та Покровському: про золото на річках Підпільній та Скарбній, гроші в урочищі Грушки, тощо.
Значна частина легенд і переказів присвячена й конкретним історичним особам. У легендах Нікопольщини найбільше місце відведено кошовому отаману Іванові Сірку. Про нього складено такі легенди: «Кошовий Сірко», «Сірко і князь Довгорукий», «Превеликий характерник», «Як Сірко переміг татар», «Його жахались вороги», «Сила Сіркової руки» та інші. Тут історично достовірні факти переплітаються з вигадкою, фантастикою — народ наділяв улюбленого героя величчю, безстрашністю, непереможністю, здатністю творити чудо.
Серед легенд Нікопольщини зустрічаємо й топонімічні, зокрема гідронімічні, хоча, порівняно з іншими тематичними групами вони складають меншу кількість. Думається, ще не всі вони записані, і живуть ще в селах старші люди, що могли б повідати нам про давнину.
Дбайливе збереження і дослідження зразків фольклорної прози мде велике виховне значення. Наше суспільство має вже кілька обкрадених поколінь і сьогодні пожинаємо гіркі плоди нашої бездуховності. Патріоти виховуються з дитинства, і для: цього мало вивчити певні історичні1 факти. Бо любов до рідного краю — це почуття, і як всяке почуття зродитися мусить в серці. І якби наші діти виростали в атмосфері тієї легенди, яка розповідає не про якесь там тридев’яте царство, а про ту землю, по якій ми ходимо, у них формувалося б те, що ми називаємо сув’яззю поколінь, вони б училися любити цю землю і дорожити нею.
Давидко І.М., викладач народознавства Нікопольського педагогічного училища
Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
