Земля України багата різноманітними пам’ятками археології, історії та культури. Тільки в Дніпропетровській області їх налічується 11.000. Серед них одним з найбільш відомих і шанованих пам’ятних місць минулого є могила кошового отамана Війська Запорозького Івана Дмитровича Сірка – особистості неабиякої, справжнього героя українського народу. Його ім’я ще за життя стало легендарним, а після смерті ось вже протягом 300 років не тільки ім’я, але навіть його прах, розбурхують розуми, привертають дослідників і обростають міфологічними сюжетами.
У свій час земельна ділянка з могилою Сірка в с. Капулівці Нікопольського району Дніпропетровської області (тоді Катеринославської губернії) був придбаний Д.І. Яворницьким для Обласного музею ім. А.Н. Поля, як одне із заповідних місць минулого. Таким чином, могила охоронялася самим Яворницьким, якого знали і любили на Нікопольщині як неперевершеного знавця козацької історії, збирача і зберігача запорізьких реліквій.
У квітні 1967 р. Дніпропетровський облвиконком приймає рішення про перенесення останків і доручає проектної організації розробити проект впорядкування могили і пам’ятника Сірко на новому місці.
Віддавати останки Івана Сірка в Запорізьку область ніхто не збирався. Особливо були обурені таким рішенням жителі с. Капулівка та навколишніх сіл Нікопольського району.
Коли комісія, очолювана заступником голови Нікопольського райвиконкому Кікоть М.В., 23 листопада 1967 р. приїхала в Капулівку, всі жителі села від мала до велика зібралися навколо дев’яти виконавців рішення місцевої влади, щоб не допустити вивезення останків за межі району. Довелося вести роз’яснювальну роботу, переконуючи, що останки отамана лише перенесуть з небезпечного місця на нове – курган-дозорець, розташований в 1300 метрах від Капулівки і в 50 метрах від дороги «с. Олексіївка – с. Капулівка».
Людям не повідомили про вилучення черепа Сірко для передачі його в Інститут етнографії АН СРСР (м. Москва) професору М.М. Герасимову для відтворення зовнішнього вигляду і скульптурного портрета отамана.
Розкопки могили проходили з усіма пересторогами, але в екстремальних погодних і психологічних умовах (люди не розходилися ні вдень, ні вночі). Вівся докладний щоденник розкопок, який зберігся. Було виявлено дерев’яну труну, покритий шовкової атласною тканиною, з останками чоловіка в похилому віці, 175-180 см зростом, сильного фізично. На голові у нього була соболєва шапка, одяг з шовкової тканини (залишки). Взуття, хрест, зброя, якісь прикраси – відсутні. Деякі частини скелета і череп були зміщені, лицьова частина черепа сильно пошкоджена. Як записано в звіті археолога: «Матеріали, необхідні для відновлення зовнішнього вигляду і скульптурного портрета І.Д. Сірко (це і був череп), передані Герасимову М.М. в Інститут етнографії АН СРСР ». Деякі залишки тканини, ниток, хутра, волосся та інші матеріали передані для наукового вивчення на кафедру судової медицини Дніпропетровського медінституту професору Рубіжанському А.Ф.
У виготовлену спеціально труну поклали останки і залишки одягу і поховали в новій могилі глибиною 2 метри, обкладеної цеглою, прикритої залізобетонними плитами і землею, поставивши на її вершину плиту-обеліск з пам’ятним написом XVII століття.
Реконструкцію зовнішнього вигляду Івана Сірка виконала учениця М.М. Герасімова кандидат біологічних наук Г.П. Лебединська. Відтворений скульптурний портрет отамана експонується в залі № 3 «Історія України і краю у XIV-XVIII століттях. Запорізьке козацтво» Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького.
У наступні роки могила була реконструйована і набула сучасного вигляду із бронзовим погруддям Сірко скульптора В.Д. Шконди, виконаного на основі реконструйованого портрета.
У 1989 р. антрополог Сергій Сегеда нарешті привіз череп із Москви в Київ, а в 1990 р. під час святкування 500-річчя козацтва передав в Нікопольський райвиконком для вирішення питання про його подальшу долю.
Свято відгриміло, а череп Сірко знову на роки залишився лежати в сейфі голови Нікопольського райвиконкому. Ніхто так і не зважився підпоховати його до останків мотивуючи тим, що могила залита величезною кількістю бетону і дістатися до неї немає ніякої можливості. Були пропозиції побудувати біля могили каплицю і в ній зберігати череп. Але всі проекти були дорогими і не втілилися в життя досі. Череп для надійного зберігання влітку 1997 р. передали тимчасово до фондів Дніпропетровського історичного музею, колектив якого сподівається, що він коли-небудь буде підпоховати в могилу отамана, і славний запорізький воїн нарешті відпочине на багато століть, зберігши про себе добру пам’ять нащадків.
ЧИТАТИ монографію Д.І. Яворницького “Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман Війська Запорозького низового козаків”
За матеріалами статті В.М. Бекетової, заст. директора з наукової роботи ДНІМ
