Накомарником користувався Олексій Данилович Зубенко у Норильському таборі, працюючи старшим інженером-приймальником Дудинського порту. В середині 1980-х рр. О.Д.Зубенко – персональний пенсіонер союзного значення та член ради ветеранів, створеної при нашому музеї в 1984 р. Та тільки під час роботи над даною виставкою стало відомо, що він був репресований в 1937 р., засуджений до 15 років позбавлення волі і 5 років поразки в політичних правах як член троцькістсько-терористичної організації. Строк покарання відбував в Соловецькому та Норильському таборах, а після звільнення ще певний час працював в Норильську і лише в 1960-тих повернувся додому. Від моменту засудження і до повної реабілітації в 1955 р. надія на побачення з родиною, з сином, якого ще не бачив, спонукали його звертатися з листами про перегляд справи у відповідні органи. Лише 22 серпня 1955 р. його скарга про перегляд справи була задоволена, справу припинено, а його повністю реабілітовано. О.Д. Зубенка (1901-2000 рр.) по праву можна назвати ровесником століття. Його життєвим кредо була мета прожити 100 років, бо його батько, як він розповідав, прожив 103 роки.
