VI археологічний з’їзд в Одесі: професійний старт Д.І. Яворницького

УДК 069.51(477.63) «Яворницький»

В.В. ЄКШОВ

Меморіальний будинок-музей Д.І. Яворницького (відділ ДНІМ)

VI АРХЕОЛОГІЧНИЙ З’ЇЗД В ОДЕСІ:ПРОФЕСІЙНИЙ СТАРТ Д.І. ЯВОРНИЦЬКОГО

Розглядається участь Д.І. Яворницького у VI Всеросійському Археологічному з’їзді в Одесі (1884 р.) як один з найголовніших чинників становлення молодого науковця та самоідентифікації Д.І. Яворницького як археолога.

Ключові слова: Д.І. Яворницький, VI Археологічний з’їзд, археологія, виставка, науковці, форум, старожитності.

Рассматривается участие Д.И. Яворницкого в VI-м Всероссийском Археологическом съезде в Одессе (1884 г.) как один из главных факторов становления молодого ученого и самоидентификации Д.И. Яворницкого как археолога.

Ключевые слова: Д.И. Яворницкий, VI Археологический съезд, археология, выставка, ученые, форум, древности.

 

The article analyzes the participation of D. Yavornytsky in the VI-th All-Russian Archaeological Congress in Odessa (1884) as one of the main factors of becoming a young scientist and self-identification D. Yavornytsky as an archaeologist.

Key words: D. Yavornytsky, VI Archeological forum, archeology, exhibition, scientists, forum, antiquities.

Серед усіх напрямків багатогранної діяльності видатного українського вченого Д.І. Яворницького чільне місце посідає археологія. Але довгий час ця грань роботи науковця вважалася другорядною порівняно із студіюванням Д.І. Яворницьким історії запорозького козацтва. Лише роботи проф. І.Ф. Ковальової [14, 15] та дисертація І.І. Яременко [23], яка розглядає діяльність Д.І. Яворницького саме як археолога, вирівнюють те однобічне сприйняття вченого, яке склалося у радянській історіографії. Хоча треба визнати, що ґрунтовної розвідки про археологічну діяльність Д.І. Яворницького, яка могла б популяризувати здобутки вченого на цій ниві та золотими літерами вписати його ім’я щонайменше у вітчизняну історію археології, досі не існує. Тому не дивно, що, наприклад, петербурзький вчений Г.С. Лебедєв в солідній монографії з історії вітчизняної археології, по суті, лише побіжно згадує про Д.І. Яворницького-археолога [16, с. 256].

Археологічну діяльність Д.І. Яворницького в своїх працях розглядали С.В. Абросимова [1,2,3], І.В. Гопенко [6], О.М. Каковкіна [12,13], Г.Г. Руденко [19], С.І. Світленко [20], М.М. Шубравська [22], хоча у переважній більшості розвідок аналізується або робота вченого в межах ХІІІ Археологічного з’їзду (далі – АЗ) в Катеринославі (1905 р.), або керування Д.І. Яворницьким Дніпробудівською експедицією. Витоки археологічної діяльності науковця, при окремих згадках у С.В. Абросимової [1,2,3], О.М. Каковкіної [12], М.М. Шубравської [22], уважно простежуються лише в дисертації І.І. Яременко [23]. Ці автори погоджуються, що початок плідної праці Д.І. Яворницького на ниві археології пов’язаний із його участю в VI-му Всеросійському АЗ, який відбувся в м. Одесі в 1884 р.

В цій статті ми розглянемо діяльність Д.І. Яворницького в рамках вищеназваного з’їзду, щоб краще зрозуміти, як сформувалася особистість археолога, й чому сам Д.І. Яворницький виділив VI АЗ як віху в своєму житті.

Основним джерелом з цього питання є епістолярна спадщина вченого [7,8,9,10], у якій яскраво відображені події, що передували проведенню VI АЗ в Одесі, а також сприйняття Д.І. Яворницьким перебігу подій цього наукового форуму. Участь вченого у з’їзді представлена в матеріалах засідань, що друкувалися газетою «Новороссийский телеграф» [17,18], а також в «Трудах» VI АЗ [21].

Ту роль, яку відігравали археологічні з’їзди у розвитку археологічної науки часів Російської імперії, важко переоцінити. Це були потужні наукові форуми, організовані Московським археологічним товариством (далі – МАТ) протягом 1869-1911 рр. Вони планомірно відбувалися у різних містах імперії, в тому числі охоплюючи українські міста, зокрема Київ (1874, 1899), Одесу (1884), Харків (1902), Катеринослав (1905) та Чернігів (1908). Особливість АЗ для історії України полягає в тому, що ці форуми відігравали й важливу суспільно-політичну роль в Російській імперії пореформеної доби [12, с. 6]. Багатотомні праці АЗ, у яких вміщено величезну кількість археологічної, історичної, етнографічної, культурологічної інформації, й досі не втрачають наукової цінності.

Оргкомітети з’їздів залучали широке коло людей, пов’язаних з історією, археологією та краєзнавством, від аматорів до тогочасних професіоналів, проводили виставкову та екскурсійну діяльність. Це надавало з’їздам більш широкого значення, вони виходили за межі науки, на українських землях під Російською імперією суттєво привертали увагу до місцевої старовини. Вихідці з України під час цих форумів мали можливість бачитися, обговорювати найрізноманітніші питання. Це мало виключне значення в часи національно-культурного піднесення у другій половині ХІХ ‒ на поч. ХХ ст.

Початок виходу молодого дослідника Д.І. Яворницького на наукову арену співпадає із періодом підготовки та проведення VI АЗ в м. Одесі 1884 р. На той час Одеса була визнаним центром археологічних досліджень не тільки в межах Російської імперії, а й за кордоном [12, с. 78]. Підготовчі роботи до цього з’їзду велися з 1882 р. як у Москві, так і в самій Одесі. До участі в VI АЗ були запрошені найрізноманітніші наукові організації та приватні особи. Тоді ж керівництво МАТ помітило дослідницьку діяльність молодого науковця з Харківського університету – Д.І. Яворницького [23, с. 35]. В цей час вчений проводить перші достовірно відомі розкопки в межах Катеринославської губернії [23 с. 169], мандрує Харківщиною, Херсонщиною та Катеринославщиною, збирає старожитності та зразки фольклору. Як перспективний археолог Д.І. Яворницький привернув увагу дворянина А.М. Миклашевського, у садибі якого вчений надалі часто зупинявся, отримував допомогу у влаштуванні експедицій, розкопував кургани у с. Ворона Катеринославської губернії в маєтку Миклашевських [10, с. 813]. Свідченням прихильності Миклашевських до молодого науковця є жваве листування між ними (19 листів від А.М. Миклашевського за один 1884 р.) [10, с. 411-432]. Андрій Михайлович був готовий надати Д.І. Яворницькому знахідки зі свого маєтку на майбутній АЗ [10, с. 423]. І.І. Яременко вважає, що це свідчило про визнання Д.І. Яворницького як досвідченого археолога [23, с. 37]. В листі від 18 квітня 1884 р. до історика і археографа, редактора журналу «Киевская старина» Ф.Г. Лебединцева Д.І. Яворницький повідомляв, що із ризиком для життя проплив усі Дніпровські пороги, і додає: «Не забудьте, что я лажу в Запорожьи уже три года подряд, что я производил там раскопки, вскрыв 24 могилы, нашел в них много разных вещей; с вещей поделал фотографические снимки … выкопал запорожца с усами, с чубом, с поясом, шапкой, графином с водкой, трубкой и пр. … Многое из того, что я видел, неизвестно даже самому г. Скальковскому. У меня есть планы всех запорож[ских] Сечей, снимки со всех днепров[ских] порогов; я исходил пешком весь «Низ» и вдоль и поперек» [9, с. 94].

 Ця активна діяльність Д.І. Яворницького починалася ще зі студентської лави. У роки навчання в Харківському університеті (1877-1881 рр.) він відвідував засідання Харківського історико-філологічного товариства (далі – ХІФТ), під час канікул досліджував землі колишніх Запорозьких вольностей і збирав топографічні, етнографічні та археологічні дані, публікував результати досліджень в періодиці Києва, Харкова, Катеринослава. По завершенні навчання залишився в університеті для підготовки до професорського звання [22, с. 18]. В січні 1883 р. на засіданні ХІФТ Д.І. Яворницького було офіційно обрано членом цього товариства [2, с. 17]. Вочевидь, це дало можливість молодому науковцю заявити про участь у черговому Всеросійському АЗ.

Судячи з листування Д.І. Яворницького із головою Розпорядчого комітету (далі – РК) VI АЗ, дослідник того ж 1883 р. звернувся до Комітету із проханням взяти участь у з’їзді. Д.І. Яворницький планував прочитати реферат про археологічні та історико-топографічні дані про Запорожжя, здобуті під час трирічних експедицій [9, с. 95]. На це голова РК, відомий візантиєвіст Н.П. Кондаков відповів, що «Ваш вопрос внесён в число вопросов с обещанными рефератами» [7, с. 266]. В листі від 24 листопада 1883 р. Н.П. Кондаков звертається по допомогу до молодого дослідника: «Мне показалось из Вашего письма, что Вы могли бы много помочь нам в этом деле». Він пояснює, що намагається зробити для VI АЗ виставку запорозької старовини, а для цього йому потрібно презентувати колекції приватних осіб, «но пока, кроме портретов, кольчуг (будто бы Самойловича и т.д.), и разных мелочей, мне не удалось достигнуть результатов более серьезных».  Н.П. Кондаков, як голова РК VI АЗ, пропонує Д.І. Яворницькому зайнятися збором матеріалів до виставки: «Комитет, с своей стороны, мог бы всё дело это отдать в Ваши руки» [7, с. 266]. Вчений активно включився до цієї справи, надав інформацію про осіб, які б могли презентувати матеріали до з’їзду. В наступних листах [7, с.266-268] Н.П. Кондаков постійно дякує Д.І. Яворницькому за допомогу у підготовці виставки запорозької старовини і готовий від імені РК «принять на свой счет расходы по пересылке древностей на выставку», але грошей на розкопки для науковця виділити не може: «Затем нам остаётся только благодарить Вас и других за изготовление описи архива (мається на увазі «Румянцевський опис Малоросії» – В.Є.) и другие работы к съезду» [7, с.267]. Вченому довелося звертатися до меценатів [23, с. 36], а також частину грошей задля топографічної зйомки Січей надало ХІФТ. Під час засідання цього Товариства на початку травня 1884 р. були затверджені делегати від Харківського університету на VI АЗ:  професори Д.І. Багалій та А.І. Кирпичников, а також стипендіат професорського звання Д.І. Яворницький. Але останньому не пощастило с землеміром Анісімовим, який нібито втратив гроші, виділені ХІФТ на зйомку і передані йому через Д.І. Яворницького. Вчений потрапив у незручне становище, про що жалкував у листі до творчого побратима Я.П. Новицького: «время потеряно, планов нет, в Одессу хоть и не показывайся» [9, с. 149]. До того ж на початку червня, під час обстеження однієї з печер в районі Ненаситецького порогу на Дніпрі, Д.І. Яворницький зламав руку и був вимушений тимчасово припинити дослідження [23, с. 38]. Незважаючи на гнітючий стан, вчений все ж таки поїхав на VI АЗ. «Наконец я в Одессе; остановился в гостинице «Дерибасовской»… Уж не знаю, как сведу концы с концами», – повідомляє Д.І. Яворницький Я.П. Новицького у листі від 15.08.1884 р. і далі додає: «Одно только и служит утешением, что моя выставка [одна] из лучших» [9, с. 149-150]. Правда, вчений з прикрістю зазначає, що не всі речі доїхали до Одеси: «не оказалось золотой серьги, железного топора и серебряного кинжала» [9, с. 150]. Але навіть без цих експонатів виставка Д.І. Яворницького гідно була оцінена громадськістю. В І-му томі «Трудов» VI АЗ у розділі «Археологическая выставка VI-го съезда» відмічено, що «много важных находок из области греко-скифских древностей можно отметить в выставленном собрании запорожских древностей Д.И. Эварницкого, кроме планов о. Хортицы, фотографических видов порогов, предметов запорожской старины и т.д.» [21, с. 73]. Лишається тільки жалкувати, що за матеріалами виставки VI АЗ не було створено каталогу, тому в наш час неможливо реконструювати її зміст та невідома доля представлених на ній колекцій.

VI АЗ відбувався з 15 серпня по 1 вересня 1884 р. Головував на з’їзді граф О.С. Уваров. Це було його останнє головування на АЗ, потім, після смерті чоловіка, справу продовжить дружина – П.С. Уварова. Серед видатних особистостей у VI АЗ брали участь візантієвісти В.Г. Васильєвський, Н.П. Кондаков, Ф.І. Успенський, археологи Д.Н. Анучін, О.Л. Бертьє-Делагард, граф О.О. Бобринський, М.І. Веселовський, М.Ф. Володимирський-Буданов, І.Є. Забєлін, Г.Л. Скадовський, О.А. Спіцин, Д.Я. Самоквасов, Г.Д. Філімонов, Е.Р. фон Штерн, В.Н. Юргевич, історики В.Б. Антонович, Д.І. Іловайський, Ю.А. Кулаковський, І.А. Линниченко, І.В. Лучицький, Т.Д. Флоринський та багато ін. [21, с. 49-60]. Вже в день відкриття VI АЗ Д.І. Яворницький написав листа Я.П. Новицькому, в якому зазначив, що «на съезде много и ученых, и полуученых знаменитостей; кой с кем меня уже успели познакомить» [9, с. 150]. Із багатьма вищезгаданими дослідниками Д.І. Яворницького в майбутньому пов’яже творча співпраця.

За підрахунками О.М. Каковкіної, загалом на VI АЗ число учасників сягало 485 чоловік, з них 237 українського походження та 9 іноземців. Із 15-ти з’їздів саме VI АЗ в Одесі мав найбільшу кількість учасників. Але дослідниця зазначає, що до загального списку учасників з’їзду потрапляли й просто слухачі, а деякі вчені приїздили із родинами ‒ дружинами та дітьми [12, с. 54]. За допомогою статистичного методу О.М. Каковкіна також наводить кількість наукових відділень VI АЗ ‒ 8, в межах яких відбулося 38 засідань, на яких було розглянуто 233 питання (більше буде тільки на ХІ АЗ у Києві у 1899 р.!), було прочитано 117 доповідей та рефератів, із них 34 доповіді стосувалися археології [12, с. 57]. Можна уявити піднесену атмосферу потужного наукового форуму, до якого прибув і молодий дослідник Д.І. Яворницький.

Засідання відділення історичної географії та етнографії, у якому взяв участь Д.І. Яворницький, відбулося 18 серпня. Його доповідь «Поездка по Запорожью» викликала жвавий інтерес, тому преса зупинялася на цій темі більш докладно [5, с. 7]. Молодий вчений зазначав, що під час дослідження колишніх козацьких земель він, в тому числі, «брал на себя смелость вскрывать могилы, разбросанные на казацкой земле» [5, с. 7]. Результатом трирічних пошуків Д.І. Яворницького став «чрезвычайно богатый материал, собранный автором (предметы, найденные им при раскопках, в большом количестве, привезены им сюда на археологическую выставку)» [5, с. 8]. Преса зазначала, що «сообщение г. Эварницкого было встречено, по достоинству, оглушительными аплодисментами» [5, с. 9].

24 серпня на засіданні відділення первісних старожитностей після доповіді Д.Н. Анучіна «К древней истории домашних животных в России» (одна з робіт VI АЗ, яка твердо увійшла до фонду наукових досягнень в галузі археології [16, с. 187]) Д.І. Яворницький додав, що «у него хранятся многие кости домашних животных из курганов; равно ему известны многие предания о тарпанах» [17, с. 14]. Останньою на цьому засіданні була доповідь В.Б. Антоновича про розкопки курганів. Під час проведення з’їзду Д.І. Яворницький познайомився із цим визначним українським діячем. Обидва за своє життя стали найвідомішими дослідниками козацтва. На 1884 р. Володимир Боніфатійович постає вже маститим ученим, доктором наук, викладачем Київського університету, редактором 15-томного «Архива Юго-Западной России», головою Історичного товариства Нестора-літописця [9, с. 424]. Певно, що двох діячів об’єднала тема історичного минулого українського народу, тим більше, що В.Б. Антонович в молоді роки мандрував в тому числі й по землях Катеринославщини [3, с. 39]. На з’їзді В.Б. Антонович прочитав доповідь за матеріалами власних досліджень 14-ти печер в басейні р. Дністра [4, с. 10], причому преса зазначала, що вчений «окончил свое сообщение при долго неумолкавших рукоплесканиях всей публики». Після з’їзду вони обидва відправилися у подорож Кримом, яку організував оргкомітет VI АЗ. В Херсонесі поблизу м. Севастополя екскурсанти спостерігали за показовими археологічними розкопками під керівництвом професора В.Н. Юргевича. В листі до Я.П. Новицького Дмитро Іванович пише, що робітники розкрили давню печеру, у яку першим забрався В.Б. Антонович, потім сам Д.І. Яворницький, за ним Д.І. Багалій та інші присутні [9, с. 151].

Можна стверджувати, що їхні дружні стосунки зміцніли під час мандрів від Одеси до Севастополя (на пароплаві), а потім повз «печерні міста» до Сімферополя. З останнього міста В.Б. Антонович повернувся до Києва, а Д.І. Яворницький з трьома учасниками з’їзду продовжував мандрувати Кримом. Про подальший шлях молодого дослідника дізнаємось з листа Д.І. Яворницького до В.Б. Антоновича, який було відправлено вже наступного місяця, коли Дмитро Іванович повернувся до Харкова [9, с. 18]. Тон листа передає велике захоплення особистістю В.Б. Антоновича, Д.І. Яворницький називає Володимира Боніфатійовича «незабвенным и бесценнейшим», але відчувається, що 28-річний дослідник намагається «розмовляти на рівних» із 50-річним маститим ученим. У своїй розповіді про відвідування Керченського археологічного музею Дмитро Іванович доволі жорстко поставився до особистості директора І. Гросса, який, за словами науковця, не турбувався ані про збереження експонатів музею, ані про кваліфіковані археологічні розкопки [9, с. 18]. Навпаки, в листі до Я.П. Новицького, описуючи ту ж саму подорож, Д.І. Яворницький досить лояльно згадує про І. Гросса та Керченський музей [9, с. 153]. Наступні чотири роки Д.І. Яворницький постійно шукатиме наукової підтримки В.Б. Антоновича, але цього так і не сталося [3, с. 38].

Під час VI АЗ в Одесі в житті Д.І. Яворницького відбулося ще одне знакове знайомство. Меценатка, фундаторка першого загальнодоступного приватного музею Лівобережної України (1880 р., с. Круглик на Полтавщині) К.М. Скаржинська отримала для свого музею від Д.І. Яворницького «фотографію запорожця», і в листі від 27 листопада 1884 р. прохала вченого надати деякі інші експонати для її музею [8, с.323-324]. Вона дуже цікавилася подальшою діяльністю Д.І. Яворницького («нет ли у Вас какой-нибудь новизны по археологии?»), а також станом здоров’я вченого після подорожі Кримом [8, с.324]. Коли в січні 1885 р. вчений відвідав Петербург, К.М. Скаржинська листом надала йому рекомендації, до кого з її знайомих звертатися, щоб відвідати різноманітні музейні заклади [1, с. 148; 8, с. 324-325].

28 серпня на засіданні відділення історичної географії та етнографії Д.І. Яворницький прочитав свій другий реферат під назвою «Исследования о Сечи». Очевидно, що молодий вчений скористався успішним досвідом попереднього прочитання публічних лекцій у Харкові весною 1884 р. [22, с. 21; 2, с. 18]. На початку виступу дослідник зазначив: «… я взял на себя смелость, по отдельным снимкам, помещенным мною на археологической выставке настоящего съезда, изложить, или, вернее сказать, напомнить вам некоторые моменты из истории изучаемого мною запорожского казачества» [18, с. 6]. Під час своєї захопленої розповіді про власні мандри по степах та Дніпру вчений демонстрував якісні фотознімки дніпрових порогів, види та плани козацьких місцевостей, креслення фортець, краєвиди Запорожжя. Преса зазначала, що «все это, осмысленное живым рассказом автора, самого побывавшего в этих местах и переданное живым, анекдотическим языком, в высшей степени интересовало публику» [18, с. 9]. Публіка нагородила реферат Д.І. Яворницького бурхливими оплесками. З цього приводу в листі до Я.П. Новицького вчений писав, що «прочел два реферата, к[ото]рые составили громкое имя мне. Газеты курят, графы, князья и профессора ищут знакомства. По совести сказать, я и не понимаю, почему т[а]к понравился другим» [9, с. 150]. Д.І. Яворницький жалкував, що Я.П. Новицький не зміг прибути до Одеси: «Учиться можно было много чему. Я выезжаю совершенно обновлённым человеком, много и в короткое время набравшим» [9, с. 150-151]. Тим не менш, Я.П. Новицький радів за друга і в листі від 20 вересня 1884 р. морально підтримував Д.І. Яворницького: «Продолжайте, Дмитрий Иванович, начатые Вами научные исследования смело и энергично… освещайте историю новыми фактами, и Вас благословит грядущее поколение» [7, с. 381].

Отже, з наведених джерел бачимо, що Д.І. Яворницький високо оцінив участь у VI АЗ в Одесі. Яскраві виступи та участь у створенні виставки з’їзду дали можливість молодому науковцю заявити про себе, привернути увагу відомих вчених та громадських діячів. Знайомство з класичними та середньовічними старожитностями Криму дозволило розширити кругозір, порівняти методи археологічних досліджень кримських музеїв того часу. Нові знайомства, зав’язані під час проходження з’їзду, підтримувалися в наступні роки і давали добрі творчі плоди. Не зважаючи на серйозні життєві труднощі сімейного та громадсько-політичного характеру, що випали на його долю в подальшому, вчений не тільки не полишає занять археологією, а навпаки, практично кожного року здійснює польові дослідження, у яких знаходить своє покликання. Як пізніше зазначав Д.І. Яворницький: «я сам археолог со времени VI Археологического съезда в Одессе» [23, с. 39].

Д.І. Яворницький брав найактивнішу участь в організації наступних АЗ, свідченням чого є жваве листування з головою МАТ, графинею П.С. Уваровою (49 листів П.С. Уварової до Д.І. Яворницького зберігаються в фондах Дніпропетровського національного історичного музею (далі – ДНІМ) [11, с 137-138]) та секретарем МАТ В.К. Трутовським (13 листів в фондах ДНІМ [11, с 136]), а також офіційні листи Імператорського Московського археологічного товариства до Д.І. Яворницького (57 листів в фондах ДНІМ [11, с 164-165]) з хронологічним діапазоном від 1885 до 1915 р. Вчений значився як організатор або учасник наступних АЗ (VII в м. Ярославлі 1887 р., VIII в Москві 1890 р., ХІ у Києві 1899 р., ХІІ у Харкові 1902 р.) [23, с. 11, 62, 64-66]. Але своєрідним підсумком діяльності Д.І. Яворницького в руслі проведення археологічних з’їздів став ХІІІ АЗ в Катеринославі (1905 р.), в організації якого вченому належала провідна роль. Він домігся дозволу на збереження місцевих знахідок в Обласному музеї ім. О.М. Поля, спеціальне приміщення для якого було урочисто відкрито до ХІІІ АЗ, став фактичним фундатором і першим директором музею, який в наш час носить його ім’я.

Бібліографічні посилання

  1. Абросимова С.В. Д.І. Яворницький в музейному співтоваристві свого часу / С.В. Абросимова // Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. – Д., 2009. – Вип. 11. – 146-156.
  2. Абросимова С.В., Парамонов А.Ф. Дмитро Яворницький та його родовід / С.В. Абросимова. – Харків, 2009. – 112 с.
  3. Абросимова С.В., Ченцова Н.В. Володимир Антонович і Дмитро Яворницький: до історії наукових і особистих взаємин / С.В. Абросимова // В зб.: Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки. – К., 2009. – с. 35-41.
  4. Бюллетени VI Археологического съезда в Одессе. № 2. (Из газеты «Новороссийский телеграф»). – Одесса, 1884. – 12 с.
  5. Бюллетени VI Археологического съезда в Одессе. № 4. (Из газеты «Новороссийский телеграф»). – Одесса, 1884. – 15 с.
  6. Гопенко І.В. ХІІІ Археологічний з’їзд у Катеринославі / І.В. Гопенко // Регіональне і загальне в історії: тези міжнар. наук. конф., присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-річчю ХІІІ археологічного з’їзду, листопад 1995 р. – Д., 1995. – С. 44-46.
  7. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 1: Листи вчених до Д.І. Яворницького / упоряд. С.В. Абросимова, А.І. Перкова [та ін.]. – Д., 1997. – 888 с.
  8. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 3: Листи музейних діячів до Д.І. Яворницького / упоряд. С.В. Абросимова, Н.Є. Василенко, А.І. Перкова [та ін.]. – Д., 2005. – 740 с.
  9. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 4: Листи Д.І. Яворницького до діячів науки і культури / упоряд. С.В. Абросимова, Н.Є. Василенко, А.І. Перкова [та ін.]. – Д., 2005. – 500 с.
  10. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 6: Листи друзів, приятелів і знайомих до Д.І. Яворницького / Укладачі: С.В. Абросимова, В.М. Бекетова, Н.Є. Василенко, В.В. Єкшов [та ін.]. – Д., 2012. – 848 с.
  11. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького: Каталог музейної колекції / Укладачі: С.В. Абросимова [та ін.]. – Д., 1992. – 224 с.
  12. Каковкіна О.М. Археологічні з’їзди другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в Україні. Науковий та суспільно-політичний аспекти: дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.01 / Каковкіна О. М. – Д., 1998. – 175 с.
  13. Каковкіна О.М. Місце археологічних з’їздів у дослідженні пам’яток Півдня України / О. М. Каковкіна // Регіональне і загальне в історії: тези міжнар. наук. конф., присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-річчю ХІІІ археологічного з’їзду, листопад 1995 р. – Д., 1995. – С. 42–44.
  14. Ковальова І.Ф. Внесок академіка Д. І. Яворницького у розвиток археології України / І. Ф. Ковальова // Регіональне і загальне в історії: тези міжнар. наук. конф., присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-річчю ХІІІ археологічного з’їзду, листопад 1995 р. – Д., 1995. – С. 39-41.
  15. Ковалева И.Ф. Днепрогэсовская археологическая экспедиция НАРКОМПРОСа УССР 1927-1932 гг.: дис. на соискание науч. степени канд. ист. наук: 07.00.06 / И.Ф. Ковалева. – Д., 1971. – 289 с.
  16. Лебедев Г.С. История отечественной археологии. 1700-1971 гг. / Г.С. Лебедев. – СПб., 1992. – 464 с.
  17. Рефераты заседаний VI Археологического съезда в Одессе. № 7. (Из газеты «Новороссийский телеграф»). – Одесса, 1884. – 17 с.
  18. Рефераты заседаний VI Археологического съезда в Одессе. № 10. (Из газеты «Новороссийский телеграф»). – Одесса, 1884. – 16 с.
  19. Руденко Г.Г. Археологія в краєзнавстві Катеринославщини (друга половина ХІХ – початок 30-х років ХХ століття). – Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.06 / Г.Г. Руденко. – Д., 2011. – 19 с.
  20. Світленко С.І. Д.І. Яворницький і ХІІІ Археологічний з’їзд у Катеринославі: особистість і подія на тлі епохи / С.І. Світленко // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: [зб. наук. пр.] / ред. кол.: С.І. Світленко (відп. ред.) [та ін.]. – Д., 2007. – Вип. 5. – с. 5-19.
  21. Труды VI Археологического съезда в Одессе (1884 г.). Том І. – Одесса, 1886. – 423 с.
  22. Шубравська М.М. Д.І. Яворницький: життя, фольклористично-етнографічна діяльність / Шубравська М.М. – К., 1972. – 252 с.
  23. Яременко І.І. Археологія в житті і науковій спадщині академіка Д. І. Яворницького: дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.04 / Яременко І. І. – Д., 1994. – 320 с.