В статті розглядаються процеси впровадження демократичних принципів в політичну систему і суспільне життя УРСР 70-х – 80-х рр. ХХ ст. з використанням матеріалів музейної колекції.
Одним з найважливіших наслідків політичних процесів кінця XX – початку XXI століття стало утвердження демократії як основної моделі світового суспільно-політичного устрою. Демократизація характеризується частковим перерозподілом політичної влади, делегуванням владних повноважень іншим суб’єктам права — громадянам та громадським інститутам і організаціям; закріпленням в законах прав і свобод людини; скасуванням антидемократичних законів та інститутів влади.
В історіографії процес демократизації радянського суспільства переважно пов’язують з часами «перебудови». Для розробки теми були задіяні праці з суміжних тем політичної, соціальної і юридичної історії радянської доби. Загальний суспільно-політичний контекст епохи представлений в наукових працях С. Кара-Мурзи і С.В. Кульчицького [3,5,6] які послідовно й на основі оригінальних концептуальних засад простежують політичний розвиток радянського ладу. Особливу увагу автори приділяють дослідженню історичних змін у партійній верхівці, домінуючи акценти в оцінках радянської дійсності робляться на тоталітарному її характері. Конституційне регулювання в СРСР, аналіз обмежувальних механізмів прав радянських громадян на об’єднання, статус і форми громадсько-політичних об’єднань представлені в наукових статтях Д.Ю Туманова, Т.М. Корольової, А.С. Шер’язової [4,10,15]. В наукових доробках М.В. Стрелець і Т.В. Сичевської [7,9] предметом дослідження стало відображення історії правозахисного руху в СРСР, виникнення і діяльність неофіційних громадських організацій, зміни у суспільній свідомості жителів України і Дніпропетровщини [2,14].
Обмежений обсяг статті не дозволяє в повній мірі відобразити інформативні можливості музейних предметів з колекцій ДНІМ. Ця проблема вирішується через висвітлення різнорідних музейних предметів та окремих комплексів, що відображають певні аспекти, що пов’язані з демократизацією радянського суспільства в означений період.
Музейні предмети, що хронологічно і змістовно відноситься до предмету дослідження складають близько 100 одиниць і можуть бути поділені на дві групи. Одна складається з матеріалів партійного керівництва, законів, нормативно-правових документів [11]. Друга група містить музейні предмети, що показують впровадження у життя і конкретну реалізацію означених процесів [12,13].
Характеризуючи науково-дослідний потенціал музейних колекцій по темі демократизації, слід зазначити, що переважна більшість матеріалів мають офіційний характер і в недостатній мірі відображають сутність процесів демократизації радянського суспільства в 70-х – 80-х рр.
У суспільно-політичному житті Радянського Союзу всі структури та організації, починаючи від самої партійної верхівки і закінчуючи товари-ствами філателістів чи любителів риболовлі, були намертво пов’язані між собою. Суспільство перетворилося на моноліт, який функціонував за командами з одного центру. Доленосними стали рішення ХХ з’їзду КПРС, суспільно-політичний аспект яких полягав у засудженні авторитарних методів управління [5, С.42].
Складна система компартійно-радянської номенклатури під час керівництва Л.І. Брежнєва, за відсутності масового терору не могла триматися тільки на засадах економічного та політичного залякування [6, С.129-130]. Декларація демократичних зрушень мала стати важелем пропагандистської машини. Нормативним провідником демократизації в СРСР стало прийняття Конституції 1977 року. У колекції ДНІМ зберігаються документи, які пов’язані із прийняттям Конституції 1977 року – текст Основного закону СРСР, програмні документи, брошури.
Конституцію УРСР було прийнято 20 квітня 1978 року позачерговою сесією Верховної Ради України. Свідоцтвами цих процесів є фотографії з фондів ДНІМ – зокрема фото: виступ Першого секретаря ЦК Компатрії України перед виборцями Баглійського виборчого округу з проектом Конституції УРСР 1978 р. [13; КН-93795]. В рамках підготовки до прийняття Основного закону відбувалися громадські обговорення, на фотознімках закарбовані обговорення проекту документа селянами колгоспу ім. Леніна Синельниківського району [13; КН-64563], та металургами доменного цеху №3 заводу ім. Петровського [13; КН-82858].
Конституція СРСР 1977 року проголосила, що громадяни СРСР мають усю повноту соціально-економічних, політичних особистих прав і свобод. Документи із музейної колекції свідчать,що громадяни СРСР мали право об’єднуватися в громадські організації [10, c.219], в них знаходять своє відображення міжнародні принципи прав і свобод людини [7, С.66].
У Конституції СРСР 1977 року громадським організаціям надавалося право законодавчої ініціативи у висуванні, так і в обранні депутатів. Громадянам та громадським організаціям декларувалося вільне і всебічне обговорення кандидатів у депутати, а також право агітації [1, c. 196]
В музейній колекції ДНІМ знаходяться численні свідчення втілення цих законодавчих ініціатив у життя: агітаційні листівки, фотографії зустрічі з кандидатами [13; КН-144339], голосування на виборчих дільницях [13; КН-97530,КН-141341], збори виборців [13; КН-134260]. Зберігаються фотознімки депутатів Верховної Ради СРСР та УРСР, а також місцевих рад. Привертають увагу документи депутатів: це – посвідчення, візитні картки [11; КН-34007], значки «Депутат Верховного Совета СССР» [12; КН-26744], брошури з рішеннями сесій [11; КН-139916].
У Конституції СРСР закріплювалася участь громадських організацій в управлінні державними і громадськими справами, у вирішенні політичних, господарських і соціально-культурних питань. У якості громадських організацій в СРСР створювалися профспілки, комсомол, кооперативні об’єднання суспільно-політичні організації, творчі союзи [4, c.219].
Про діяльність цих громадських організації ми знайдемо інформацію в значному масиві музейних предметів. Архівна група зберігає заяви та постанови про прийняття до лав ВЛКСМ, комсомольські білети, грамоти комсомольців. Доволі репрезентативна музейна колекція фотогрупи. Зберігаються фотографії в яких закарбовані урочистості комсомольської організації області і події в житті окремих її членів – наших земляків [13; КН-85619, КН-84588]. Велику частину пов’язаних з комсомолом музейних предметів представляє речова група: це – атрибутика ВЛКСМ: прапори, вимпели, почесні медалі, медалі присвячені ювілеям організації [12; КН-118516, КН-110932, КН-114958, КН-119219, КН-25536].
В період, який називали «розвинутим соціалізмом» в СРСР створювалися і досить тривалий час існували громадські організації, цілком самостійні по відношенню до партії і держави [10, c.220]. «Народна» демократизація України в 60-80 роках відбувалася під гаслами національно-визвольного руху. Однією із перших у 1959 році була створена Українська робітничо-селянська спілка (УРСС). Автором програми УРСС – організації партійного типу став Левко Лук’яненко. Це була одна із перших спроб утворення організації альтернативної до Комуністичної партії Радянського Союзу. За незалежність України боролась створена в 1964 р. на заході України підпільна організація «Український національний фронт» (УНФ). Вони розповсюджували видання, листівки, меморандуми і заяви УНФ, літературу.
На початку 60-х років XX ст. з’явилися нові форми національно-демократичного руху, передусім – само видавнича діяльність. Досить відомим в само друку був колективний лист творчої молоді міста Дніпропетровська, за який отримав вирок Іван Сокульський. Деякі його листи і вірші, які він відправляв додому із таборів, знаходяться у фондах [11,НВ-18801], [14, c.297-303]. Також важливим свідчення каральних процесів являють собою протоколи обшуків, повістки М. Скорика, якого за «неправильну поведінку і участь в ідеологічно шкідливих діях» було виключено з лав КПРС [2, c.287-289]. Само друком з’явилося і інформаційне видання «Український вісник», який публікував само друки з об’єктивною інформацію про події і явища суспільного життя. У фондах Дніпропетровського історичного музею зберігається один машинописний примірник «Українського вісника», шостий номер за 1972 рік, в якому ми знаходимо повідомлення про репресії в Дніпропетровській області, про самоспалення жителя м. Дніпропетровська Василя Макухи в знак протесту проти поневолення України [14, c.303].
Документи про діяльність неформальних організацій, масових рухів, що пізніше привела до утворення багатопартійної системи також знаходяться в фондах музею. Найпоширенішою формою діяльності нефор-малів були мітинги та демонстрації. Вони проходили у парку ім. Чкалова, на Театральній площі, на стадіоні «Металург», у літньому кінотеатрі «Експрес». Плакати, емблеми, прапори з символікою зберігаються в музейній колекції [2, c.296].
Документальні, речові і фотографічні джерела, з яких складається колекція на означену тему, дещо фрагментарно висвітлює відповідні події і явища. З іншого боку, характерні особливості колекції дають змогу до залучення її матеріалів в виставково-експозиційній діяльності у доволі широкому тематичному спектрі, надати новий вимір, доповнити контекст експозиційному висвітленню тем: суспільно-політичних організацій, партійної історії, дисидентського руху тощо.
Подальша робота по освоєнню теми і комплектуванню фондів, що проводиться в музеї дасть змогу більш змістовно та всебічно відтворити демократичні процесу у цей непростий період нашого минулого.
Список використаної літератури:
- Борисов О. В. Формирование избирательной системы советского государства // Ученые записки Орловского государственного университета. Выпуск 2009. – № 3. – С.194-196
- Історична пам’ять Дніпропетровщини: колективна монографія. — Д.: Вид-во «Монолит», 2012.— С. 275-300.
- Кара-Мурза С. Причины краха советского строя: результаты предварительного анализа // Наш современик. -2012. – № 1. –С. 194-220.
- Королева Т.М. Нормативно-правовая база государственной молодежной политики с 1960-х по 1980-е гг.//Вестник Томского Государственного университета. – 2009. – №321. – С.98-100
- Кульчицький С. Відносини суспільства і держави: радянський варіант //Історія в школах України, 2009. -№ 10. – С. 42-48.
- Кульчицький С.В. ХХ з’їзд КПРС – переломний пункт в історії радянського комунізму // Український історичний журнал. – 2006. – № 2. С. 106-142.
- Сычевская Т. В. Права человека в конституциях и национальных законодательствах на примере России и Германии (сравнительно-правовой анализ) // Сборники конференций НИЦ Социосфера. 2011. № 26. – С. 66-68.
- Сіренко В. Велика зона злочинного режиму / В. Сіренко. – Д. : Пороги, 2005. – С. 122.
- Стрелец М. В. Правозащитное движение в СССР в эпоху Л. И. Брежнева: некоторые аспекты истории // Вестник Рязанского государственного университета им. С.А. Есенина. 2013. № 3 (40). – С. 1-12.
- Туманов Д.Ю. Конституционное регулирование права граждан СССР на объединение //«Актуальные проблемы экономики и права». -2012. № 3. –С. 218-220.
- Фонди Дніпропетровського національного історичного музею ім..Д.І.Яворницького(далі ДНІМ).. Архівна группа: КН-25853; КН-34007; КН-64561; КН-96545; КН-101137; КН-126848; КН-11071; КН-139915; КН-139916; КН-141041; НВ-18801
- Фонди ДНІМ. Фалеристична група: КН-25536; КН-26744; КН-110932; КН-114958; КН-118516; КН-119219
- Фонди ДНІМ. Фотогруппа: КН-64563; КН-82858; КН-82885; КН- 84588; КН-85619; КН-93795; КН-96775; КН-97530; КН-112712; КН-134260; КН-141341; КН-141422; КН-144339
- Шеймина Н.М. Опозиційна преса в русі опору (1960-1980 роки) // Видатні особистості. Музейна персоналістика (Матеріали обласної музейної наукової конференції, випуск 10). – Д.:АРТ-ПРЕСС, 2008. – 336 с.
- Шерьязова А.С. Взаимоотношения государства и общественных объединений в советский период // № 18 (194) / 2010. – С. 24-26.
Рангно Юлія, с.н.с. відділу історії України і краю сучасного періоду
