В науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького відкрита чергова книжкова виставка. Вона присвячена 25-річчю прийняття Конституції України. Метою виставки є висвітлення історії становлення та утвердження Основного Закону країни.
Незалежність України базується не тільки на духовних та культурних основах, а на міцному інституційному та правовому підґрунті. Конституція – основний закон будь-якої держави, який визначає державний устрій, структуру державної влади.
24 серпня 1991 р. відбулася доленосна подія – позачергова сесія Верховної Ради України дванадцятого скликання ухвалила Акт проголошення незалежності України і низку постанов про політичну обстановку в країні. Відразу після проголошення незалежності перед Україною постали нагальні проблеми державного будівництва, створення відповідних органів управління та інституцій, перехід до демократичного громадянського суспільства. У другій половині 1990-х років продовжилася розбудова державних інституцій.
1991 рік приніс Україні довгоочікувану омріяну незалежність, але справа вироблення Основного Закону молодої держави вимагала тривалого аналізу та переосмислення історичного досвіду. Нарешті, через 5 років, 28 червня 1996 р., Україна отримала конституцію. В «конституційну ніч» (з 27 на 28 червня) після 24 годин безперервної роботи, 321 голосом «за», (45 – проти, 12 – утримались, 17 – не голосували), вищий законодавчий орган країни – Верховна Рада – ухвалила й ввела в дію Конституцію України.
Конституція України визначає основні положення щодо державного і суспільного ладу, правового статусу особи, форм безпосередньої демократії, організації державної влади і місцевого самоврядування. Найбільша увага в документі приділяється правам і свободам людини і громадянина та механізму їх реалізації. У січні 1997 р. розпочав роботу Конституційний суд України.
Конституції України виповнюється чверть століття. Проте традиції конституційного процесу в Україні мають набагато більш давню історію та сягають кількох століть.
У 1710 р. на Бендерській Раді було ухвалено знаменитий документ – «Пакти і конституція прав і вольностей Війська Запорозького», який вважається першим конституційним актом України. Головним автором її став гетьман Пилип Орлик (1672-1742). Конституція 1710 р. являла собою угоду між гетьманом та козацькою старшиною, яка не лише регулювала взаємини між українськими станами, але й визначала внутрішній устрій та зовнішні відносини козацької держави. Головні положення документа передбачали збереження православ’я як державної релігії та утвердження самостійної церкви, проголошення станової виборної конституційної монархії, встановлення колегіальної форми правління та виборність усієї державної адміністрації. Конституція 1710 р. діяла на Правобережній Україні до 1714 р., текст був складений латинською та руською мовами. Вона стала невичерпним джерелом для наступних державотворчих змагань українців і вагомим внеском до історико-правової думки.
Ідеям, закладеним у Конституції 1710 р., не судилося отримати свою реалізацію на початку XVIII ст. Проте закладене розуміння державотворчого процесу не давало спокою багатьом діячам національного відродження XIX – початку XX ст. Ідея української незалежності та організації держави пронизує багато текстів, зокрема, документи Кирило-Мефодіївського братства («Книги буття українського народу» М. Костомарова та ін.), статтю І. Франка «Україна irredenta», стаття М. Міхновського «Самостійна Україна» та ін.
Українська революція 1917-1921 рр. стала першим етапом новітнього державотворення та вироблення низки документів конституційного характеру: Універсали Української Центральної Ради, Акт Директорії про злуку та ін. Конституцієтворчий процес продовжився і в екзилі.
Серед джерельних матеріалів, представлених на виставці, відмітимо текст Конституції 1710 року, тексти документів періоду Української революції, текст Конституції України 1996 року.
На виставці представлені основні дослідження, присвячені історії вироблення конституційних документів України. Це, зокрема, книги «Нова Конституція України: текст основного закону, огляд і коментарі» (1996), «Історія української конституції» А.Г. Слюсаренка та М.В. Томенка (1993), «Українська ідея: перші речники» (1994), «Вивід прав України» (1994), «Історія держави і права України» С.В. Кульчицького, М.І. Настюка, Б.Й. Тищика (1996), «Національний розвій України» Ю.І. Римаренка (1995), «Україна: віхи історії» (2001).
Важливим здобутком конституційного процесу незалежної України протягом 1990-х років стало збереження громадянського миру і міжнаціональної злагоди. У двадцять перше століття Україна ввійшла як визнаний член цивілізованого світу.
Сьогодні Конституція України – основний документ держави та запорука її стабільного розвитку.
Виставка працює з 23 червня до кінця серпня 2021 р. в Науковій бібліотеці ДНІМ, просп. Яворницького, 18, 1 поверх.
