4.11.1924 – 17.12.1943
Герой Радянського Союзу
Дата указу: 29.03.1944. Указом Президіуму Верховної Ради СРСР за мужність та героїзм, проявлені в боях, рядовому Тугумбаєву К. О. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Посмертно.
Народився 4.11.1924 р. в с. Турата Усть-Канського р-ну Горно-Алтайської Автономної області Алтайського краю в родині селянина. Казах. Закінчив 7 класів. Працював вчителем начальної школи. В Радянській Армії з 1942 р., на фронті з травня 1943 р. В боях був важко поранений і 17.12.1943 р. помер. Похований у с. Канівське Запоріжської обл. Ім’ям Героя названа вулиця в с. Усть-Кан та школа в Чорно-Ануйськом.
Розвідник взводу розвідки 1116-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії 12-ї армії. Рядовий.
Після взяття м. Синельникова дивізія вийшла до Дніпра в районі Петрово-Свистуново Вільнянського р-ну. На підготовку до переправи виділялося 3 дні. За цей час треба було підготувати особовий склад, в першу чергу, в психологічному відношенні. Дніпро вражав шириною і багатоводністю. При переправі від вогню противника не сховатися. Командири і політробітники працювали з воїнами з питання подолання страху. Готували плавзасоби з підручних матеріалів. Робота кипіла цілодобово. У цієї робочій каруселі був задіяний і Тугумбаєв.
Формувалася перша штурмовая десантная група. Розвідники, які повернулися з правого берега, повідомили цінні відомості про розташування вогневих засобів супротивника, що негайно було враховано в планах операції. Виходячи з обстановки, командир дивізії призначив переправу в ніч на 26 вересня 1943 року. Час тягнувся. Зросло хвилювання. Були написані листи рідним і близьким. Була дана команда на посадку в човни. Відпливли. Темна ніч приховувала сміливців. Все йшло за планом. Ступивши на правий берег, Тугумбаєв стрімко кинувся до ворожих окопів. Зав’язався бій. Десантники билися мужньо. Але тут раптово застрочив кулемет. Його вогонь змусив воїнів залягти. Обстановка ускладнювалася. Тугумбаєв, оцінивши обстановку, вирішив знищити кулеметний розрахунок. Треба була рішучість і раптовість. Взявши 2 гранати, він повзком, перебіжкою наблизився до кулеметної точки й кинув гранати. Пролунали два вибухи. Кулемети замовкли. Атакуючий піхоті був відкритий шлях. Тугумбаєв, включившись в атаку, увірвався з товаришами в траншею супротивника. Ворог не витримав натиску, відступив. Штурмова група, переслідуючи супротивника, просунулася вперед і значно розширила плацдарм, створивши умови для переправи основних сил полку і дивізії. А допомога була дуже потрібна. Війська, понесли серйозні втрати, а тому мали потребу у поповненні.
Воїни окопалися на вигідних рубежах. Противник здійснив ряд контратак, але стійкість і відвага стрільців не дозволили ворогу досягти успіху. Захист був стійким. Тугумбаєв перебував на найбільш небезпечних ділянках. Особистим прикладом надихаючи товаришів. Влучний вогонь з автомата влучав у ворога.
Після були ще більш важкі бої. У боях на Запорізькій землі розвідник був важко поранений і 17.12.1943 року помер від отриманих ран.
