КРИМ. Бельгійські трамваї в Севастополі та Сімферополі. Гроші французьких банків на металургійний завод в Керчі.
Акціонерне товариство «Севастопольський трамвай» (Tramways de Sebastopol SA) було створене групою бельгійських підприємців в Льєжі (Бельгія) 27 лютого 1899 р. До Правління товариства в Брюсселі увійшли вже добре відомі на цей час в Україні підприємці – інвестор з міста Льєж Жорж Шодуар (голова), А. Дюпон Рюклю, Ів. Шарльє, банкір Жюль Нагельмакер. Директором-розпорядником в Україні став інженер Чезідо Дель – Пропосто, який мешкав в Миколаєві. Основний капітал Т-ва – 2 млн франків (20 тис акцій по 100 фрн). Мета Т-ва – експлуатація електричної залізниці і освітлення, а також застосування електричної енергії для інших промислових потреб в Севастополі.
На той час трамвай в місті вже працював, збудований французьким товариством «Генеральна компанія тяги та електрики» разом із групою бельгійських та німецьких підприємців, до якої входили Рене та Іван Шарл’є (бельгійський консул в російській імперії та його брат), Ігнатіус, інженер Лев Вайншток, І. Делейтремм. Обладнання та устаткування, моторні і причепні вагони для залізниці надійшли з Німеччини та Бельгії.
24 вересня 1898 року відкрито пасажирський рух від залізничного вокзалу в гору до центра міста. 31 грудня відкрили рух на Круговій лінії. Довжина мережі на трьох лініях становила 9 км. У 1909 р. трамвай перевіз 2705, 5 тис. пасажирів. У 1914 р. бельгійське товариство збудувало і відкрило рух трамваю на Корабельній стороні. У 1915 році в місті працювало 5 маршрутів трамваю довжиною 12,9 км., з 36 вагонами, на яких перевезли 6828 тис. пасажирів. Зупинився рух навесні 1919 р. через відсутність палива на електростанції. Відновив роботу у 1921 р. і працював до 1942 р. У 1945 році через значні руйнування трамвай остаточно припинив свою роботу.
Історія Сімферопольського трамваю розпочалася у 1881 році з пропозиції француза пана Маккаверна збудувати кінний трамвай. Пропозиція не задовольнила міську думу як і інші проекти, запропоновані протягом майже 30 років! Нарешті 20 травня 1910 року в Брюсселі відбулося підписання контракту між міською думою і бельгійським акціонерним товариством «Трамваїв та електричного освітлення Сімферополя» в особі Люсьєна Дангле на концесію терміном на 40 років. Статут Т-ва зареєстрований 18 липня 1911 р. на фондовій біржі Брюсселя. Основний капітал – 3,5 млн франків (35 тис акцій по 100 фр.)
Протягом 1911-1912 рр. готували та узгоджували проект трамваю. Враховуючи вузькість вулиць старої частини міста, трамвай будували з колією 1000 мм. Влітку встановили трамвайні та освітлювальні стовпи. Моторні і причіпні вагони надійшли з бельгійських заводів. 1914 року спорудили депо на 28 вагонів.
Урочисте відкриття трамваю відбулося 12 серпня 1914 року на першій лінії – Вокзал – вул. Кантарна – вул. Госпітальна. На малюнку примірника облігації трамваю в Сімферополі, що є в колекції музею, зображений двоповерховий трамвай, що рухається по вул. Кантарній. До 1 листопада відкрився рух на всіх трьох лініях: Феодосійська – Севастопольська, Пам’ятник Долгорукову – вул. Бульварна. Загальна протяжність колій – 13 км. У жовтні 1914 р. трамвай перевіз 344,7 тис. пасажирів.
З початком Першої Світової війни поставки з Бельгії вагонів та обладнання припинились.
У лютому 1918 року трамвай націоналізували. Протягом 1918-1923 рр. рух трамваю неодноразово зупинявся та відновлювався через брак нафти. Лише 1924 року відбулося урочисте відкриття руху. До 1944 року на лініях працювало 8 поїздів (моторні + причіпні вагони) бельгійського виробництва.
У 1970 році, тобто через 56 років, трамвайних рух було закрито і замінено тролейбусами.
У 1899 році на Паризькій Біржі з’явилися акції Товариства Керченських металургійних заводів і рудників (рос. і франц. мовами). Покупцями акцій стали французькі банки, і в першу чергу банк «Генеральне Товариство», які шукали розміщення своїх «зайвих» грошей за кордоном. Французи встановили зв’язки з місцевими підприємцями, які отримали гроші від продажу акцій для утримання та розвитку заснованого у 1897 році заводу на базі керченської руди. Саме це було метою створення нового акціонерного Т-ва в Керчі.
Статут Т-ва затверджено 26 березня 1899 р. з основним капіталом 14999812 руб. 50 коп. Було видано 79999 акцій по 187,50 руб. кожна ( = 500 франків). До складу Правління Т-ва увійшли російські та французькі підприємці – Юрій Горяїнов, А. Паулуччі, Маріус Горже, Теодор (Федір) Моте, чиї підписи стоять на музейному примірнику акції.
Отримані від продажу акцій гроші пішли на будівництво першої доменної печі. ЇЇ урочисто освятили й задули 30 травня 1900 р. під малиновий дзвін керченських церков. Незабаром збудували другу ДП, коксові батареї, томасівський і прокатний цехи, фабрику для спікання та брикетування руди. На заводі працювало 2460 робітників. Одразу підприємство зайняло провідне місце в економіці Кримського півострова. Завдяки заводу спорудили залізничне сполучення Керч – Джанкой.
У 1902 р. через світову економічну кризу завод зупинився. Відновив роботу у 1905 році спочатку у складі Брянського Т-ва, пізніше увійшов до Таганрозького металургійного товариства. У 1913 р на заводі працювало 4 тис робітників, вироблялось 16 млн. пудів чавуну для переробки у сталь.
Влітку 1917 р. підприємство зупинилося. У 1920 – ті роки відновилася робота на заводі і руднику(залізорудний комбінат). На запрошення радянського уряду в Керчі працювали німецькі, американські, французькі, угорські інженери. З 1927 року завод носив ім’я Петра Войкова, радянського дипломата вбитого у Варшаві.
Автор: Лазебник В.І. 7 грудня 2023 р.
