Частина 1. Кінні трамваї в Одесі і Харкові.
Бельгійські трамваї були відомі в усьому світі і їхні холдинги успішно керували трамвайними перевезеннями у Франції, Італії, Іспанії та Латинській Америці. Бельгійська міська залізниця була найгустіша в Європі! Трамвайна справа за об’ємом інвестицій і отриманих дивідендів в Україні стояла на другому місці після металургії – 63,3 млн золотих франків вклали бельгійці в цей бізнес, а отримали дивідендів 32,8 млн золотих франків.
Бельгійські трамвайні компанії були операторами трамваїв у 8 містах України, переважно в тих, де працювали їхні промислові компанії – на сході та півдні. Найбільшими компаніями були «Союз трамвайних шляхів», «Компанія тяги та електрики», «Генеральне товариство трамваїв та застосування електрики», «Взаємна компанія трамваїв». Засновниками компаній були банкіри і підприємці – Жюль Урбан, Едуард Отлє, Жорж Шодуар, Жюль Нагельмакер, Едуард Тис, брати Шарльє – Іван і Рене (бельгійський консул в імперії). Відкривалися підприємства на умовах концесії (із загального прибутку від експлуатації сплачувався визначений договором відсоток місту), і терміном діяльності від 25 до 50 років.
Всі акціонерні товариства створювалися в Бельгії, інвесторами і акціонерами були підприємці, банкіри і пересічні громадяни королівства. Штаб – квартири Правлінь компаній знаходилися в Брюсселі та Льєжі. Керівниками підприємств в містах призначалися бельгійські інженери і галузеві спеціалісти. Їх імена зустрічаються на шпальтах місцевої періодики – найбільш відомі: Еміль Осипович Камб’є і Раймонд Емілійович Легоде в Одесі, Гастон Емільйович Камб’є в Катеринославі.
Бельгійські трамваї починають свою історію в Україні від 1880 року – спочатку як рейковий транспорт на кінній тязі і частково на паровій тязі, пізніше – з електричними двигунами. Під словом «трамвай» 150 років тому розуміли міську пасажирську (і не тільки) залізницю незалежно від виду застосування тяги.
Перші кінні трамваї було відкрито 1880 р. в Одесі, 1882 р. – у Харкові, 1891 р. – у Києві, 1892 р. –у Бердичеві, 1897 р. – у Миколаєві. У 1881 р. частково почав працював паровий трамвай в Одесі, а з 1892 р. – у Києві. Перший «справжній» – електричний – трамвай в Україні було відкрито в Києві 1892 р., а другим містом став Катеринослав(сучасний Дніпро) – тут одразу відкрили електричний трамвай через нерівну поверхню міста, розташованого на трьох пагорбах. Електричні трамваї коштували дорого, але давали очевидні переваги перед кінською тягою у швидкості і зручності. Вагони конки рухалися зі швидкістю 6 км на годину, електричні – 10 км.
Трамвайна справа вимагала значних початкових інвестицій, а на прибуток доводилося чекати тривалий час, при чому в умовах гострої конкуренції. Для вирішення транспортних проблем швидко зростаючих міст міська влада оголошувала «змагання»( тендер), можливість участі в якому надавалася усім бажаючим. Тут у бельгійців майже не було конкурентів, бо трамвайна справа була «чисто бельгійською галуззю підприємництва, бельгійською спеціальністю», і саме бельгійські компанії його вигравали.
Так відбулося і в Одесі, яка стала першим містом в Україні (і в російській імперії) по вулицях якої їхали трамваї на кінній тязі. У квітні 1880 року міська дума уклала договір про будівництво і експлуатацію трамваю в Одесі з бельгійською компанією Entreprises electrique & SGBEE & SGCFE (Urban). Отримавши концесію, засновники відкрили підписку на акції ще не створеного акціонерного товариства на Брюссельській Біржі. Акції, номінальна ціна яких була у 100 франків, неофіційно вже коштували у 125, 130 і 135 франків, тобто з премією від 25 до 35 %. Така була гарячка !!! Примірники першої акції 1880 року і облігації 1881 р. є в музейній колекції.
Перші лінії конки уклали навесні 1880 р. і 20 липня відкрили рух Ланжеронівською гілкою, 26 липня – Рішельєвською. Вже в цьому році вагони конки перевезли 1,5 млн пасажирів – перші вагони містили 8-10 пасажирів. Пізніше з’явилися нові вагони на 40-50 пасажирів. 1881 р. трамвайні лінії, що на ухилах, було переведено на парову тягу. Перші вагони і паровози надійшли з Німеччини.
Для експлуатації кінного трамваю 11 травня 1882 р. в Брюсселі створили «Акціонерне товариство кінної залізниці в Одесі» – Societe anonyme des tramways d` Odessa – з капіталом у 6054400 франків. Компанія видала 60544 акції по 100 франків. Головою Правління в Брюсселі став Е. Баельд, одним з членів правління був К. Шарльє, родич Р. Шарльє, бельгійського консула в імперії. Директором конки став бельгієць Еміль Камб’є, який доклав чималих зусиль для організації підприємства.
Що таке конка? Це відкритий або закритий вагон з лавками для сидіння пасажирів, який тягли один чи два коні. На крутих ухилах підпрягали третього коня – для цього в таких місцях стояли в очікуванні трамваю спеціальні конюхи з додатковими конями. Підприємство конки – складне, клопітке і багатолюдне господарство: депо для 200 вагонів, стайня для 200 -400 коней, станції, ремонтні майстерні і штат працівників у 796 чоловік(1902 р.). Це кондуктора – 212, кучера -172, контролери – 18, конюхи – 110 і 52 таких,що приводять коней в місцях підйому, начальники станцій – 14, плюс начальники конюхів, поїздів, депо. А ще чистильники і заметальщики, що прибирали гній на вулицях та стоянках коней, та ті, що вивозили гній зі стаєнь.
А чи зручно і безпечно було їздити у вагонах конки, особливо у відкритих? Одеські газети писали: «В вагоне конки, вмещающем самое большее 30 человек, набивается публики вдвое более, за отсутствием другого вагона. Паровозы парового трамвая на Большой Фонтанке отапливаются столь скверным углем, что пасажири положительно задыхаются. Их одежда становиться совсем черной».
«На повороте лошади конки понесли, вагон опрокинулся, и мещанин Бальчов выпал из вагона на мостовую. Его пришлось отправить в больницу с переломом правой голени. Причина – лопнул тормоз. Теперь больной ходит на костылях и лишился возможності заниматься физическим трудом. Бальчов просит о присуждении с дирекции 10000 рублей компенсации».
Мережа ліній постійно збільшувалася, улаштовуючи дачні та курортні напрямки, і на 1900 рік вже діяло 19 ліній бельгійського трамваю як кінного так і парового. У 1909 р. конка принесла дохід у 3,5 млн бельгійських франків, а чистий прибуток становив 1,2 млн. Загальна довжина колій – 73,5 км. Отриманий прибуток використали для електрифікації конки.
У 1908 році місто підписало угоду з бельгійським товариством на електрифікацію ліній конки. Моторні вагони на 55 місць надійшли з Бельгії та Франції. Урочисте відкриття відбулося 24 вересня 1910 р. за участю директора трамваю Раймонда Легоде і одеського градоначальника Ш. Толмачова. Р. Легоде народився в Брюсселі, у 1872 р. закінчив Політехнічну школу. Був членом правління трамвайних товариств в Києві та Катеринославі (Дніпро).
У 1914 р. трамвай мав 32 лінії (95% електрифіковані), перевіз 54,3 млн. пасажирів, отримавши прибуток у 6,5 млн. франків. Під час Першої світової війни трамвайне господарство занепало, через брак палива на лінії повернулись кінні та парові трамваї. У 1919 р. рух припинився взагалі. На початку 1920 р. представники бельгійського товариства залишили Одесу. Лінії бельгійського трамваю відновили протягом чотирьох років – до початку 1925 р.
Харківський трамвай.
Другім містом де відкрився бельгійський кінний трамвай став Харків. У червні 1882 року міська управа уклала контракт з бельгійськими підприємцями Клеманом Бонне і Едуардом Отле (голова групи «Союз трамвайних шляхів») на обладнання в місті кінної залізниці завдовжки 18,7 км. Бельгійцям було надано концесію на 42 роки. Того ж року розпочалося будівництво і 24 вересня 1882 р. відкрився рух на лінії Вокзал – Центр.
На виконання концесії в частині експлуатації залізниці у 1883 році в Брюсселі створили акціонерну компанію «Харківських кінно – залізних шляхів». Правління, на чолі якого стояв К. Дюпюіх, видало 53250 акцій по 50 франків (основний капітал 2662500 фрн). На Брюссельській біржі акції котирувалися по 122 франка. На 1884 рік мережа ліній мала довжину 5,8 км. За 1882-1883 рр. перевезено 2170 тис. пасажирів. У 1885 році лінію трамваю проклали Сумською вулицею.
Дві лінії бельгійського кінного трамваю довжиною 10,7 км проходили центральними вулицями міста. Вагони ходили з 8:00 до22:30, плата за проїзд становила 5 копійок. У 1899 році бельгійці запропонували побудувати вісім ліній електричного трамваю з продовженням концесії ще на 27 років. Але домовитися з містом не прийшлося. Місто, розуміючи користь муніципального трамваю, своїм коштом побудувало першу лінію електричного трамваю і у 1906 році відкрили рух німецькими моторними вагонами місткістю 36 місць.
На 1913 р. 2 лінії конки мали довжину у 10,29км, а 5 міських ліній електричного трамваю – 18,34 км. Перевагою бельгійської конки було те, що конка проходила центральними вулицями міста, що було значною вигодою перед міським електричним трамваєм. Так, у 1913році конка перевезла 14 млн, трамвай – 15 млн. пасажирів, хоча довжина його була вдвічі більшою.
Наприкінці 1917 р. бельгійську концесію на конку було ліквідовано, але вона ще працювала до березня 1919 року, коли рух кінною залізницею остаточно припинився.
Автор: Валентина Лазебник, 23 лютого 2024 р.
