14 червня (26.06. за н.с.) 1897 р. мешканці Катеринослава вийшли на головний проспект щоби побачити важливу для міста подію: перший рейс чудо – техніки того часу – електричного трамваю.
Прикрашений кольоровими стрічками і прапорцями відкритий вагон з почесними гостями, серед яких міський голова Іван Греков, інженер і будівник залізниці Олександр Коган, гласні міської думи, урочисто виїхав з трамвайного депо на Озерній площі і під радісні вигуки та оплески містян поїхав проспектом до Соборної площі.
Тоді вони ще не знали, що зміниться влада, назва міста і самого проспекту, і тільки трамвай не змінить свого маршруту, будучи протягом вже 127 років (!!!) улюбленим транспортом для городян. І це правда: рейки першого електричного трамваю України в Києві вже розібрані, а маршрут №1 в Дніпрі працює до сьогодні.
А починалось це так…
У 1892 році міська дума прийняла рішення про будівництво кінної залізниці. Але будівництво все ніяк не розпочиналося. Місцевий гумористичний журнал шуткував щодо цього:
- Як, на твій погляд, конка пройде між бульварами чи на одній з боків вулиці?
- Мені здається, що їй призначено не пройти, а прокотиться на вороних!
Так воно і сталося. Новообрана міська дума, міські інженери, зважаючи на швидке економічне та територіальне зростання міста, сприяли прийняттю рішення про побудову в місті саме електричного трамваю. Цього вимагала і нерівна поверхня міста, розташованого на трьох пагорбах. Електричні трамваї коштували дорого, але давали очевидні переваги перед кінською тягою у швидкості і зручності.
Гроші знайшлися у французів і бельгійців, десятки підприємств яких вже працювали в губернії: в Криворіжжі, Донбасі і в самому Катеринославі. На початку 1895 р. на запрошення міської думи до Катеринослава приїхали представники франко – бельгійського акціонерного товариства для вирішення питання будівництва в місті електричної залізниці. У травні були розроблені умови попередньої угоди з інвесторами. 3 червня 1896 року міська управа підписала концесійну угоду з катеринославським купцем першої гільдії І.М. Файном – представником французького акціонерного товариства «Центральна компанія залізниць і трамваїв», якій надавалися права на будівництво «на свій рахунок, страх і ризик мережі міської електричної залізниці для перевезення пасажирів» і експлуатацію підприємства протягом 40 років.
Місто отримало 50 тис. руб. сріблом застави, і 4 червня на Озерній площі (нині – проспект Д. Яворницького, 119-а) відбулася закладка будівлі Центральної електричної станції трамваю. На урочистостях були присутні губернатор, міський голова і думські гласні. Випили чимало шампанського, виголосили багато тостів за присутніх, за технічний прогрес і будівельників трамваю. Наступного дня будівництво розпочалось.
На спорудження складного інженерного підприємства надали усього один рік! Цей дуже малий термін Дамокловим мечем висів над справою, адже не виконання робіт у визначений термін загрожувало втратою концесії і усього зробленого на червень 1897 р. А справа була надто прибутковою!
Трамвайні колії укладали у просторі між бульварами Катерининського проспекту – від вокзалу до Соборної площі (6078 м.). За рік було укладено 17,23 км колій. На Озерній площі побудували трамвайне депо на 48 вагонів, ремонтні майстерні та електростанцію, що працювала на вугіллі. Тут зросли будинок для управління залізницею з квартирою для директора, приміщення для службовців та контори. Надскладними були роботи з водопостачання та водовідведення. Усе устаткування для залізниці доправила й змонтувала німецька фірма «Шуккерт і К», спеціалісти якої приїхали до Катеринослава. З Німеччини надійшли 17 закритих і 9 відкритих літніх моторних вагонів, а також 25 відкритих причіпних на 26 і 32 місця з громовідведенням, опаленням і освітленням на 5 лампочок. Для виконання робіт з електричного устаткування запросили відомого бельгійського інженера – електрохіміка Ван – Флоттена.
Випадково в місті знайшлися троє водіїв, що працювали на трамваї в Києві, які навчили керуванню 12 місцевих робітників, необхідних для початку руху. І трамвай покотився!
Головною лінією трамваю стала Вокзал – Проспект – вгору до Соборної площі – і навколо неї до табірних казарм (нині перехрестя проспекту Науки і вул. архітектора О. Петрова). В липні відкрили дві бічні гілки: Пристань – вул. Йорданська (Коцюбинського) і Пристань – вул. Базарна (нині – Святослава Хороброго) до Сінного ринку.
Інтерес місцевого населення та приїжджого люду до трамваю був величезним. Щоби проїхатись на трамваї в теплі літні дні, публіка іноді очікувала трамвай цілу годину! Пасажирський рух стрімко розвивався. Вже в перше півріччя трамвай перевіз 2275902 пасажири, тобто кожен житель міста проїхав в ньому 20 разів!
В серпні 1897 р. в Брюсселі бельгійські підприємці затверджують Статут АТ «Катеринославський трамвай» і видають акції та облігації, примірники яких зберігаються в музейній колекції. Тоді ж відповідальний повірений французької компанії Йосиф Файн звертається з проханням про перейменування товариства в «Акціонерне товариство Катеринославський трамвай», особисто входить до складу Правління Т-ва і бере на себе усі попередні зобов’язання з міським управлінням.
Tramwaus electrigues d`Ekaterinoslaw, societe аnonyme – засноване у Брюсселі в 1898 році. До складу Правління товариства в Брюсселі увійшли: Й.М. Файн, банкір Павло Лянгле, промисловець Альберт Туртель, власник Г. Павел Гаммельрат, С. Посвік, К. Сапен. Товариство придбало у «Центральній компанії» підприємство по улаштуванню та експлуатації міської залізниці в Катеринославі. Основний капітал Т-ва – 2 млн. франків. Товариство видало 20 тис. акцій користувацьких по 100 франків, 968 акцій дивідендних без зазначення вартості і облігації по 500 франків.
Від того часу мешканці міста стали називати трамвай маршруту «Вокзал – Соборна площа» «бельгійським». Зелені вагончики трамваю працювали з 6 ранку до 12 години вночі в літній час, а взимку з 7 години вранці до 10-30 вечора. Проїзд в трамваї коштував від 1 до 5 копійок в залежності від відстані. Безкоштовним проїздом користувалися тільки співробітники поліції, поштово-телеграфні рознощики та кур’єри міської управи.
Пільговим проїздом користувалися школярі, але тільки у визначені дні тижня і часи. В сильні морози – від 18 градусів – на вагонах трамваю вивішували зелені прапори, що попереджали учнів про звільнення від занять через морози.
Місцева преса у 1912 р. писала: «На днях администрация трамвая конфисковала несколько ученических билетов на право удешевленного проезда в вагонах. Так например, у одного прикажчика отобран билет, выданный на имя 10-летнего ученика, а у девицы 20 лет оказался билет, выданный на имя ученицы 1-го класа и т.д. Отобранные билеты представлены инспектору народных училищ. Ученики, билеты которых были отобраны, лишаются своего права на проезд».
Щоденно на маршруті працювало 15-16 вагонів, завжди переповнених пасажирами. У 1900 році скоївся нещасний випадок, коли вагон трамваю при підйомі на Соборну площу, зірвався і при швидкому спуску під ухил, наскочив на відкритий вагон трамваю на стрілці вулиці Олександрівської (нині – Січових Стрільців). Ударом було розбито бічну сторону вагону, а пасажири отримали травми. Після цього міська дума висунула вимоги, щоби вагони унизу очікували поки не підніметься до самого верху попередній вагон. Це правило зберігається донині.
Відкриті вагончики добре слугували пасажирам в літню спеку, а взимку мало було бажаючих проїхатися ними. Вони ж були причиною нещасних випадків на трамваї – хтось випадав з вагону, а хтось зіскакував, отримував травми і помирав. Про це повідомляли в місцевій періодиці:
«На Проспекте соскочил с вагона трамвая крестьянин Боев, ударившись о трамвайный столб с такою силою, что тут же скончался».
«Сорвался с подножки трамвая мальчик 14 лет, получив сотрясение всего тела и ушибы».
«Под вагон трамвая попал пьяный рабочий, вылезший из кустов бульвара».
Трамвайні вагони слугували і місцем пересувної і наочної реклами.
Так, у неділю 6 червня 1910 року французькою парфумерною фірмою ЛЕМЕРСЬЄ був орендований на цілий день вагон трамваю, в якому безкоштовно перевозилася публіка. Ефектно освітлений вагон з рекламними плакатами приваблював загальну увагу. Вагон був битком набитий. Щасливців, хто потрапив до нього, не тільки возили безкоштовно, але ще й оббризкували парфумами і дарували їм на пам’ять флакони одеколону і парфумів, шматки мила. Нічого й казати, що від бажаючих поїздить не було відбою. Дирекція трамваю за цю рекламу отримала від фірми ЛЕМЕРСЬЄ 300 рублів. І ЩЕ КАЖУТЬ, ЩО КАТЕРИНОСЛАВ – НЕ АМЕРИКА!
Особливе місце в історії Катеринославського трамваю належало бельгійському інженеру Гастону Емілійовичу Камб’є. Трамвайний бізнес він успадкував від свого батька — Емілія Осиповича Камб’є, який у 1880-ті роки був відповідальним агентом бельгійських компаній кінно-залізних шляхів в Одесі та Харкові. Г.Е. Камб’є — директор бельгійського трамваю у Катеринославі, людина енергійна, підприємлива. Розуміючи необхідність і важливість, і разом з тим прибутковість міського транспорту і освітлення, він неодноразово пропонував міській управі улаштувати нові трамвайні лінії між Катеринославом і Нижньодніпровськом через залізничний міст, провести кабелі для освітлення лівобережної частини Дніпра, де працювали бельгійські заводи, директором двох з яких він був («Естампажного» і «Метал»). У 1910 році очолював розділ «Електротехніка» на Південно-російській сільськогосподарській промисловій і кустарній виставці, що проходила в Катеринославі.
Більшість керівників підприємства були іноземні піддані, а робітники і службовці — місцеві жителі, що іноді породжувало зіткнення соціально-економічного характеру. Спалахи страйків з часом набували гострого характеру. На підприємстві «Катеринославський трамвай» працювало 160 робітників. Так, влітку 1914 р. кондуктора і водії бельгійського трамваю оголосили «італійський страйк» з вимогою покращення їх матеріального становища – підвищення заробітної платні на 20 коп./день (отримували 1,40 коп.). Страйк проходив з 21 по 31 серпня, а питання не вирішувалося. Для його вирішення з Бельгії приїхали акціонери, які «були ображені впертим спротивом страйкарів» (за висловом місцевого журналіста). Страйк не привів до згоди.
До 1915 р. трамвай був прибутковим підприємством, щорічний прибуток якого становив 225 тис. рублів, а починаючи з 1915 р. – став збитковим через війну, революційні рухи, економічну кризу. 1917 р. бельгійці виїхали з міста. 4 грудня 1917 р. за рішенням демократичної міської думи трамвай перейшов до власності міського самоврядування. Протягом 1918-1919 рр. через брак електрики трамвай на працював. Відновлено рух 1920 року. Маршрут «бельгійського» трамваю в Катеринославі (сучасному Дніпрі) працює до сьогодні.
Автор статті: В.І. Лазебник, завідувачка відділу історії України та краю у 14-20 ст.
