Сьогодні, 26 червня, в Україні святкують День кримськотатарського прапора. Прапор – символ державності, що розкриває національні особливості країни, народу, що її населяє, а також відобразити віхи їх історії.
Першим документальним свідченням про статус національного герба і прапора кримських татар було «Положення про культурно-національну автономію мусульман Криму», яке затвердило кримськотатарське Парламентське бюро на початку 1919 р. Саме в цьому документі національним гербом визнавали зображення тарак-тамги, а прапором – полотнище сіро-блакитного кольору із зображенням національного гербу у верхньому куті біля древка.
Після встановлення комуністичного режиму в Криму, кримці вимушено перестали демонструвати національну символіку на публічних заходах. І тільки з 30 червня 1991 р. на Другому Курултаї кримськотатарського народу у Сімферополі було ухвалено постанову «Про національний прапор і національний гімн кримськотатарського народу», якою відновив блакитний стяг із золотою тамгою у верхньому лівому куті як національний прапор.
Мави кок-байрак (укр. блакитний прапор) і тарак-тамга (укр. герб-гребінь) як державні символи використовували ще за доби Кримського ханства. Кримське ханство з’явилось в XV ст. й стало наступником Великої Орди. Його очолив прямий нащадок Чингісхана – Гаджи Ґірай. Разом із ханським титулом він отримав у спадок і санджак-шеріф або хоругву. Ґіраї брали санджак-шеріф у воєнні походи, проте прапор здіймали тільки перед початком битви. Після того, як імами, що супроводжували війська, справляли намаз, знамена великого хакана знову передавали свячено служителям на зберігання. Крім санджак-шеріфа Чингісхана, у глави держави й двох його наступників на трон – калги й нур-ед-діна – були власні знамена. Під родовими санджаками виступали в похід представники ханської аристократії – беї та мурзи, кожен військовий підрозділ мав свої знамена, відмінні за кольором, розміром та формою. Так, знамено складалося із високого держака, навершя й кольорового полотнища трикутної, рідше – прямокутної, форми, часто прикрашались металевими деталями та до навершя кріпили бунчук із кінських хвостів – символ військової доблесті. В джерелах згадуються червоно-чорні, білі, жовті, зелені прапори, які іноді містили арабські написи або сури з Корану. Щодо небесно-блакитного кольору, то він використовувався на військових знаменах вкрай рідко. Для тюркських народів цей колір є особливим, оскільки він був пов’язаний із культом Тенгрі або Батька-Неба. І хоч, кримці відійшли від вірувань своїх пращурів – давніх тюрків, але цей колір залишився синонімом чистоти, вірності, свободи та єдності народу.
Інший невіддільним елементом кримськотатарського прапора є тарак-тамга. Тамги – це родові або особисті знаки, штампи, якими кочовики позначали своє майно. Тамги могли бути різноманітної форми та стилізовано зображати, наприклад, тварину, птаха, зброю тощо. Кримську тарак-тамгу мали право використовувати лише представники династії Ґіраїв. Щодо семантики тарак-тамги, то існують найрізноманітніші версії, щодо її значення, родовий герб кримських ханів не поступається в цьому українському тризубу.
