Дослідження діяльності і функціонування українських пронімецьких міських органів влади м. Дніпропетровська упродовж німецько-фашистської окупації представляє одну з тематично-виважених і органічно поєднаних складових експозиційного комплексу нещодавно створеного музею історії і розвитку самоврядування Дніпропетровської області, який є одним з філіалів Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Головна мета нового музею – доступне та фактично обґрунтоване донесення до відвідувачів різноманітних вікових категорій інформації щодо історико-політичного та економіко-культуро-логічного розвитку нашого краю шляхом вивчення діяльності установ місцевого самоврядування з часів середньовіччя до сучасності. Покрокове та всебічне висвітлення історичних подій різних часових періодів стає можливим завдяки умілому вибору експонатів, які є цілком характерними для тієї чи іншої історичної епохи та допомагають якомога детальніше та точніше її охарактеризувати та відобразити у будь-якій музейній експозиції, і, відповідно до цього, обрані для повного та адекватного розкриття теми – «Діяльність Дніпропетровської міської управи під час німецько-фашистської окупації 1941-1943 рр.» архівні документи (ксерокопії) ДАДО. Матеріали, які вдалося розшукати у Державному архіві Дніпропетровської області, а також фотоматеріали та окремі документи й речі з фондів історичного музею дають змогу певним чином реконструювати зазначений період в історії місцевого самоврядування міста Дніпропетровська та області.
Початок німецько-фашистської окупації Дніпропетровська (25 серпня 1941 р.), перш за все ознаменувався створенням пронімецької міської управи 2 вересня 1941 р. Саме документи, що відклалися в наслідок діяльності цієї установи й посідають головне місце в експозиції нового музею. Діяльність нової міської управи Дніпропетровська, перш за все, характеризувала дану управлінську установу як виконавчий та контролююче-керівний орган, створений для роботи з місцевим населенням. У документі № 1 Реєстру постанов Дніпропетровської міської управи від 2 вересня 1941 р. зазначалося, що міська управа мала вирішувати питання «організації у місті Дніпропетровську міського господарства та охорони життя населення, державного та приватного майна, а також налагодження громадського ладу, за погодженням з Германським військовим командуванням» [1]. Підпорядковувалась вищезазначена управа штадткомісару округу Дніпропетровськ Рудольфу Клостерману і за своєю структурою складалася з 13 відділів: комунального, житлового господарства, охорони здоров’я, праці, освіти, бюджетно-фінансового, торговельного, пенсіонного, відділу по функціонуванню трамваю, водогону та електрики і т.д. [2]. Очолив Дніпропетровську міську управу П.Т. Соколовський, у 1943 р. отримавши наукове звання доктора технічних наук, а його заступником було призначено М.І. Кокольського [3]. Окрім нагляду за громадським порядком та організації міського господарства головною метою міської управи м. Дніпропетровська мало стати: відродження необхідних на той час німецькому воєнному керівництву основних підприємств важкої та легкої промисловості Округу Дніпропетровськ для забезпечення потреб німецької армії; створення спеціальних «правоохоронних груп» для нагляду за порядком у місті (у Дніпропетровську таким підрозділом стала «Айнзацгрупа 6»); медичне та освітньо-культурне обслуговування міста та проведення численних агітаційних заходів з метою «арієзації» населення окупованих територій [4].
І, відповідно до поставлених німецько-українським керівництвом Дніпропетровська цілей, одними з першочергових завдань діячів про-німецької міської управи мали стати: нагляд за обов’язковою реєстрацією не евакуйованих громадян на біржі праці (що розташовувалася у ті часи на вулиці Плеханова, 28); складання реєстру розпоряджень міської управи на 1941 та 1942 рр. [5]; заходи щодо поліпшення роботи відділів будівельного, пожежного, торговельного, промислового, комунального та житлового господарства [6].
Так, наприклад, у Розпорядженні від 10 грудня 1941 р. будівельному відділу йшлося про надання негайних відомостей щодо кількості та розподілення хліба і продуктових карток, які отримують робітники даного відділу, про «кількість керівничого персоналу, технічного та робітників», «скільки невиходів на роботу» та які заходи вживаються за подібне недбальство; у розпорядженні по Дніпропетровській міській управі від 21 листопада 1941 р. житловому та комунальному відділам говорилося про негайне складення проекту постанови, у якій має бути накреслений «план заходів про приведенню в належний порядок в зимовий сезон: вулиць (проїзних місць), тротуарів; уникнення аварій, катастроф з автомашинами, людських жертв», а у розпорядженні Дніпропетровського міського голови від 7/Х-1941 р. торговельному та промисловому відділам – про негайний повний облік продуктів, зерна та майна, що знаходиться у міських складах та пекарнях. Особлива увага приділялася налагодженню усталеної роботи в освітянській та медико-санітарній галузях міського господарства, про що свідчать численні установи Дніпропетровської міської управи, у яких безпосередньо йшлося про те, що: «службовою мовою в українських установах є українська мова» [7], та про надання необхідних коштів на поліпшення праці управління санітарного обслуговування [8]. Наприклад, спеціальним наказом № 229 від 4-го липня 1942 р. впроваджувалися обов’язкові відвідування курсів з української мови для робітників усіх підприємств Дніпропетровська, що підпорядковувались місцевому німецькому керівництву, а сміливою спробою реорганізації санітарного стану міста стала постанова № 34 Дніпропетровської міської управи від 29 листопада 1941 р. «З метою упорядкування санітарного стану міста та недопущення його забруднення у майбутньому». Так, за недотримання заборони звалювання нечистот на березі Дніпра, нерегулярне прибирання міст загального користування, невчасне приведення до ладу колодязів водорозбірних дворових кранів та вигул собак без намордників штраф сягав від 100 до 500 карбованців. У той час як заробітна платня, скажімо, директора середньої загальноосвітньої школи, встановлена німецькою владою міста, складала 1000 карбованців, а вчителя тієї ж середньої школи – 600 карбованців [9]. Працювали в окупованому Дніпропетровську і перукарні, і, судячи з прейскуранту, затвердженого у Дніпропетровську 19 лютого 1942 р. Генеральним комісаром І.А. Келером, стрижка волосся (наголо) у чоловічому салоні коштувала 3 карбованця, масаж обличчя – 2 карбованця, а зробити перманент у дамському салоні обійшлося б тогочасним модницям аж у 24 карбованця [10].
Окремою статтею реорганізації міського господарства керманичами Дніпропетровської міської управи, як не дивно, стало й перейменування міських вулиць. За наказом вже згадуваного нами штадткомісара округу Дніпропетровськ Рудольфа Клостермана, у місті не повинно було залишитись вулиць, назви яких так чи інакше були пов’язані з комунізмом та радянською владою. Задля виправлення цього «непорозуміння» службовці Міської управи мусили багацько часу проводити в архівах, переглядаючи планові креслення міста ще дореволюційної доби. До того ж, що є цілком характерним для окупаційного періоду 1941-1943 рр., німецькі управлінці давали колишнім радянським вулицям принципово нові імена. Так, наприклад, на початку 1942 р. у Дніпропетровську з’явився не більш, не менш як проспект ім. Адольфа Гітлера, і приблизно того ж часу – вулиця Польова, колишня Московська, на якій наразі розташовувалася німецька військова частина № 02633 [11].
Майбутніх же нововведень у сфері організації діяльності саме працівників Дніпропетровської міської управи безпосередньо торкалася доповідь Петра Соколовського 10 вересня 1942 р. про подорож до Німеччини та детальне ознайомлення з тамтешніми правилами організації міських управлінських структур [12]. Головними рисами роботи діячів міських відділів надалі мали стати зорганізованість, чітке покрокове планування різновидів їх діяльності та щомісячна докладна звітність перед обласним німецько-українським керівництвом, впровадженню у життя чого головним чином завадило звільнення Дніпропетровська 25 жовтня 1943 р. радянськими визвольними військами.
Підсумовуючи і характеризуючи діяльність Дніпропетровської міської управи під час німецько-фашистської окупації 1941-1943 рр., варто зазначити, що якісних змін не зазнала лише промислово-індустріальна галузь нашого міста, хоча на її розвиток вище військове керівництво Рейху витратило колосальні кошти [13]. Катастрофічна нестача робочих рук – ось головна причина, що звела нанівець економічний розвиток міста за часів німецько-фашистської окупації, бо через дві масові мобілізації дніпропетровців – 23 червня і 10 серпня 1941 р., вступ добровольців до РККА на 12-й день війни та евакуацію, населення Дніпропетровська зменшилося напередодні встановлення окупаційного режиму 2 вересня 1941 р. майже на чверть [14].
Нажаль, ті документальні та фотографічні джерела, які є на сьогодні в експозиції музею історії та розвитку місцевого самоврядування, дуже фрагментарно висвітлюють зазначені події та явища, що відбувались у 1941-1943 рр. в краї. Але робота по комплектуванню фондів нового музею триває, визначені напрямки та об’єкти пошуку матеріалів – державні архівні та музейні заклади Дніпропетровщини, Києва, Москви, Петербурга, особисті архіви старожилів – мешканців міста та області, які дадуть змогу поповнити комплекс відповідних матеріалів, розширити експозицію музею, більш змістовно та всебічно відтворити цей не простий період нашого минулого.
Бібліографічні посилання
1. Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО). – Ф. 2274. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 8.
2. Там само. – Арк. 10.
3. Рух опору на Дніпропетровщині в роки Великої вітчизняної війни / Під ред. С. Слободенюка, І. Шахрайчука. – Д.: Оксамит-Текс, 2005. – С. 134.
4. Історія міста Дніпропетровська. – Д.: Грані, 2006. – С. 444-450.
5. Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО). – Ф. 2274. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 44.
6. Там само. – Арк. 54-55.
7. Там само. – Арк. 70.
8. Там само. – Арк. 72.
9. Там само. – Арк. 11.
10. Там само. – Арк. 81.
11. Там само. – Арк. 50-55.
12. Там само. – Арк. 89.
13. Анатомия войны. Новые документы о роли германского монополистического капитала в подготовке и ведении Второй мировой войны / Под ред. Г.Н. Алек-сандрова и М.Ю. Рагинского. – М.: Прогресс, 1971. – С. 327-333.
14. Історія міста Дніпропетровська. – С. 444.
Автор: Прушак Т.В. – н.с. ДІМ
Джерело: Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вин. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.
