МЕТА:
- Гармонійний розвиток дитини, формування творчої активності, вихо-вання музейної культури;
- Дати основні відомості і поняття про петриківський розпис і його традиції, як історичного народного промисла; дати поняття про основні прийоми розпису.
- Виховати почуття прекрасного, поняття краси, рідного краю, почуття любові до Батьківщини, інтересу до історії українського народу.
МЕТОД: театралізація
ОБЛАДНАННЯ:
- Українські народні костюми (для ведучих).
- Мальовки.
- Розписні різнофонові шкатулки.
- Дерев’яний різнофоновий посуд.
- Витинанки.
- Фарби.
- Жовток.
- Пензлі.
- Паличка із очерету.
- Розпис на папері (вази, букети, птахи).
- Чисті заготовки, папір.
- Вироби палеху, хохломи.
- Букет із трави, квітів і ягід, використаних в розписі, як моделі і фарби.
- Цибуля.
(У залі продавці з трьома ярмарочними лотками. Продавці в українсь-кому народному одязі – один за одним пропонують свій товар: шкатулки, мальовки, посуд, витинанки. Тут і букети з трав, квітів, ягід, зображених в розписах. На прилавках також розміщені пензлі, фарби, яєчний жовток в розписаній баночці.)
Співробітник музею: Дітки, подивіться навколо себе – яке тут все різноманітне, казкове! А які веселі продавці пропонують нам свій товар! А чи знаєте, куди ми з вами потрапили?
(Діти намагаються дати відповідь. Якщо хтось називає розпис, ведучий хвалить малюка і пропонує послухати продавця.)
Давайте послухаємо, що нам розкажуть.
І продавець: Проходьте, проходьте, будь ласка, дітки та подивіться, що у мене є. Такого Ви більше ні у кого не побачите! Купуйте мої розписи! Подивіться, які вони яскраві, різнобарвні! У нашому селі Петриківці давно малювали ось такими яскравими фарбами – червоного, жовтого, зеленого, синього кольору. Раніше такі яскраві малюнки робили прямо на стінах своїх осель – немов всі квіти та птахи вирішили залишитись живими в саму люту зимову пору. Прикрашали оселі і в середині – розписували печі і, навіть, стелі. Бачачи навколо себе таке квітучу природу, людям хотілося зробити свої оселі якомога гарніше, і жінки-майстрині малювали на білосніжних стелях кольоровими глинами і сажею диковині квіти, ягоди, птахів. Ще розписували скрині, колиски, шкатулки, вази. Потім стали малювати на папері і ці малюнки переводили на стіни. А ви знаєте чим малювали? (Діти відповідають)
Правильно! Фарбами. А як ви гадаєте, з чого робили ці фарби? (Діти відповідають) Тоді ще не було спеціальних заводів, і люди робили фарби самі, підбираючи їх з рослин. Давайте подивимось мій букет і спробуємо визначити, із якої рослини який колір виходить:
зелений – з пирію;
синій – з квітів проліска;
жовтий – з пелюсток соняшника, цибулиння;
оранжевий – з кори молодих гілок яблунь;
фіолетовий – з ягід бузини і шовковиці;
червоний – з соку вишні, калини, буряка.
(Діти вибирають всі квіти з вази, що стоїть на прилавку).
Сік розводили на молоці і жовтку. А, може, ми теж спробуємо зробити фарби?
(Разом з дітьми робимо якусь фарбу)
Співробітник музею: Бачите, дітки, які фарби? І цими фарбами можна малювати. Зелена фарба зроблена з трави, червона – з ягід спілих, жовта – з соняшника.
І продавець: А тепер підходьте сюди, діти! Я вам запропоную зараз найкращі розписні скрині, шкатулки, тарілки і розповім, як малюють ці чудові квіти. В українських хатах господині намагались прикрасити все: і стіни, і меблі, і посуд. Подивіться на тарілку – вона розписана простими квітами, які ростуть в лузі. З давніх-давен, коли петриківський розпис тільки-но з’явився, майстрині писали на зеленому тлі, чи на світлому дереві, як по цій чашці (показує розписний посуд із фонду музею). А ще писали на коричневому тлі. В наш час стали розписувати на чорнім, зверху розпис покривали лаком – світлим і блискучим. І виходили такі гарні і надзвичайні речі – скриня, тарілка, солодка, шкатулка.
А тепер давайте ми з вами подивимось, які квіти малювали. Уважно подивіться на розписи. Ви побачили гвоздики, рожі, жоржини, піони, айстри, ромашки. А які ягоди малювали? (Діти висловлюють свої припущення). Так, калину, полуниці, виноград. Проте, наш букет буде не повним і не таким гарним, якщо ми до нього не додамо трохи зелені, адже це два головних кольори. Червоний і зелений прекрасно доповнюють один одного, роблять букет яскравіше і виразніше. Які ж трави ми з вами сюди додамо? (Діти вибирають трави з вази, порівню-ють їх з розписами. Це листя дубу, хмелю, папороті)
В нашому букеті ми бачимо також рослини, які не ростуть в саду чи в полі. Це – казкові рослини, створені фантазією майстрів. Ось бу-рячок. Як ви гадаєте, чому він так називається? На що він схожий? (Схожий на маленьку червону кульку.) А ось кучерявка. Як ви гадаєте, чому ця квітка так називається? (Складається з численних завитків, немов неслухняні кучері у дівчини).
Тепер перед вами, мабуть, найцікавіша квітка. Спробуйте відга-дати, як вона називається? Не виходить? Ну, добре, я вам допоможу трохи. Подивіться, що у мене в руці (показує цибулю). Вірно, цибуля. І квітка схожа на неї, ось і назвали її „цибулька”. Цікава назв? А ви хотіли б узнати як її малюють? (Показує і пояснює). Мабуть, тепер хто-небудь сам захоче спробувати? Хто самий сміливий? (Малюють усі. Малюнок залишається малюку на пам’ять). А цю ягоду ми вже знаємо. Як вона називається? (калина). А чи знаєте, як її малювати? Ось такі апетитні ягідки. Подивіться уважніше. Пальцем. (Викликає малюка). Пальчик опус-каємо у фарбу, потім в жовток і малюємо. Правда, цікаво? А щоб малюнок був ще гарніше і ще більше схожим на справжній жовтий букет, малюємо не чистими фарбами, а змішуємо їх – тоді малюнок стає ще більш яскравим. (Показує готовий розпис). А тепер давайте візьмемо чарівну паличку. Ви здогадались, що це за паличка? Такими паличками загостреними паличками проводили тоненькі рисочки на свіжонамальованих листочках.
Співробітник музею: Ось, діти, як, виявляється, малюють такі дивні квіти – цибульки, кучерявки, бурячки і такі смачні ягоди. А на цій тарілці притаївся казковий райський птах. І на цій? Мабуть, ви їх впізнали? (Діти намагаються впізнати птахів).
Це, діти, півні. Ще тут є зозулі і перепелиці. А тепер підійдемо до другого продавця і подивимось, що він нам покаже.
ІІ продавець: Підходьте, підходьте, дітки, ближче! Я вам покажу те, без чого українська хата не була б справжньою українською – це розмальовані рушники, які називають мальовками. Називаються вони тому так, бо їх малювали на звичайному папері, а потім прикрашали ними стіни кімнат, карнизи, печі і, навіть, розмальовували паперові плетіння. Подивіться, як гарно було! (Демонструє мальовки). А ще у мене є ось такі гарні та яскраві мальованки (показує витинанку).
Співробітник музею: А ну, дітки, подивіться, чи це мальованки? Хіба тут квіти і ягоди намальовані пензлем? (З’ясовують, що це аплікація). Вірно, це аплікація. Деталі вирізують із кольорового паперу, а потім наклеюють на білий чи інший фон.
ІІ продавець: Такі аплікації називаються «витинанками». Раніше з давніх-давен папір наклеювали вишневим клеєм. Під час цвітіння і дозрі-вання ягід із дрібних ранок на корі вишень витікає смола. Це і є вишневий клей, вишневі сльози. Він – прозорий, а колір його буває від сріблясто-білого до темно-коричневого. Інколи в нього попадають жучки і мушки, і тоді він стає їх могилою. Вони засинають всередині кульки чи крапельки клею назавжди. Із таких шматочків клею маленькі модниці роблять собі «бурштинове» намисто і прикраси. Але зараз вже таким клеєм не користуються – купують звичайний клей. І які гарні речі виходять! Кожний з нас може спробувати зробити таку витинанку в подарунок матусі чи бабусі, сестричці чи подружці. А зображують на них квіти, трави, ягоди, птахів, людей, як і в петриківському розпису. Мальованки і витинанки – це теж робота петриківських майстрів, тільки витинанки намальовані не пензлем, а зроблені із яскравого кольорового паперу.
Співробітник музею: Ось ми з вами і познайомились з петриківським розписом, таким древнім і, разом, таким молодим і гарним. А тепер, оскільки ми з вами на ярмарку, то усі повинні піти звідси з покупками. Давайте тепер підійдемо до продавців і спробуємо що-небудь купити на пам’ять – грошима у нас будуть правильні відповіді на питання
(Питання задають продавці).
- Що малюють петриківські продавці?
- Як і чим вони малюють?
- Якими фарбами вони розписують речі?
- Яке у них тло?
- Які речі розписують майстри?
- Що таке мальованки, витинанки?
- А зараз існує петриківський розпис?
- Яке призначення мальованок і витинанок?
- Чи Петриківка це? (І-й продавець пропонує купити палех, видаючи його за петриківський розпис).
Співробітник музею: Діти, подивіться на цей розпис. Хіба це Петриківка? Хіба цей розпис схожий на інші? (Діти виявляють різницю. І-й продавець пропонує Петриківку в холодних синіх тонах). Малята, зверніть увагу. Хіба це петриківський розпис? Давайте подивимось, чи малюють такі квіти в Петриківці (сині і зелені – основні кольори – з’явились в останній час: Петриківка розвивається).
(ІІ-й продавець пропонує хохлому).
Співробітник музею: Діти, а як на вашу думку, це Петриківка? Чому? (Діти виявляють різницю). Підведемо підсумки. Всі ми сьогодні з покупками, діти, але головне – ви познайомились з дивом петриківського розпису. Вам розповіли про його минуле та сьогодення, а ось майбутнє Петриківки за вами. Може, серед вас є майстри – казкарі, художники, які зможуть і іншим показувати цю чудову казку – невмирущі квіти. Коли ви прийдете сьогодні додому, спробуйте розписати яку-небудь дощечку, намалювати листівку на звичайному аркуші паперу, і вони зразу ж стануть найкращими подарунками, ну, а якщо вас спіткала невдача, не втрачайте надію – уміння прийде, треба тільки наполегливо працювати. А тепер ми вам дамо маленьке домашнє завдання: коли прийдете до-дому, подивіться, які речі у вашому домі розписані петриківськими майстрами, розкажіть про них своїм друзям.
(Діти прощаються з продавцями, із співробітником музею)
Автор: Капустіна Н. І. – директор ДІМ, Демченко С. – студентка ДДУ
Джерело: Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 148 с.
