Поглиблений інтерес молоді до знань та культурного надбання багатьох поколінь – характерна прикмета сучасності. І коли процеси державотворення в Україні набули незворотного спрямування повинні виникати й нові підходи до виховання школярів, формування нової генерації з державницьким мисленням. І цю функцію з впевненістю можуть виконувати шкільні музеї. А значить повинна державою приділятися увага й надаватися всебічна підтримка ініціативним та енергійним шкільним викладачам-ентузіастам, які прагнуть створювати музеї при закладах освіти. Адже це люди з особливим складом душі, які розуміють роль створюваного ними музею як науково-дослідного та культурно-освітнього осередку, де не тільки зберігають різноманітні колекції, а й за допомогою них через «…експозиції, виставки, екскурсії, лекції та інші види наукової та освітньо-виховної роботи поширюють… знання…» [5, с. 6] й проводять виховну роботу серед школярів. Справедливо про музеї можна говорити як про «…індикатори функції території, своєрідні перископи, канали, які з’єднують минуле і сучасне…» [1, с. 47]. Звідси випливає узагальнена особливість будь-якого створюваного при школі музею: цілеспрямована робота з першоджерелами знань.
Хоча про шкільні музею свого часу багато писалося ще з початку ХХ ст. (наприклад, О.Ф. Грекулов в Одесі редагував журнал для вчителів «Шкільні екскурсії і шкільний музей»), а згодом – у радянські часи (наприклад, посібники Ю.А. Омельченко, або узагальнений курс лекцій з музеєзнавства Г.Г. Мезе-нцевої), але питання організації широкої й різноманітної роботи учнів в музеях залишалося майже відкритим. Справа полягала й полягає у тому, що до шкільних музеїв висуваються й вимоги як і до державних, що не тільки обмежує їх роботу, але й стримує процеси їх створення. Дана проблема остаточно не вирішена й сьогодні.
Окрім того серед широкого загалу шкільних музеїв переважно історико-краєзнавчого спрямування досить рідко створюються музеї вузької тематичної спеціалізації – наприклад, мінералогічні. Не дивлячись на свою специфіку, вони, завдяки створенню і функціонуванню освітнього музейного культурно-інформаційного поля в школі можуть бути використані в значному розширенні і поглибленні знань учнів, розвитку їхньої пізнавальної, пошукової та творчої самодіяльності. Як правило, музеї при закладах освіти створюються спільними зусиллями вчителів і дітей, спонукуючи тим самим до самоосвіти не тільки учня, але й самого вчителя. Адже за причинами створення та задачами своєї діяльності всі без винятку шкільні музеї в першу чергу є педагогічними.
Тому головною метою представлених матеріалів обрано демонстрацію закріплених на власній практиці широких можливостей саме шкільного мінералогічного музею у навчанні та вихованні учнівської молоді, розвитку науково-пізнавальної та дослідницької діяльності в школі, а також у допомозі дітям побачити світ справжньої краси навколишньої природи.
Як відомо, історія музею завжди починається із зібрання колекції. Та зібрати колекцію мінералів, створити мінералогічний музей при закладі освіти, правильно оформити експозиції і організувати екскурсійно-ознайомчу та науково-пропагандистську роботу серед учнів виявляється завжди замало. Навіть постійне поповнення, розширення та оновлення експозицій не дає широкому загалу школярів включатися в максимально повний об’єм роботи шкільного музею. А такі заходи, як дні або тижні музею, усні журнали, оглядові екскурсії, тематичні вечори мають невисоку ефективність, якщо їх готує обмежений колектив учнів та вчителів. Діти мають вести широку власну діяльність, розвивати творчу самодіяльність, докладати власних зусиль для активізації екскурсійної, пізнавально-пошукової, науково-дослідницької, експериментальної та джерелознавчої роботи створеного шкільного музею, набуваючи при цьому навичок ціннісно-орієнтовного ставлення до природи і прилучаючись до її охорони. Завдяки музею має підвищуватися й ефективність навчально-виховного процесу та додаткової освіти учнів в кожній школі. Адже «головна ознака музеїв навчально-виховних закладів – використання системної сукупності різноманітних форм і методів навчання і виховання учнівства, виявлення всебічного розвитку здібностей кожної особистості» [3, с. 60].
З метою якнайбільшого залучення учнів середньої та старшої ланок до роботи у шкільному мінералогічному музеї його керівником спільно з вчителями-предметниками розробляється система творчих завдань різного спрямування з урахуванням їх вікових та психолого-виховних особливостей. Завдання мають відповідати трьом варіантам діяльності школярів, враховуючи рівні знань і умінь, інтереси і потреби кожної залученої дитини. Перший, і доволі простий – зібрати максимально можливі описи мінералів, що є в колекції існуючого шкільного мінералогічного музею. Другий варіант завдань для учнів стосується збиранню цікавих фактів, інформаційних повідомлень про той або інший мінерал з метою включення цих даних до проведення екскурсій. Третій варіант (високий рівень) завдань носить складну специфіку – треба підготувати матеріал щодо будови мінералів і гірських порід, а потім замалювати (і не абияк, а ретельно) їх зовнішній вигляд та внутрішню будову (кристалічну решітку). Тут учні старших класів набувають уміння графічного зображення, залучивши при цьому й знання з фізики та хімії. Можливий додатковий варіант – замалювати в кольорі вироби з мінералів та гірських порід, які представлені у музеях світу. Маючи доволі великий об’єм зібраного учнями інформаційно-теоретичного матеріалу керівник музею при підтримці з боку адміністрації школи, спільно з керівником шкільної малої академії наук готує і проводить секцію геології в загальношкільній науковій конференції. Тематика учнівських доповідей на конференцію визначається проведеними дослідженнями та відповідно підготовленими матеріалами. Тобто учням треба вже із зібраних за певний час фактів, зробити доповідь певного об’єму, дотримуючись всіх вимог до неї. Так учні окрім ведення науково-пошукової та науково-дослідницької діяльності, задовольняючи певною мірою свої пізнавальні інтереси, проходять практику підготовки доповідей і ведення дискусій на науковому рівні.
Однією з цікавих форм роботи шкільного мінералогічного музею є «Музей у коробці». Учнями створюються колекції з мінералів, які запаковують у коробки, а потім у вигляді пересувних виставок «мандрують» по класних виховних заходах, різноманітних зборах, у тому числі й батьківських, на виробничі ділянки. Проводять екскурсії самі учні, завдяки чому батьки можуть побачити досягнення своїх дітей. Таким чином музейне інформаційне поле виходить за межі навчального закладу.
Добрим результатом відзначається проведення у мінералогічному музеї шкіл так званих «уроків на замовлення» або відомих «уроків-екскурсій», для яких інформація підбирається, систематизується, узгоджується з вчителями і подається згідно навчальних програм з географії, біології, хімії, фізики тощо. Вчителі філологічних дисциплін можуть організувати уроки розвитку мовлення з метою напрацювання учнями навичок написання міні-творів за стилями: науковий, науково-популярний та художній.
З метою активізації виконання таких видів пошуково-пізнавальних та дослідницьких завдань можна оголосити по школі для учнів різних вікових категорій конкурс з підведенням підсумків щочверті.
Організаційний комітет музею, який складається з вчителів та учнів і до якого варто залучити й викладачів найближчих вищих навчальних закладів де є геолого-мінералогічний музей та студентів цих вузів, розглядає отримані від учнів, учасників конкурсу, матеріали. Так, вже через рік можна запланувати виготовлення шкільного учнівського твору: «Малої музейної мінералогічної енциклопедії». Найкращі роботи школярів мають посісти у ньому чільне місце. Адже недарма відомий вчений М.С. Грушевський співпрацю наукових фахівців та аматорів краєзнавців вважав «живильним джерелом» науки [цит. – 4, с. 14].
Для здібних учнів можна проводити шкільні олімпіади з мінералогії та геології. При цьому завдання можуть носити подвійний характер: як цікаві питання, що зорієнтовані на розкриття знань з мінералогії, або як домашні творчі роботи. Якщо перший тип завдань є стандартним для будь-яких предметних олімпіад, то при виконанні другого типу завдань учні демонструють свої вміння та навички здобувати інформацію з обраної теми, опрацьовувати й узагальнювати її (не забуваючи при цьому правильно вказувати джерела інформації). Відповідно, відбувається й підведення підсумків.
Таким чином розширюються знання учнів та розвивається інтерес до наукової діяльності. За кілька років накопичується навіть в умовах бідних сільських та шкільних бібліотек широка інформаційна палітра про мінерали та гірські породи, які представлені в даному шкільному мінералогічному музеї. Розвивається бажання читати (що сьогодні має неабияке важливе значення), виробляються уміння та навички роботи з довідковою, науковою та науково-популярною літературою, в тому числі й цільове спрямування роботи з Інтернет-джерелами. Підключення вчителів географії, біології, хімії, фізики сприятиме розширенню і кола питань та підходів до мінералів, а особливо до їх походження й можливого застосування у людській практиці протягом багатьох століть. Розвиваються навички роботи з картографічними матеріалами. Учні можуть самостійно створювати, наприклад, «мінералогічну карти світу», «мінералогічну карту області», «карту мінеральної екзотики» (наносити на карту місця винайдення найвідоміших мінералів та самородків), не говорячи вже про традиційні карти корисних копалин. На створюваних учнями картах може бути представлене й практичне використання мінералів і гірських порід, шляхи їх переміщення у залежності від вимог сучасної промисловості, найбільші переробні заводи. Може віднайти місце й кінцева продукція. Тут все залежить від двох головних чинників – співпраці учнів і вчителів та уміння керівника музею організувати даний вид роботи.
Отже, завдяки картографічній складовій навчально-виховного процесу відбувається реалізація безперервності загальної і географічної освіти в школі, а через шкільний мінералогічний музей – формування творчої самодіяльності старшокласників з елементами конструктивістського мислення. Сама ж карта, завдяки використанню «ефекту жюльвернізма», як нового підходу у картографічному методі навчання учнів, запропонованого нами ще у 2006 році [2] сприятиме формуванню та розвитку у школярів уяви, творчих здібностей, творчої самодіяльності, конструктивістського мислення. А мінералогічний музей у цьому має відігравати далеко не останню практичну роль.
«Ефект жюльвернізма» – це доведений в загальному плані до логічного завершення картографічний метод навчання у загальноосвітньому процесі. Однак, для досягнення кінцевого результату (ефекту) у всіх вищих педагогічних навчальних закладах повинні бути адекватні інновації щодо запровадження картографічної освіти, у тому числі з елементами музеєзнавства. Звідти картографічний метод повертається оновленим і збагаченим до школи, стаючи неоціненним в організації роботи природничих шкільних музеїв. Можна говорити про практичну реалізацію безперервності географічної і картографічної освіти у системі «школа – вищій навчальний заклад», або інакше: перехід від шкільної картографічної грамотності та оволодіння картографічними знаннями у вищих навчальних закладах до картографічної і загальної освіченості суспільства.
Отже, карта стає не тільки важливим акумулятором і мультіджерелом знань, а й предметом цих знань завдяки розвитку і удосконаленню спеціальних методів аналізу карт в школі: візуального (візуально-описового), графічного, картометричного, математично-статистичного [7, с. 279]. Таким чином, виконується триєдина задача щодо картографічної грамотності школярів, результатом якої буде «знання карти» [6]. Реалізується основний принцип навчання географії, коли карта, не маючи обмежень ні в часі ні в просторі, дійсно буде альфою і омегою географії.
«Ефект жюльвернізма» завдяки широті вжитку в освітньому процесі може стати дієвим інноваційним діяльнісно-пізнавальним підходом у формуванні і розвитку творчої самодіяльності учнів та у формуванні конструктивістського мислення на всіх рівнях навчально-виховного процесу у школі, в тому числі й в пошуковій та дослідницькій діяльності учнів у шкільному мінералогічному музеї.
Після оформлення музейних мінералогічних експозицій, учні починають працювати й над поповненням колекції шкільного мінералогічного музею, відшукуючи не тільки абсолютно нові експонати, але й доповнюючи відомі мінерали та гірські породи з незвичним забарвленням або конфігурацією. Тепер, дивлячись під ноги, учні вчаться помічати речі, повз які вони тривалий час проходили. Тобто, розвивається у школярів спостережливість. Учні-екскурсоводи шкільного мінералогічного музею таким чином весь час мають можливість розширювати й поглиблювати власне інформаційне поле. А значить екскурсії по експозиціях музею можуть носити багатоваріантний характер: «мінерали-будівельники», «мінерали-дослідники», «казковий світ мінералів», «мінерали на урок» тощо.
Організована таким чином робота в шкільному мінералогічному музеї сприяє формуванню і розвитку в учнів, і особливо у старшокласників, таких діяльнісних навичок, як пошукова і дослідницька, систематизаційна й просвітницька. Залучення дітей різного віку та різного рівня підготовки до роботи у музеї розвивають уміння школярів працювати з літературою, картографічними матеріалами, вибирати головні факти і на їх підставі робити власні умовисновки. Максимальній ефективності, діловитості сприяє використання найрізноманітніших активних форм та методів роботи шкільного мінералогічного музею у комплексі з усім навчально-виховним процесом навчального закладу. А значить йде попередження виникаючого «рецидиву неосвіченості» підростаючого покоління, формується уявлення про професію музейного працівника з усіма її специфічними особливостями (професійна підготовка учнів).
Наведені види роботи шкільного мінералогічного музею можуть бути використані музеями етнографії, краєзнавства, бойової слави і не тільки шкільними. Навіть великі державні музеї для розширення зв’язків із школою та роботи серед учнівської молоді можуть скористатися цими практичними порадами. Екскурсоводи, розширюючи власний інформаційний матеріал по експозиціях завдяки залученню учнівської молоді із шкіл, можуть віднайти і нові нестандартні підходи до власних екскурсій для учнів різного віку.
А, отже, таким чином буде підживлюватися з дитинства занадто втрачений інтерес до музеїв та музейної справи серед населення України.
Бібліографічні посилання
1. Бейдик О.О., Нідзельська І.А. Видатні постаті національного музейного будівництва і Житомирщина // Музейна справа на Житомирщині: історія, досвід, проблеми: Науковий збірник «Велика Волинь»: праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т. 33 / Голов. редактор М.Ю. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. – С. 46-55.
2. Гнєдашев В.М. Учнівські картографічні твори і формування конструктивістського мислення старшокласників // Проблеми безперервної географічної освіти та картографії: Зб. наук. праць. Вип. 6. – К.: Інститут передових технологій, 2006. – С. 48-52.
3. Григор’єва А.П. «Свята спадщина (Огляд музеїв Житомирщини при навчальних закладах системи МОН України) // Музейна справа на Житомирщині: історія, досвід, проблеми: Науковий збірник «Велика Волинь»: праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т. 33 / Голов. редактор М.Ю. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. – С. 59-64.
4. Костриця М.Ю. Волинський науково-дослідний музей в Житомирі: від зародження до занепаду // Музейна справа на Житомирщині: історія, досвід, проблеми: Науковий збірник «Велика Волинь»: праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т. 33 / Голов. редактор М.Ю. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. – С. 13-31.
5. Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство (На матеріалах музеїв Української РСР). – К.: Вища школа, 1980.
6. Даценко Л.М. Шкільна картографія – історія і сучасність (на прикладі стінних карт з географії) // Картографія та вища школа. Зб наук. праць. Вип. 12. – К.: Інститут передових технологій, 2007. – С. 163-167.
7. Мороз С.А., Онопрієнко В.І., Бортник С.Ю. Методологія географічної науки: Навчальний посібник. – К.: Заповіт, 1997. – 333 с.
Автор: Гнєдашев В.М. – Директор КЗ «Якимівський районний історико-краєзнавчий музей», смт. Якимівка Запорізької області
Джерело: Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснуван¬ня Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вин. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.
