Падано коротку характеристику колекції плащаниць кін. XVII – поч. XX ст. з фондів музею, проаналізований їх сучасний стан, розглянуті проблеми збереження й реставрації.
З давніх часів плащаниця являє собою поховальні пелени. У християнстві вона має особливе значення, оскільки тіло Ісуса Христа після розп’яття було знято з хреста, обгорнуто плащаницею та поховане у склепі. Автентичними поховальними пеленами Спасителя вважають Туринську плащаницю з відбитком Його тіла. В церковній службі плащаниця – це чотирикутне велике полотнище з оксамиту, атласу, шовку з гаптованим чи живописним зображенням тіла Ісуса Христа, знятого з хреста. Вона символізує хресний подвиг Сина Божого, який взяв на себе гріхи всього людства заради його спасіння. Плащаниці у церкві належить особлива роль. Наприкінці вечерні страсної п’ятниці під співи «Благообразний Іосиф», «Єгда снішел єсі к смерті» і «Мироносицям жонам», що нагадують про поховання, зішестя у пекло і ангельській благовісті жонам мироносицям про воскресіння Христа, свята плащаниця на голові священика виноситься з вівтаря на середину храму і там залишається для загального поклоніння і цілування зображеного на ній Спасителя до початку пасхального ранкового богослужіння. Під час полуночної служби або по її закінченні плащаницю переносять у вівтар, кладуть на святий престол, де вона залишається до віддання свята Пасхи в ознаменування 40-денного перебування Господа на землі і Його воскресіння. [5, с. 430].
Перші шиті плащаниці з’явилися у Візантії наприкінці ХІІІ – початку XIV століть. Відома найдавніша плащаниця Андроніка Палеолога (1282-1328), що зберігається в церкві св. Клімента в Орхиді і має остаточно сформований тип шитої плащаниці. В XIV ст. на Балканах плащаниця набуває поширення в літургії та проходить певні етапи формування іконографічних схем [2, с. 61]. Подальший розвиток іконографії відбувається за двома напрямками: так звана «однолична» плащаниця, на якій зображено тільки тіло Ісуса Христа; багатофігурні, складні сюжети за композицією типу «Оплакування» або «Покладання до гробу», де, крім фігури Ісуса Христа, зображують Богородицю, Марію Магдалину, мироносиць – Марію Клеопову та Марію Яковлєву, улюбленого учня Христа – апостола Іоанна, Іосифа Арімафейського та Никодима. Крім того на плащаниці можуть бути зображені знаряддя страстей Господніх.
В Україні та Росії поширення набувають обидва напрямки іконографії, про що свідчать як відомі найдавніші плащаниці XV-XVIІ ст. (наприклад, «блакитна» XV ст. з Троїце-Сергієвої лаври [2, с. 61] та вкладна плащаниця Чернігівського єпископа Зосима Прокоповича 1655 р., де зображено тільки фігуру Ісуса Христа, або плащаниця першої половини XV ст. з багатофігурною композицією «Оплакування» з церкви Архангела Михаїла села Жиравки, що зберігається у Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові [3, с. 22]), так і роботи XVIІІ-ХХ ст., у чому можна переконатися на прикладі колекції плащаниць Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького (далі – ДІМ).
Початок цієї колекції було покладено у 1904 р., коли у Катеринославському обласному музеї ім. О.Н. Поля (таку назву мав у ті роки ДІМ) був створений церковний відділ з нагоди 100-річного ювілею Катеринославської духовної семінарії. З метою поповнення колекції новоствореного відділу Д.І. Яворницький на протязі трьох місяців обслідував два повіти Катеринославської губернії – Верхньодніпровський і Катеринославський – і зібрав близько 750 предметів церковної та іншої старовини. Серед цих предметів було 10 плащаниць [6, с. 13], з яких сьогодні залишилося три одиниці. За період 1906-1910 рр. до колекції надійшло ще чотири плащаниці [4, с. 241, 259], з них залишилась одна – з церкви с. Булаховки Павлоградського пов. Катеринославської губ. [1, кн. 1, с. 50]. Ще 13 плащаниць поповнили колекцію з 1910 по 1940 рр., і тільки дві мають визначене місце надходження – церкви села Халдіївка Павлоградського пов. та слободи Штеровки Слав’яносербського повіту Катеринославської губ. [1, кн. 1, с. 49]. У 1974 р. до колекції надійшло 4 плащаниці з Покровської церкви села Покровського Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., що були передані Нікопольським краєзнавчим музеєм [1, кн. 3, с. 26-27]. Остання плащаниця до нашої колекції була передана комісією Дніпропетровського облвиконкому по виявленню художніх та історичних цінностей у 1977 р. [1, кн. 3, с. 45]. За останні роки нових надходжень до колекції не було. Таким чином, колекція плащаниць ДІМ налічує 22 одиниці, що представляють собою російські та українські вироби періоду з кін. XVII – поч. XVIII ст. до поч. ХХ ст.
За способом створення дані плащаниці можна поділити на живописні, гаптовані й такі, що поєднують живопис і гаптування. Гаптована плащаниця в нашій колекції одна (ДІМ, інв. № К-327). Створена вона у Росії, кін. XVII – поч. XVIII ст., з шовку, на якому шовковими нитками гаптоване тіло Ісуса Христа «швом по формі», що найкраще давав можливість моделювати форму тіла й обличчя. 10 плащаниць, XVIII – поч. ХХ ст., – живописних, – написаних олійними фарбами, з використанням сусального золота й срібла, на шовковому або атласному полотнищі. В 11 плащаницях, що представляють російське та українське виробництво XVIII-ХХ ст., поєднаний живопис і гаптування. В них, як правило, текст, одяг, пелени – гаптовані шовком, золотою та срібною сухозлотицею; руки і лики пристоячих, херувимів, євангелістів писані олією на полотні, тіло Ісуса Христа також писане олією, тільки на 9-ти плащаницях – на полотні, а на 2-ох – на цинковій пластині. Створені ці плащаниці, більшою частиною, з оксамиту, іноді для оздоблення використана парча, крім того, зображення прикрашені стразами, лелітками, канителлю, струнціалом, намистинами тощо, а полотнище облямоване торочками з сухозлотиці. Серед живописних та гаптовано-живописних плащаниць в колекції є 4 одиниці комбінованих: живописне тіло Ісуса Христа з гаптованими пеленами, або частиною оксамитової основи з вишивкою XVIII-ХІХ ст., пришите до полотнища ХХ ст.
Наведена коротка характеристика плащаниць з колекції ДІМ дає змогу переконатися, що вони є складним витвором церковного мистецтва, в якому поєднані м’яка тканина і жорстка основа живописного зображення, або сухозлотиця. Саме таке поєднання різних матеріалів, а також значні розміри плащаниць, створюють певні труднощі у їх зберіганні. В нашому музеї плащаниці зберігають розкладеними на великому столі (3х1,5 м), у розгорнутому стані, перекладеними мікалентним папером. Бажано було б зберігати їх у металевих шафах з висувними ящиками або полицями по типу касетниць для малюнків чи креслень. Для нашої колекції було б достатньо 2-х шаф загальними розмірами в перерізі 220х120 см, висотою приблизно 100-120 см (10 полиць по 10- 12 см).
У серпні 2007 р. наша колекція плащаниць була обстежена художником-реставратором живопису Харківського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України (ХФ ННДРЦУ) Погрібним А.О., художником-реставратором предметів із тканин Тищенко Н.О. і молодшим науковим співробітником ХФ ННДРЦУ Легейдой А.В. В результаті обстеження встановлений наступний стан збереження:
Тканина – потерта, деформована, численні розриви у місцях згинів та по кутах полотнищ, є сліди молі, плями воску невідомого походження, втрати кольору, забруднення, на оксамиті місцями втрачений ворс; на підкладці – плями, потьоки; торочки – сплутані, деформовані, нитки місцями потемніли.
Шитво – нитки забруднені, потерті, місцями плями воску і невідомого походження, сліди корозії, обвисання ниток; утрати металевих ниток і ниток прикріпу, елементів декору: намистин, камінців, мережива, леліток; шитво тла місцями витерто до основи; на деяких плащаницях – шитво посічене, має розриви.
Живопис на цинку – значна деформація основи на тілі Христа і ликах пристоячих, розриви металу, відлущування ґрунту і фарбового шару, втрати, загроза осипів, лак пожовтів, щільні пилові забруднення.
Живопис на полотні – деформація і розриви основи, утрати і загрози осипів ґрунту і фарбового шару, часто – поганий зв’язок з основою, кракелюри, лак пожовтів, щільні пилові забруднення.
Тільки одна плащаниця (ДІМ, інв. № К-327) знаходиться у задовільному стані після проведеної реставрації у 70-80-х рр. ХХ ст., всі інші потребують реставрації, що ускладнюється поєднанням робіт по живопису й по тканинам. У листопаді 2007 р. плащаниця (ДІМ, інв. № К-379) взята у реставрацію до Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, інші – зафіксовані, описані й чекають на свою чергу.
Отже, колекція плащаниць ДІМ, хоча і невелика, але заслуговує на увагу, реставрацію і належне зберігання.
Бібліографічні посилання
- Інвентарна книга ДІМ. Група культова: книги 1-5. – 1948. – Кн. 1, 2; 1948-1971. – Кн. 3; 1973-1987.–Кн. 4; 987-2002.–Кн. 5.
- Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України XVII-XVIII ст.: іконографія, типологія, стилістика. – Львів: Свічадо, 1996.
- Кара-Васильєва Т. Шедеври церковного шитва України (ХІІ-ХХ століття) – К.: Інформаційно-видавничий центр Української Православної церкви, 2000.
- Каталог Екатеринославского областного музея им. А.Н. Поля. – Екатеринослав, 1910.
- Полный церковно-славянский словарь: Репринт. Сост. протоиерей Г. Дьяченко. – М.: Издательский отдел Московского Патриархата, 1993.
- Эварницкий Д.И. Отчет Екатеринославского областного музея им. А.Н. Поля. 1905-1906 гг. – Екатеринослав, 1907.
Автор: Тихонова М.М. – с.н.с. фондів ДІМ
Джерело: Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вип. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.
