Життя і творчий шлях трьох українських письменниць із родини Косачів – Олени Пчілки, Лесі Українки, Ольги Кривинюк – тісно переплелись з культурним життям Катеринослава початку XX ст.
Ольга Петрівна Драгоманова, в одруженні Косач, українська письменниця (літературний псевдонім Олена Пчілка) вперше на початку червня 1891 р. з юними Лесею та Ольгою відвідала Катеринослав проїздом в Крим до Євпаторії. Незабутнє враження справила на них поїздка до Кодацького порогу, де вони спостерігали насування грози над Дніпром. Стихію, що постала перед ними у всій своїй грізній красі натхненно описала Олена Пчілка в унікальних спогадах “В гостях у Катеринослава”, надрукованих в часописі “Рідний край” за 1908 рік 1.
Для Лесі Українки це був єдиний приїзд до Катеринослава. Протягом свого короткого життя поетеса неодноразово збиралася відвідати місто, але на заваді ставала хвороба. Згодом цей факт із її біографії згадає сестра Ольга при написанні “Хронології життя Лесі Українки” (Київ, 1934 – 1944 рр)., а пізніше він увійде до укладеного М. Морозом академічного видання “Літопису життя та творчості Лесі Українки” 2.
Сторінки своїх спогадів Олена Пчілка присвятила детальному опису приїзду в Катеринослав у серпні 1905 р. на XIII археологічний з’їзд, гостею якого вона була. Зупинившись у готелі “Європейський”, який знаходився на Проспекті (тепер – ріг вул. Сєрова та проспекту Карла Маркса; будинок не зберігся), милувалася живописними краєвидами Дніпра, розкішним парком на його схилах, палацом Потьомкіна, у якому проходив з’їзд, Преображенським собором. Разом з М. Комаровим, українським бібліографом, критиком, який теж був запрошений на з’їзд, слухала у Комерційному училищі співи кобзарів М. Кравченка та Т.Пархоменка, просто оглядала місто. А найголовніше – побувала у краєзнавчому музеї і познайомилась з його директором Д. Яворницьким.
Знайомство Олени Пчілки з Д. Яворницьким поклало початок великій багаторічній дружбі усієї родини Косачів з відомим вченим.
Від’їжджала з Катеринослава письменниця потягом пізно увечері. В останній день погода зовсім зіпсувалася, завадивши делегатам і гостям з’їзду поїхати у подорож по Дніпру на пороги. Степовий борвій так розгулявся, що повивертав з корінням багато дерев на проспекті. Пройти вулицею було майже неможливо. На воді лютувала стихія, і про те, щоб їхати човнами – не було й мови. Зі смутком на душі Олена Пчілка залишала місто, думаючи, що, мабуть, в останній раз у житті вона побувала у Катеринославі. “А може… хто теє вгадає, де він буває востаннє”.
Через декілька років, у вересні 1911 р. катеринославський часопис “Дніпрові хвилі” сповіщав у невеличкій замітці про приїзд до міста Олени Пчілки: “На початку цього місяця Катеринослав одвідала відома українська письменниця, редакторка “Рідного краю” Олена Пчілка. Шановна наша письменниця одвідала музей ім. Поля, де з особливою увагою оглянула відділ запорозької старовини, слухала спів кобзаря Гр. Кожушка, який їй дуже припав до вподоби, з’їздила на Кайдацький поріг, де на березі обдивлялася останки колишньої кріпості, збудованої поляками і одбитої у них в 1648 р. козаками, а також кайдацьку дерев’яну церкву, збудовану в стародавньому українському стилі” 1.
На цей час вона вже мала багато знайомих у місті, оскільки допомагала Д. Яворницькому організувати “Просвіту” в с. Мануйлівка (тепер Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпропетровська). Часопис “Дніпрові хвилі” на початку 1911 р. надрукував текст листа, яким вона привітала відкриття будинку товариства 5 грудня 1910 р., приславши книжки, видання “Рідного краю” і 50 карбованців грошей: “Відчуваю, скільки праці, клопотів, силкування й душевного болю прийняли Ви, поки довели своє діло до кінця, – хоч і тепер ще маєте значну вагу на своїх плечах. Честь і слава велика Вам! Дай же Боже, щоб кубельце національної освіти, звите Вами в Запорізькім краю, зміцнилося й красувало, на добрий зразок і приклад всім іншим українцям!” 2
Під час приїзду до міста 1915 року письменниця відвідала історичний музей, якому привезла в дарунок збірку поезій Лесі Українки “На крилах пісень” з власноручним підписом: “Прекрасному історичному музеєві в Катеринославі. Пам’ятка від О. Пчілки. с. Кам’янка. 1915 р.” Дуже хотіла зустрітися з господарем музею Д. Яворницьким, але в цей час він був на археологічних розкопках, а його замісником в музеї тимчасово був поет Трохим Романченко, котрий на той час завідував фондами. “В музеї була Ольга Петрівна Косач, яка низенько кланялась Вам і привезла книгу Лесі Українки “На крилах пісень”3, – писав Т. Романченко в Луганськ Д. Яворницькому 30 травня 1915 р.
Своє захоплення музеєм, який на початку XX ст. став не тільки окрасою міста, а й гордістю, важливим духовним центром України, Олена Пчілка висловила в біографічному нарисі, присвяченому Д. Яворницькому, надрукованому в часописі “Рідний край”. “Катеринославський музей, опріч своєї високої наукової ціни, — по зібраних там пам’ятках археологічних із часу козацького, — уявляється нам взагалі духовним осередком, що дає тепло і світло українське. Коли вам трапиться заїхати в Катеринославщину …підіть у …музей, побачтеся з п. Дмитром Яворницьким; він щодня пробуває там, раз-у-раз сам показує музей, пояснюючи його скарби. Там ваше серце найде пільгу, розважиться — і тими скарбами дорогоцінними, живими свідками минулого – незабутнього і щирим, теплим словом п. Дмитра, там … серцем почуєте, що тут притулок української праці й любові” 1.
Велика заслуга у цьому була директора музею — Д.Яворницького, одержимого вченого-подвижника. Його портрет, надісланий на прохання письменниці, прикрашав сторінки нарису разом з віршем Д. Яворницького “День св.Дмитра (26 жовтня). На день власних іменин”.
Не випадково Олена Пчілка протягом тривалого часу була частим гостем Катеринослава, кожний приїзд якої для міста був пов’язаний з певними культурними зрушеннями. Її серце рвалося до доньки Ольги, що разом зі своєю родиною мешкала у 1910 — 1921 рр. в Лоцманській Кам’янці, поблизу Катеринослава. Ольга — лікар за фахом, перекладач, етнограф, молодша сестра Лесі Українки, її найближчий духовний друг, перший біограф письменниці, хранитель величезного родинного архіву. Навчаючись у Петербурзькому медичному інституті, була учасницею протиурядових виступів, підлягала арештам. У Києві познайомилась зі студентом медичного факультету університету, активним учасником революційного руху Михайлом Кривинюком, з яким одружилася. Молода сім’я знаходилася під постійним наглядом поліції. Олена Пчілка, прагнучи допомогти доньці і зятеві у працевлаштуванні, неодноразово прохала протекції та допомоги у Д. Яворницького, якому писала: “У Вас був мій родич, зять — чоловік моєї дочки (Ольги Петрівни теж). Він там почув про дуже хороше місце (хранитель натур[ального] відділу) під Вашим крилом, у музеї. Чи не могли б Ви йому дарувати Вашої ласки – протекції. Чоловік він “віри годний… Якщо сужено моїм Кривенюкам умоститися в Катеринославі, то сподіваюся бачитися з Вами часто…” 2
Саме завдяки Д. Яворницькому, який поклопотав перед місцевим губернатором, з 5 липня 1910 р. почалася десятирічна праця Ольги на посаді ординатора патронажу Катеринославської губернської земської управи. З п’ятирічним сином Михайликом поселилася вона в Лоцманській Кам’янці, а чоловік залишився у Києві. З цього часу Катеринослав майже на десятиріччя увійшов в життя і творчу діяльність великої родини Косачів. Про це свідчать численні архівні матеріали та епістолярні джерела, а також катеринославські видання літературних творів Олени Пчілки, Лесі Українки, Ольги та Михайла Кривинюків, які на сьогоднішній день стали бібліографічною рідкістю.
Спершу родина поселилася в сільській хаті, серед “пустині”, а згодом патронат побудував їй окремий будинок, подвір’я якого Ольга Петрівна перетворила в квітучу оранжерею, садячи “всяку всячину” – квіти, полуниці, соняшники. До неї приїздили погостювати сестри Ізидора та Оксана з своїми дітьми — Ольгою та Оксаною, а також інші члени родини. Найчастіше бував чоловік Михайло Васильович.
В патронаті Ольга опікувалася психічнохворими дітьми, лікувала, проводила амбулаторний прийом. Їй приходилося об’їжджати на двуколці (пара коней) села Катеринославського і Новомосковського повітів, підшукуючи сім’ї для віддавання сиріт та підкинутих дітей. Її мрія, про яку писала Леся Українка М. Павликові, здійснилася. “Скільки мені відомо, вона марить про медичну діяльність десь по селах на Україні…” 1
Разом з тим Ольга гаряче підтримувала будь-яку громадську справу, що служила відродженню національної культури. Вона була організатором в сільській школі ткацької майстерні, гуртка вишивання. Зібрані нею на Катеринославщині орнаменти народного вишивання увійшли до альбому “Українські народні узори з Київщини, Полтавщини й Катеринославщини. Випуск І. Вирізування й настилування. Зібрала й до друку впорядкувала Ольга Кривинюк”, який вийшов у Києві 1928 р.
Разом із чоловіком була активним членом катеринославської “Просвіти”, входила до ради товариства, видавничої комісії. Подружжя наполегливо працювало над перекладами на українську мову з англійської, французької, чеської творів Ч. Діккенса (“Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання з привиддями”), Д. Лондона, Ж. Занд (“Дуб-говорун”), Ш. Перро (“Чарівні казки”), С. Томпсона (“Бінго”, “Зайцеві пригоди”, “Оповідання для дітей”), Р. Кіплінга (“Той кіт, що ходив, де хотів”, “Слоненя”), П. Лотті (”Горе старого каторжника”), Г.-Х. Андерсена, Я. Карафіята (“Про те, як один хлопець оповідав казку, та й не скінчив”), В. Бенеша (“Дога”), К. Ербена (“Щастя й розум”), “Чеські оповідання для дітей” та ін. Протягом 1917 – 1920 рр. книги цих авторів побачили світ у Катеринославі. Це були казки та оповідання для дітей, часто ілюстровані малюнками місцевого художника М. Погрібняка. Їх видання було неоціненним внеском у поширення знань з світової літератури, в першу чергу, серед жителів Катеринославської губернії
Сприяючи популяризації творів української літератури, і, в першу чергу, для дітей, Ольга Кривинюк видала у Катеринославі твори Олени Пчілки “Байки. Для сім’ї і школи” (1918), “Книжка-різдвянка. Для дітей. Оповідання й вірші” (1919), читанку “Зелений гай. Віршики й казки з малюнками для дітей” (1917), а також книжку Грицька Григоренка (Олександри Судовщикової, дружини брата Михайла Косача) “Дітки. Збірничок для дітей” (1918). Саме у Катеринославі нею були надруковані “Стародавня історія східних народів” (1918) – підручник, написаний 19-річною Лесею Українкою для своїх молодших братів і сестер та перше окреме видання її драматичної поеми “Бояриня (1917), довгий час забороненої цензурою.
Нелегка то була праця. Але Ольга Петрівна, суміщаючи дві посади – патронат і амбулаторний прийом хворих, знаходила час ще й для громадської, літературної, видавничої діяльності. Її твори друкувалися на сторінках часописів “Рідний край” та “Молода Україна” (додаток для дітей) під псевдонімом Олеся Зірка.
Живучи активним духовним життям, вона прагнула наповнити ним усіх оточуючих. Разом з тим піклувалася станом здоров’я Лесі. Назва нашого міста часто зустрічається у їх листуванні. Саме в Катеринослав першій Ользі сповіщає Леся Українка про написання драми “Лісова пісня” (1911). На зберігання надсилає їй свій архів — дві скрині з книжками, журналами, рукописами творів, етнографічними записами, сподіваючись забрати при поверненні з Єгипту, заїхавши в Лоцманську Кам’янку. З далекого Гелуану йшли листи до любої Лілечки (так по-домашньому звали Ольгу), сповнені надії на зустріч. Та побачились вони в Києві, в травні 1910. А у лютому 1910 р. в Гелуані відбулася зустріч Лесі Українки з Д. Яворницьким на віллі “Континенталь”. Ця зустріч дуже вразила Лесю, про що вона писала в листі до М. Кривинюка в Катеринослав: “Дорогий Михайле! Вчора був у мене Яворницький, що ледве знайшов мене, бо шукав у пансіоні в Білінської, — казав, що це ви йому таку адресу дали, але це він, певно, щось наплутав, бо я ж усі свої адреси подавала додому і ви їх мали знати. Ну, та дарма, все ж він мене знайшов, і це дуже приємно, бо взагалі тут не часто українця побачиш, а крім того, він видався мені симпатичним і інтересним чоловіком. Тепер він поїхав у горішній Єгипет оглядати тамошні руїни, а на повороті проживе тут з тиждень на нашій віллі для відпочинку. Він завзятий дід — лазив і на піраміди, і в піраміди, і де його тільки не носило! Це в шістдесят літ і з ревматизмом? Ну-ну! Треба з ним ще раз в єгипетський музей поїхати — на “пані з золотим обличчям” подивитись…” 1
В подарунок від Лесі про зустріч у “країні пірамід” Д. Яворницький одержав дерев’яну палицю та спільне фото.
Протягом тривалого часу родина Косачів підтримувала дружні і творчі стосунки з громадськими і культурними колами Катеринослава, ще до приїзду сюди Ольги та Михайла Кривинюків, а також після того, як вони залишили Лоцманську Кам’янку. З такими визначними діячами нашого краю, як Д. Яворницький, Д. Дорошенко, І. Труба, А. Кащенко, Т. Романченко, активістами “Просвіти” їх об’єднувало прагнення своєю працею сприяти розбудові вітчизняної науки, культури, літератури. На сторінках “Рідного краю” протягом 1905 — 1916 рр. Олена Пчілка друкувала прозові та поетичні твори катеринославських письменників-початківців П. Гаєнка, Т. Митруса, Ю. Михайліва, Є. Очеретяного, Т. Татарина, Л. Сохачевської, М. Чернишова, І. Сокола, П. Головка та більш відомих Т. Сулими, А. Кащенка, Д. Яворницького. Високу оцінку дала письменниця поезії Т. Романченка. В статті “Наші поети з народу” вона писала; “Т. Романченко — поет з таланом, з чулою душею…”2 Він – автор біля п’ятисот віршів, поем, оповідань, віршованих дитячих п’єс, статей, фольклорних записів. Дякуючи дбайливому ставленню до молодих письменників, в яких Олена Пчілка вбачала майбутнє національної літератури, їх твори друкувалися на сторінках київських періодичних видань, зокрема часопису “Рідний край”, а разом з тим залучалися до загальнолітературного процесу в Україні початку XX ст.
Неоціненний внесок зробила родина Косачів у розбудову національної культури, літератури та просвітницького руху в Україні і на Катеринославщині, а для її членів протягом десяти років Лоцманська Кам’янка була ще одним “родовим гніздом”, як і хутір Зелений Гай та Колодяжне.
Рекомендована література
1. Енциклопедія українознавства. Т.ІІІ. – Львів, 1994. – С.1144 (О.П. Косач-Кривинюк).
2. Українська літературна енциклопедія. Т.ІІІ. – К., 1995. – С.12 (О.П. Косач-Кривинюк).
3. Українська журналістика в іменах. Вип.9. – Львів, 2002. – С.158 – 159 (М.В. Кривинюк).
4. Чабан М. “…А, може, в Катеринославі будеш друкувати?” У кн.: Вічний хрест на гудях землі. – Дніпропетровськ, 1993. – С.8 – 14.
5. Мірошниченко Л.П. Косачі на Катеринославщині // Регіональне й загальне в історії. Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-літтю ХІІІ Археологічного з’їзду. – Дніпропетровськ, 1995. – С. 194 – 195.
6. Абросимова С., Мицик Ю. Листи Олени Пчілки до Д.І. Яворницького // Радянське літературознавство. – 1989. – №7.
7. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип.2: Листи діячів культури до Д.І. Яворницького. – Дніпропетровськ, 1999. – С.234 – 242 (Олени Пчілки).
8. Василенко Н. Катеринослав в житті і творчості родини Драгоманових-Косачів // Музей і місто. Матеріали обласної наукової конференції, присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська. – Дніпропетровськ, 2003. – С.34 – 39.
9. Косач-Кривинюк О.П.; Кривинюк М.В. У кн.: Чабан М. Діячі Січеславської “Просвіти”(1905 – 1921): Біобібліографічний словник. – Дніпропетровськ, 2002. – С.256 – 260; 266 – 268.
10. Пчілка Олена. В гостях у Катеринослава (Скорочено). У кн.: Чабан М. Сучасники про Яворницького. – Дніпропетровськ, 1995. – С.30 – 33.
11. Чабан М. Великі в Катеринославі-Дніпропетровську. У кн.: Дніпропетровськ: минуле і сучасне. – Дніпропетровськ, 2001. – С.331 – 339 .
Автор: Наталія Василенко, старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я»
