У рамках проекту Інституту Україніки “Пам’ять: Події та Персоналії” 16 лютого 2011 року о 15:00 відбудеться відкриття меморіальної дошки на честь видатного українського письменника й перекладача, нашого земляка Валеріана Петровича Підмогильного за адресою: музей “Літературне Придніпров’я”, пр. К. Маркса, 64.
Валеріян Петрович Підмогильний – геній з країни чапель: майстер інтелектуальної прози; перекладач з французької; митець-філософ, один з перших в Європі провісник в екзистенціалізму. До найкращих здобутків модерної українсько літератури відносяться його романи «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930), «Повість без назви» (1934).
В. Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі на Катеринославщині в селянській родині. У 1918 р. закінчив українську 1-шу реальну школу. Того ж року вступив до математичного відділення університету. Протягом 1920 р. викладав у 1-й українській школі ім. І. Франка, де нині музей «Літературне Придніпров’я».
Перші оповідання «Добрий Бог», «Старець», «Ваня», «Пророк», «Гайдамака», «На селі», «В епідемічному бараці» видруковані в місцевих виданнях «Січ» (1919), «Український пролетар» (1920), «Вир революції» (1921). Після виходу книжки «Твори. Т.І.» професор П. Єфремов зазначив, що в особі Підмогильного в українській літературі з’явилася «молода, свіжа, багатонадійна сила з сталим інтересом до психологічних проблем».
З осені 1921 р. розпочався київський (ворзельський) період письменника. Тема голоду знайшла втілення в циклі оповідань «Проблема хліба». Оповідання «Син» визнане одним з кращих в українській літератур того часу.
Працював у видавництвах «Книгоспілка», «Література і мистецтво», в редакції часопису «Життя і революція». Входив до літературних об’єднань Аспис, «Ланка» (МАРС). Видав збірки оповідань «Військовий літун», «Проблема хліба»; повісті «Остап Шаптала», «Третя революція»; романи «Місто», «Невеличка драма». Устами головного героя Городовського («Повість без назви») проголосив кредо митця: бути правдивим і відвертим, кожен рядок писати «власною кров’ю, а це єдина фарба, що ніколи не втрачає блиску».
На поч. 30-х зосередився на перекладацтві: К. Гельвецій, Д. Діоро, Гі де Мопассан, О. де Бальзак, А. Франс. «Мова його перекладів, – писав Г. Кочур, – надзвичайно багата й барвиста одночасно дуже природна».
8 грудня 1934 р. був заарештований «як учасник контрреволюційної організації». Покарання (10 років) відбував у спецізоляторі на Соловках, удосконалював англійську, перекладав Шекспіра, Вальда. Написав кілька оповідань, повість, мріяв про роман «Осінь 1929»… З листопада 1937р. В. Підмогильного було розстріляно.
Твори письменника «маємо підстави зарахувати до класики української пожовтневої літератури» (В. Шевчук).
Меморіальна дошка, виготовлена Олександром і Юлією Зубенко за проектом заслуженого художника України Олександра Бородая, прикрашає зовнішню сторону будинку музею, що виходить на проспект Карла Маркса.
