Саме в цій кімнаті господар зустрічав своїх гостей. Перше, що привертає увагу в вітальні – це великий олійний портрет Д.І. Яворницького роботи Фотія Красицького – внучатого небожа Т.Г. Шевченка, написаний в Петербурзі в 1900 році.
На стінах вітальні – картини, подаровані господарю відомими художниками: „Українка” (1887р.) Ф.Бондаренка, „Дівчина в українському костюмі” (1894р.) П. Баришникова, „Козак з люлькою” (1920 р.) М. Струнникова. У цього будиночку черпали своє натхнення Павло Тичина і Максим Рильський, Павло Ксенко і Остап Вишня, художник-баталіст Микола Самокиш і славіст Агатангел Кримський, діячі українського театру. Тут бували російський письменник Телешев, вчений з Фінляндії Тальгрен, силач Іван Піддубний, журналіст і письменник В. Гіляровський та багато-багато інших.
Постійно відвідували господу кобзарі Петро Ткаченко, Іван Кучугура-Кучеренко, якого Яворницький вважав „гордістю і славою українського народу”. Кожна з таких зустрічей супроводжувалася оповіданнями господаря про запорожців. Мова його була надзвичайно соковита, жива, пересипана народним гумором. Коли ж згадати окрім того особливу привабливість оповідача, можна уявити, як цікаво було його слухати. У плині часу години здавалися хвилинами. У плині часу години здавалися хвилинами, ніхто не помічав як наступав обід і кликали до столу.
