Гості заходили в будинок завжди з парадного входу. Піднімаючись металевими східцями, повертали на дверях вінчик механічного дзвоника з надписом „Прошу повернуть”. Приємний голос дзвоника кликав господарів, і першим приміщенням, куди потрапляв гість — був вестибюль.
З вестибюлю двері ведуть у передпокій. Це найменша кімната будинку, але й тут відчутний подих славної козацької минувшини.
Тут відчуваєш, що це творча лабораторія вченого, центром якої є робочий стіл. На столі – рукописи, книги, відкриті на закладених сторінках, маленькі окуляри, ніби залишені Яворницьким на хвилиночку, на бюро – купки карток…
Саме в цій кімнаті господар зустрічав своїх гостей. Перше, що привертає увагу в вітальні – це великий олійний портрет Д.І. Яворницького роботи Фотія Красицького – внучатого небожа Т.Г. Шевченка, написаний в Петербурзі в 1900 році.
Це проста і сонячна кімната з двома вікнами, які виходять у двір. Коли світило повертає на обрій, його проміння, як і колись, розливається тут безліччю сонячних „зайчиків”.
Круті східці ведуть на другий поверх – до мезоніну.
