Подаруй літературному музею книгу
24 травня музей «Літературне Придніпров’я» відзначатиме свій день народження. Якщо ви бажаєте привітати наш музей, то найкращий подарунок, звісно, книги.
24 травня музей «Літературне Придніпров’я» відзначатиме свій день народження. Якщо ви бажаєте привітати наш музей, то найкращий подарунок, звісно, книги.
Запрошуємо 20 грудня о 17:00 до музею «Літературне Придніпров’я» на музично-поетичний вечір «БО МИ РАЗОМ».
5 грудня 2020 року виповнюється 135 років з дня народження одного з яскравих представників української художньої культури ХХ століття, художника, графіка, педагога, дитячого письменника, майстра книжкової графіки, учня Ф.С. Красицького та О.Г. Сластіона, вихованця Миргородської художньо-промислової школи ім. М.В. Гоголя, сучасника і сподвижника Д.І. Яворницького Миколи Степановича Погрібняка (5.12.1885, с. Козацьке Звенигородського повіту на Київщині, нині Черкаської обл. – 30.05.1965, м. Дніпропетровськ, нині Дніпро).
«Доля поета склалася так, що з незалежних від нього причин він мав досить тривалу літературну перерву». Ці слова відносились до дніпропетровського письменника П. Кононенка. За відомих обставин такою мовою користувалось радянське літературознавство, говорячи про сталінські репресії 1930-х років.
Народився на Катеринославщині. Навчався в Катеринославському реальному училищі. Перші літературні роботи Валер’яна Підмогильного з’явилися в Катеринославському журналі «Січ» в 1919 р. Перша книга – «Твори. Том 1»- вийшла в 1920 р. Підмогильний деякий час вчителював і працював у видавництві «Книгоспілка». Друкувався в різних журналах. У 1920-х роках перебував у літературних об’єднаннях АСПИС, «Панка» і «МАРС».
Михайло Пронченко народився 7 вересня 1909 р. в селі Вошиве-Покровське, що зараз є містом Апостолове Дніпропетровської області в бідній селянській родині. З дитинства він був змушений наймитувати, одночасно з навчанням у школі. Рано зацікавився українською історією, спадщиною запорозького козацтва.
Чапленко В.К. народився 18 березня 1900 р. у селі Миколаївка (сучасний Новомосковський район на Дніпропетровщині). Закінчив школу, потім Павлоградську вчительську семінарію (1920), учителював у с. Юр’ївка Павлоградського повіту. Продовжив навчання на літературно-мовному відділенні Катеринославського вищого інституту народної освіти, вступив до аспірантури при науково-дослідній кафедрі українознавства (1925). Був членом літературної організації “Плуг”, редколегії журналу “Зоря”. Репресований у 1929 році у справі “СВУ”, відбув сім місяців ув’язнення, потім влаштувався на робітфак Дніпропетровського металургійного інституту. У 1932 р. шукав роботи в різних містах: Сталіно, Луганську, Ашхабаді, Ставрополі, П’ятигорську.
У пострадянському просторі проза І. Багмута опинилася на маргінесах сучасної літератури і зрозуміло чому. Хвиля відродження повертала українському читачеві штучно вилучену за часів диктаторської ідеології літературу модерну. У національний культурний контекст (літературу Придніпров’я) було повернуто імена В. Підмогильного, В. Поліщука, П. Єфремова, Б. Тенети, В. Петрова, Г. Епіка, М. Мінька та інших. Наразі, на наш погляд, необхідно по-новому осмислити літературу кінця 1940 – 50-х, а разом і з тим і творчі біографії письменників, що виходять «за межі формуляру»: «Біографія поета складається як творча вигадка, як життєпис Війона або Рембо. Вона складається поза рамками усталених трафаретів: з голоду, вигнань, блукання» [13, с. 622].
За сімейною легендою Епіків, Григорію приснився сон: Шевченко благословляє його на літературну творчість . Коли Епік був відірваний від рідних, від України – поезія Т. Шевченка надихала його в хвилини страждань. «Часто читаю «Кобзаря», – писав він дружині Вірі Мусіївні з Соловків, – дістав тут, люблю я Шевченка – прекрасна була людина» (20 вересня 1937 р.).
Павло Кононенко народився у селі Михайлівці Новомосковського повіту на Катеринославщині. Понад 20 років прослужив в армії, пройшов шлях від командира взводу до начальника штабу батальону, викладав тактику у військовому училищі.