З 17 по 31 травня 2014 року в Національному музеї “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні” тривала документально-мистецька виставка “Історія Голодоморів в музейних та архівних колекціях”.
Адміністрація та колектив історичного музею вдячний фахівцям Національного науково-дослідного реставраційного центру України (Київ), співробітникам Харківської філії реставраційного центру за проведення складних робіт.
Если вы решите посетить Болгарию, оформите визу в Болгарию и кроме пляжей и активных развлечений захотите реализовать культурную программу для себя и своих близких, советуем […]
Вітаємо професіоналів та аматорів шахового мистецтва з Міжнародним днем шахів — 20 липня!
Успіхів та вдачі вам на шаховій дошці!
В Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І. Яворницького працює виставка Народного музею ПАТ «Євраз Дніпропетровський металургійний завод ім. Г.І. Петровського» «Люди металу», приурочена до Дня працівника металургійної та гірничодобувної промисловості України.
18 липня 2014 року музейний фонд поповнився одним, зате дуже цікавим експонатом – видання 1914 року “Вторая отечественная война”.
18 липня 2014 року Меморіальний будинок-музей Д.І. Яворницького відзначає ювілей: п’ятдесят років тому у кабінеті академіка було відкрито кімнату-музей, яка заклала підвалини до подальшої розбудови експозиції будинку.
У пострадянському просторі проза І. Багмута опинилася на маргінесах сучасної літератури і зрозуміло чому. Хвиля відродження повертала українському читачеві штучно вилучену за часів диктаторської ідеології літературу модерну. У національний культурний контекст (літературу Придніпров’я) було повернуто імена В. Підмогильного, В. Поліщука, П. Єфремова, Б. Тенети, В. Петрова, Г. Епіка, М. Мінька та інших. Наразі, на наш погляд, необхідно по-новому осмислити літературу кінця 1940 – 50-х, а разом і з тим і творчі біографії письменників, що виходять «за межі формуляру»: «Біографія поета складається як творча вигадка, як життєпис Війона або Рембо. Вона складається поза рамками усталених трафаретів: з голоду, вигнань, блукання» [13, с. 622].
За сімейною легендою Епіків, Григорію приснився сон: Шевченко благословляє його на літературну творчість . Коли Епік був відірваний від рідних, від України – поезія Т. Шевченка надихала його в хвилини страждань. «Часто читаю «Кобзаря», – писав він дружині Вірі Мусіївні з Соловків, – дістав тут, люблю я Шевченка – прекрасна була людина» (20 вересня 1937 р.).
Павло Кононенко народився у селі Михайлівці Новомосковського повіту на Катеринославщині. Понад 20 років прослужив в армії, пройшов шлях від командира взводу до начальника штабу батальону, викладав тактику у військовому училищі.
