У 1927 р. Академією наук та Наркоматом освіти УРСР у зв’язку з будівництвом Дніпрогесу і затопленням ділянки порожистого Дніпра була створена спеціальна науково-дослідна
Історико-археологічна та етнографічна експедиція. На протязі 1927–1932 рр. були проведені археологічні дослідження на значній території Надпоріжжя, в результаті яких виявлено ряд різночасових археологічних пам’яток. У Національному музеї історії України зберігаються матеріали з кочівницьких поховань у Криничій балці (між Вільним порогом та с. Кічкас, вирце м. Запоріжжя), дослідженого у 1928 р. В. А. Грінченко.
Згідно зі звітом, група з 19 могил розташовувалась на лівому схилі розгалуженого верхів’я балки, на площі 73і,Х74 м. З 9 розкопаних (№№ 1–5, 6а, 6в, 16, 18), в НМІУ зберігається частина матеріалів з поховань 1, 4, 5, 6а, 6в.
Поховання були здійснені під невеличкими курганними насипами (Ь 10–45 см)і з землі та каміння (3, 4, 5, 18), іноді оточеними неглибокими рівчаками (4, 5), овальними кам’яними викладками (1, 3, 6а), а також просто під камінням, перемішаним з землею (2, 6в, 16). Усі поховання розташовані у підпрямокутних ґрунтових ямах (гл. 1,05–1,75 м), орієнтованих по лінії захід–схід (1–4, 16, 18), північ–південь (5, 6а) та північний схід – північний захід (6в). У двох випадках (поховання 5, 6а) над могильною ямою було дерев’яне перекриття, та ще у двох (1, 4) в засипці присутні уламки перетрухлого дерева (можливо, теж від перекриття). У конструкції більшості могильних ям (1, 3–6, 16), причому незалежно від їх орієнтації, причілок в ногах має дуговидну форму.
Положення покійника – витягнуте на спині, з покладеними вздовж тіла руками. За орієнтацією поховання поділяються на кілька видів. До першого відносяться поховання, орієнтовані на захід (1 –чоловіче; 16, 18 – стать не зафіксовано, відхилення на північний захід). Другий вид становлять жіночі поховання зі східною орієнтацією – 2, 3, 4 (поховання 3 з відхиленням на північний схід). До третього входять два поховання (5 – чоловіче, 6а – жіноче) з орієнтацією на північ й деяким відхиленням на північний схід. Окремо слід розглядати жіноче поховання 6в, орієнтоване на північний схід.
Поховальний інвентар досить різноманітний. Серед знахідок виділяються бронзові дзерала XIII–XIV ст. (2, 3, 4, 6а, 6в), які за орнаментом являють собою наслідування далекосхідним та середньоазіатсько-іранським зразкам, що в золотоординський час стало масовим явищем. Ажурні срібні аграфи зі скляними вставками та перлинами (3, 6а), виконаними у стилі, характерному для золотоординських ювелірних виробів XIII–XIV ст. Дротяні сережки у вигляді знаку запитання (3, 6а), розповсюджені у кочівницьких похованнях XIII–XIV ст. Виявлені в пох. № 5 наконечники стріл, датуються широко – VIII–XIII ст.
Поховальний обряд з орієнтацією на схід та захід характерний для кочових племен домонгольського часу половців-кипчаків, що займали простори від Дністра до Волги і згодом увійшли до складу населення Золотої Орди. Поховання з Північною та північно-східною орієнтацією можна типологічно об’єднати, оскільки поховання 5 і 6а мають відхилення на північний схід. Поховання цієї групи мають близькі аналоги кочівницьким племенам Середньої Азії та Сибіру, що увійшли до складу Золотої орди в 30-х рр. XIII ст. Вони могли з’явитись на зазначених територіях тільки після монголо-татарської навали в середині XIII ст.
Незважаючи на деяку різницю в орієнтації, яка відображає інтеграційні процеси в кочовому середовищі, близькість поховального інвентарю (дзеркала, аграфи, перлинові буси, сережки) і загальні риси в побудові могильної ями (наявність каміння в засипці, поховання у ґрунтовій ямі, дугоподібний причілок в ногах покійника) дозволяють зробити висновок про тісну хронологічну та соціально-організаційну близькість поховального- комплексу у Криничій балці і датувати його другою половиною XIII–XIV ст.
Л. В. Строкова (Київ)
Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
