Як відомо, чудові природні умови та географічне положення в басейні важливої водної артерії споконвіку сприяли заселенню Південного Подніпров’я. Ще племена епохи неоліту обрали місцем свого існування родючу дніпровську долину, а протягом, скажімо, IX – XIV ст. осіле, в тому числі слов’янське, населення проживало тут безперервно. /1/
Приваблює цей край і дослідників. Адже археологічна історія його надзвичайно яскрава та різноманітна. Особливої своєрідності область Південного Подніпров’я набуває в епоху середньовіччя, коли вона опиняється на південно-східній окраїні слов’янських земель, стає контактною зоною, де осіле землеробське населення проживало у безпосередньому сусідстві з численними кочовими племенами. Згадаймо, крім того, що, завдяки важливішому водному торговельному шляху, Південне Подніпров’я, завжди входило до сфери інтересів Давньоруської держави, маючи для неї велике економічне значення. Як складалися взаємовідносини між кочовим та осілим населенням, які етноси тут співіснували, яка роль належала мешканцям південних поселень у внутрішній та зовнішній торгівлі Стародавньої Русі, – на ці та інші важливі питання допомагає пролити світло археологічне вивчення цього регіону.
Систематичного характеру археологічні дослідження у Південному Подніпров’ї набувають під час роботи Дніпробудів-ської експедиції, організованої у зв’язку з будівництвом Дніпрогесу. Протягом 1927-1933 рр. у зоні будівництва було виявлено та проводились розкопки на ряді поселень (зокрема, двох Кічкаських /2/, Ігренському, на о. Кам’януватому).
Група давньоруських поселень була відкрита у 1945-1946 рр. в гирлі р.Сури (Дніпровське, Волоське, у с.1 Травня) під час розвідок, проведених ІА АН УРСР у зв’язку з пониженням рівня води в озері ім.В.І.Леніна після зруйнування фашистськими загарбниками греблі Дніпрогесу. Крім того, систематичні розвідки в цьому районі проводив місцевий археолог О.В.Бодянський, завдяки діяльності якого археологічна карта пам’яток Над-поріжжя значно поповнилася.
З 1951 р. знову почалися широкі дослідження берегів і заплави Дніпра експедиціями ІА АН УРСР у зв’язку з продовженням будівництва гідроелектростанцій та водосховищ дніпровського каскаду – Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродзер-жинської. Зокрема в зоні будівництва останньої було виявлено 11 поселень давньоруського часу. /З/
Під час роботи Дніпрогесівської експедиції ІА АН УРСР у 1953 р та у 55-56 рр. проводились розкопки згаданої групи поселень в гирлі р.Сури. /4/ Експедиціями Інституту археології продовжувалися у 70-ті, 90-ті рр. дослідження поселень біля с. Стара Ігрень.
У ході досліджень з’ясувалося, що найбільш щільно у давньоруські часи була заселена порожиста частина Дніпра. На сьогодні у районі Надпоріжжя відомо 22 поселення. /5/ П’ять з них – Ігренські І та II, біля с. Лоц-Кам’янка, на о. Кам’янува-тому та на о. Кодачок – розташовані на території м. Дніпропетровська. (Взагалі, в межах Дніпропетровської області зараз відомо 17 пунктів, які дають матеріали давньоруського часу). /6/
Найбільшими серед вказаних поселень було Ігренське (селище II) ПІ, розташоване у Самарському районі біля с. Стара Ігрень, на краю піщаної надзаплавної тераси лівого берега Дніпра, де в нього впадає Самара, на місці неолітичної стоянки (Ігрень VIII). Воно було виявлено у 1932 р. А.В.Добровольським /8/, який під час розкопок стоянки відкрив і шар давньоруського часу та дослідив три ями господарського призначення, що мали в заповненні слов’янські матеріали XII – поч.ХІІІ ст. Ще одну такого ж характеру яму було досліджено експедицією ІА АН УРСР на чолі з Добровольським у 1945 р. /9/
Під час роботи Степової неолітичної експедиції під керівництвом Д.Я.Телєгіна в 1974-1976 рр. у цьому місці розкопано давньоруське житло, два поховання, а також знайдено у культурному шарі значну кількість давньоруських матеріалів/10/ .У 1978 р. розкопки на поселенні проводились Ігренським Загоном експедиції “Славутич-2” ІА АН УРСР на чолі з Д.Я.Телегіним. Було встановлено, що поселення має протяжність 600-700 м, ширину 40-50 м, розкопано 5 жител (4 землянкові, одне – наземне), господарську яму/11/. У 1990-1991 рр. один із загонів експедиції ІА АН УРСР (керівник Телегін Д.Я.) на чолі зі Слованевською Л.М. провів на поселенні розкопки ще трьох жител, зібравши різноманітний речовий матеріал, датований XII – поч. XIII ст. /12/
Отже, на сьогодні на поселенні відкрито 9 жител, частково досліджений могильник. Розкрито 4 поховання – три дорослих і одне дитяче. Всі поховані лежали витягнуті на спині, орієнтовані головою на захід, поховання безінвентарні. Дитяче ж було впущене від рівня підлоги одного з жител. /13/
Селище І знаходилося у 1 км к півночі від селища II, на лівому березі Дніпра к півдню від гирла Самари на місці розмитого краю другої надзаплавної тераси Дніпра в урочищі Підкова 1/14/. Дніпрогесівська експедиція ІА АН УРСР під керівництвом В.М.Даниленка у 1953 р. дослідила тут напівземлянку з глиняною піччю, в якій було знайдено давньоруську кераміку XII- поч.ХІІІ ст. та господарську яму того ж часу. /15/
Сліди поселення епохи Київської Русі були виявлені навпроти Ігренських поселень, на правому березі Дніпра, у с. Лоц-Кам’янка (Жовтневий р-н) в обриві другої надзаплавної тераси, на правому мисі балки Третьої. У 1949 р. О.В.Бодянський виявив тут залишки трьох розмитих водою землянок з печами, черені яких були споруджені на підстилці з черепків слов’янського посуду, який Бодянський датував Х-ХІІІ ст. /16/ Дослідник зазначав, що у 1941 р. він спостерігав тут значно більшу кількість жител. Пізніше краєзнавець А.І.Привалов виявив тут ще одне житло (інвентар поданий шиферними пряслицями, фрагментами жорна, залізним наконечником списа, фрагментами скляних браслетів та кераміки). /17/
У 50 м на схід від поселення О.В.Бодянський виявив невеликий могильник і дослідив одне поховання: скелет лежав витягнутий на спині, орієнтований головою на захід, інвентар відсутній. Інколи в зруйнованих похованнях Лоц-Кам’янського могильника зустрічалось каміння. /18/
Між Ігренським та Лоц-Кам’янським поселенням на о.Кам’януватому також були знайдені залишки пам’яток давньоруського часу. У 1930 р. під час роботи Дніпробудівської експедиції завідуючим історико-археологічним відділом ДІМ Козарем П.А. було виявлено на острові залишки жител та зібрано багато уламків посуду XII – поч.ХІІІ ст./19/.
У 1949 р. О.В.Бодянський дослідив тут залишки двох землянок, в одній з них збереглися залишки печі. На березі було зібрано давньоруську кераміку, зокрема полив’яну, дворучну корчажку, уламки скляних браслетів, бронзовий бубонець. /20/
Шар давньоруського періоду утримує і багатошарове поселення на о.Кодачок на Дніпрі, між Придніпровськом та с. Старі Кайдаки. На підвищеній південній частині острова, у піщаному нанесеному грунті виявлено поселення ранньонеолітичного часу сурсько-дніпровської культури, досліджене В.Н.Даниленко у 1946 р. Розвідками О.В.Бодянського у 1949 р. тут знайдено залишки двох землянок з глиняними печами. Серед матеріалів -залізна бойова сокира, срібний вилитий перстень та фрагменти кераміки часів Давньоруської держави.
Усі згадані поселення датуються дослідниками XII – поч. XIII ст., тобто вони були засновані під час другої хвилі заселення південноруських земель. Залишки матеріальної культури цього періоду дуже близькі культурі Середнього Подніпров’я. Всі пункти належать до групи південних неукріплених селищ, – відсутність штучних укріплень є їхньою особливістю. А розташування трьох із них – Ігренського, Лоц-Кам’янського, та на о.Кам’янувато-му – одне напроти одного поперек Дніпра – свідчить, як вважали А.В.Добровольський, А.Г.Сміленко, про те, що тут знаходився один з трьох Надпорізьких перевозів через Дніпро – Ігренський /22/, а мешканці цих поселень були перевізниками.
До того ж, А.О. Козловський виділяє найбільше з цих поселень – Ігренське (селище II), як один з п’яти надпорізьких центрів, де торгівля і реміснича діяльність (виплавлення та обробка заліза, виготовлення виробів з кольорових металів, косторізна справа) набули значного розвитку./22/ До цих торгово-ремісничих центрів тяжіли більш дрібні поселення.
Бібліографічні примітки
1. Козловський А.О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров”я в ІХ-ХІУ ст.- Київ – 1992 – сЛ 72-173.
2. Добровольський А.В. Звіт за археологічні досліди на території Дніпрельстану 1927 р.//3б. Дніпропетровського крайового історично-археологічного музею – Дніпропетровськ – 1929 –
Т.1 – С.61-161.
3. Кучера М.П., Драчук В.С. Памятники раннеславянского времени и Киевской Руси в зоне водохранилищ Днепродзержин-ской ГЗС – КСИА АН УССР – вьш.12 – Киев – 1962.
4. Брайчевська А.Т. Древньоруські пам’ятники Дніпровського Надпоріжжя // АП УРСР – Київ, 1962 – Т.ХІІ – С. 167-176.
5. Козловський А.О. Вказ. тв. – С.7.
6. Древнерусские поселення Среднего Поднепровья. Архео-логическая карта // Отв. Ред.. Баран В.Д. – Киев – 1984 – С.94, 95-100, 173.
7. Там же – С.96.
8. Добровольський А.В. Восьма Ігренська неолітична стоянка // АП УРСР – Київ – 1949 – Т.ІІ – С. 243 – 252.
9. Добровольський А.В. Сліди перебування слов’ян XII – XIII ст. у Надпоріжжі // АП УРСР – Київ – 1949. – ТІ. – С.91-92
10. Телегин Д.Я., Зализняк Л.Л. Раскопки на Игреньском п-ве // АО, 1974. – М. – 1975 – С.358 – 359.
11. Козловський А.О. Нові дослідження давньоруського поселення у Дніпровському Надпоріжжі // Археологія – Київ -1980 – Т.35 – С.79-92.
12. Матеріали зберігаються у фондах ДІМ.
13. Козловський А.О. – 1992 – С.28.
14. Древнерусские поселення… 1984 – С.96.
15. Брайчевська А.Т. Вказ. тв. – С.177.
16. Брайчевська А.Т. Вказ.тв. – С.177.
17. Матеріали зберігаються у фондах ДІМ.
18. Козловський А.О. – 1992 – С.28.
19. Брайчевська А.Т. – Вказ. Тв. – СІ78.
20. Там же – с.178.
21. Добровольський А.В.- 1949 – С.94; Сміленко А.Т. Слов’яни та їх сусіди в степовому Подніпров”ї (II—XIII ст.) – Київ -1975 – С. 187.
22. Козловський А.О. – 1992 – С.173.
Автор: Сардак Т.В.
Джерело: Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. (Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська). – Дніпропетровськ, 2003. – 134 с.
