Ім’я А.Я.Фабра в історії Катеринослава пов’язане з серединою ХІХ ст., коли він протягом десятиріччя – 1847 – 1857 рр. – обіймав посаду Катеринославського цивільного губернатора. Що взагалі відомо нам про цю непересічну особистість? Фабр народився у селищі Сууксу (тоді Феодосійського повіту Таврійської губернії) в Криму, де його батько (франко-швейцарський підданий, дворянин за службу) був директором казенних виноградних садів Судакської долини. Трирічним хлопчиком він залишився без батька, який рано помер. Ним опікувалась мати, німкеня за походженням, уроджена Марія Гроскрейц. Хоч батьки А.Я.Фабра були протестантського віросповідання, хрестили його у православній вірі . Він отримав досить різнобічну, але домашню освіту, що дозволило йому без особливої напруги з успіхом здати екзамени для чиновників у Харківському університеті в 1819 р.
Службову кар’єру він розпочав 25 травня 1804 р. канцеляристом у Таврійській казенній експедиції, а завершив – 15 листопада 1857 р., пішовши у відставку за особистим бажанням з посади Катеринославського цивільного губернатора, у чині таємного радника. За всі ці роки він лише одного разу був у відпустці, пройшовши послідовно всю “Табель о рангах» в її цивільній частині.
У 1820 – 1840-х рр.. він обіймав відповідальні посади в Криму та Одесі, будучи Таврійським губернським прокурором, правителем канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора, князя М.С.Воронова, який високо цінував Фабра, представляв його до чергових нагород і сприяв його просуванню по службі. Фабр був кавалером 10 орденів, якими нагороджували за сумлінну цивільну службу, в тому числі ордена Білого Орла. Головними рисами адміністративної діяльності А.Я.Фабра були величезна працездатність та самовіддача, прагнення до особистої участі в усіх справах, непідкупність і чесність у розпорядженні казенним майном і фінансами, ділова компетентність та беззастережна відданість дорученій справі. Ці якості виявлялися скрізь: і під час боротьби з епідеміями, і у справі придушення бунтів, і у тяжкі воєнні часи (Кримська компанія), коли треба було забезпечувати діючу армію продовольством, спорядженням, фуражем, і в мирних обставинах – як доброго господаря, який багато зробив для упорядкування і благоустрою міста Катеринослава. Зокрема, саме Фабр сприяв роботам щодо озеленення і благоустрою головної магістралі колишнього Катеринослава (теперішнього Дніпропетровська) – центрального проспекту міста, перетворення його в одну з найкрасивіших, зелених, зручних вулиць міста, де люди живуть, працюють і відпочивають.
Особисте життя Фабра не склалося. Бо розпочалося з обману: 19-річного юнака силоміць оженили з 30-річною жінкою її родичі. Розірвати цей шлюб не вдалося, і Фабр, хоч фактично і не жив зі своєю дружиною, офіційно вважався жонатим чоловіком. Він мав позашлюбного сина Павла від своєї дворової дівчини Мелашки.
Фабр був відомий і своєю культурно-просвітницькою, науковою та благодійною діяльністю. Він входив у число членів-засновників Одеського товариства історії і старожитностей, виступив організатором дендрологічною музею в Одесі та Катеринославського громадського музею древностей, передав різні реліквії з особистої колекції в Одеський археологічний музей, підтримував зв’язки з Імператорським російським географічним та археологічним товариствами, Академію Наук тощо. Видав низку праць з проблем історії, охорони пам’яток півдня України й Криму.
Фабр сприяв розвитку науки і освіти в Новоросії. Він заповів 250 тис. карб. сріблом на заснування сирітського будинку в Сімферополі й кошти на оплату податків бідняків усіх віросповідань.
